Рішення

від 26.10.2015 по справі 910/23771/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2015 р.Справа № 910/23771/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом "Фірми "РАДМІР" Дочірнього підприємства акціонерного товариства науково-дослідного інституту радіотехнічних вимірювань, вул. Академіка Павлова, 271, м. Харків, Харківська область, 61054

до Департаменту охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46021

про стягнення заборгованості в сумі 496 100 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 545 від 14.09.15 р.

відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 4453/15-01 від 02.10.15 р.

ОСОБА_3, довіреність № 4452/15-01 від 02.10.15 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Суть справи:

В господарський суд Тернопільської області звернулась "Фірма "РАДМІР" ДП ОСОБА_4 ( з урахуванням уточнень, що викладені у заяві від 26.10.2015р.) із позовом до Департаменту охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 496 100 грн.

Заявлені вимоги, підтримані в судових засіданнях повноважним представником, мотивовані неналежним виконанням Головним управлінням охорони здоров'я Тернопільської ОДА, правонаступником якого відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП №21174692 від 15.09.2015р. є відповідач по справі, умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти №21/78-12 від 10.09.2012р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару. З наведеного, позивач просить стягнути із свого контрагента заборгованість в загальній сумі 496 100 грн. у судовому порядку.

В той же час, згідно відзиву на позов №4430/15-01 від 02.10.22015р. та наданих в судових засіданнях усних пояснень повноважних представників, державним органом визнається наявність кредиторської заборгованості перед позивачем. Втім, підставність та обґрунтованість заявлених вимог Департаментом заперечується у повному обсязі, так-як утворення спірної суми боргу трапилось не з його вини, а внаслідок ненадходження планового обсягу субвенції з Державного бюджету України. Таким чином, зважаючи на вчинення боржником всіх можливих заходів щодо розрахунку за отриманий товар, вважає стягнення з нього грошових коштів в примусовому порядку неправомірним. Крім цього, відповідач посилається на умови п.7.9 укладеного між учасниками спору правочину, згідно якого у випадку відсутності або припинення бюджетного фінансування, яке мало місце в даних правовідносинах, ОСОБА_5 а в подальшому Департамент охорони здоров'я ТОДА не несе ніякої майнової та фінансової відповідальності перед учасником. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

За частиною 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, згідно до якої договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

10.09.2012 р. Головне управління охорони здоров'я Тернопільській обласної державної адміністрації (далі - Замовник) та Фірма "РАДМІР" ДП ОСОБА_4 (далі - Учасник) уклали Договір №21/78-12 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого Учасник зобов'язується у 2012 році поставити Замовникові товари - 33.10.1 "Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне" (Ультразвукове обладнання), а Замовник - прийняти і оплатити дані матеріальні цінності.

Водночас, найменування, кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1. та 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. сторони встановили ціну даної угоди у розмірі 3 065 000,00 грн., без ПДВ, що відповідає вартості товару вказаного у підписаній учасниками спору Cпецифікації до договору.

За у мовами п. 10.1. строк дії угоди встановлено з дня її підписання та до 31.12.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Порядок розрахунків погоджений учасниками спору в IV розділі договору, зокрема, ними передбачено проведення Замовником попередньої оплати 30% вартості ТМЦ.

При цьому, датою поставки товару є дата підписання уповноваженою особою державної установи видаткової накладної (пункт 5.4.угоди).

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання є предметом регулювання Господарського кодексу України.

За правилами, що зазначені у п. 1 ст. 193 названого нормативно-правового акту, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі - продажу, згідно якого, та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений учасниками спору 10.09.2012р. правочин слугує підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань, та за вказівками ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Реалізовуючи досягнуті домовленості 28.09.2012р. Головним управлінням охорони здоров'я ТОДА, платіжним дорученням № 528, проведено попередню оплату в сумі 912 300 грн.

В свою чергу, 24.10.2012р. позивачем передано відповідачу 6 шт. ультразвукових скануючих приладів загальною вартістю 3 065 000,00грн., що підтверджується накладною № 296, підписаною представниками сторін та скріпленою їхніми печатками, а також довіреністю № 26 від 24.10.2012р.р. на отримання від Фірми "РАДМІР" цінностей, яка засвідчена керівником та головним бухгалтером постачальника.

Більше того, зі змісту наявних у справі технічних актів, які підписані представниками обох сторін слідує, що відповідними спеціалістами були проведені пусконалагоджувальні роботи по введенні придбаного медичного обладнання в експлуатацію, за наслідками яких констатовано, що скануючі ультразвукові прилади відповідають вимогам експлуатаційної і ремонтної документації; зауважень не виявлено. Додатково, у судовому засіданні представники відповідача пояснили, що дане обладнання і на час вирішення даного спору судом, використовується за призначенням у медичних закладах Тернопільської області.

Таким чином, з огляду на досягнуті сторонами домовленості та дату поставки приладів, покупець зобов'язаний був здійснити кінцевий розрахунок із продавцем за вказану продукцію на викладених у договорі умовах з урахуванням законодавчих приписів, які регламентують правовідносини, що виникли між обома контрагентами.

Зокрема, у ст. 530 ЦК України законодавець обумовив, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами п. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 4. 1 Договору його контрагенти обумовили, що в повному обсязі замовник має розрахуватись за Товар протягом семи робочих днів після його поставки, а у разі відсутності фінансування - по мірі надходження фінансування.

Досліджуючи обставини, пов'язані із даною умовою, судом із наданих відповідачем документів та пояснень його представників встановлено, що на момент укладення правочину із позивачем (10.09.2012 р. ) на особових казначейських рахунках Головного управління охорони здоров'я Тернопільської ОДА знаходилось 2302,3 тис грн., які були призначені для придбання медичного обладнання вітчизняного виробництва. Крім того, після підписання даного договору із Державного бюджету України на дані цілі було додатково спрямовано 1656.6 тис грн.

Загальна вартість матеріальних цінностей, які були придбані у позивача становить 3065,0 тис. грн. Таким чином, обсяги бюджетного фінансування у 2012 році були більшими від вартості медичного обладнання, що придбавалось у позивача, а відтак і розрахунки із ним мали б бути проведені на умовах договору по мірі надходження коштів саме у 2012 році.

Натомість, на рахунок свого контрагента державною установою , згідно платіжних доручень № 529 від 31.10.2012р., № 533 від 30.11.2012р. та № 534 від 03.12.2012р., було перераховано грошові кошти в розмірі 1 656 600 грн. Решта спірної суми боргу, за твердженням департаменту, залишається неоплаченою у зв'язку з ненадходженням у грудні 2012 року з обласного бюджету планового обсягу фінансування (відкриття асигнувань) передбаченого Порядком № 339, затвердженого постановою КМУ від 23.04.2013р. Більш того, як зазначає замовник у відзиві на позов, такого трансферту місцевим бюджетам, як субвенція на придбання медичного обладнання (медичного, рентгенологічного та апаратів ультразвукової діагностики) вітчизняного виробництва, законами України про державні бюджети на 2013-2015 роки взагалі не передбачено.

Таким чином, незважаючи на неодноразові звернення як самого відповідача, так Тернопільської облдержадміністрації до Міністерств фінансів та охорони здоров'я з проханням передбачити субвенцію з державного бюджету обласному бюджету на погашення кредиторської заборгованості за отримане в 2012 році медичне обладнання, здійснити розрахунок з Учасником, станом на час розгляду справи в суді, не видається за можливе.

Дані доводи оцінюються критично з наступних мотивів.

Зокрема, суд враховує як належне посилання державної установи на те, що кошти у 2012 році нею витрачались частково для розрахунків за придбане медичне обладнання вітчизняного виробництва у іншого постачальника ( ТОВ "ІЛАТАНМЕД") в межах державної програми, за якою мала фінансуватись і закупівля товарів у позивача.

Однак, за умовами договору та приписами цивільного законодавства дана обставина не може слугувати підставою для перенесення чи встановлення нового строку сплати коштів позивачу, за придбане у нього медичне обладнання на умовах Договору №21/78-12.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Тотожна правова позиція закріплена у п. 1.10 постанови № 14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Крім того, суд враховує, що ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 ГКУ встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. названого Кодексу

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 96 названого Кодексу юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. З наведеного суд констатує, що відсутність бюджетного фінансування, на яке посилається відповідач, не може слугувати перешкодою для виконання взятих на себе зобов'язань, позаяк вказане нівелюватиме одну із основних встановлених законодавцем у ст. 129 Конституції України засад судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги "Фірми "РАДМІР" ДП ОСОБА_4 про стягнення боргу у сумі 496 100 грн. є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами та визнані відповідачем, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Водночас, за відсутності відповідних правових підстав, судом відмовлено у задоволенні клопотання дочірнього підприємства про часткове скасування у Договорі від 10.09.2012 року №21/78-12 пункту п.4.1.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації , вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46021 (ідент. код 02013171) на користь Фірми "РАДМІР" Дочірнього підприємства акціонерного товариства науково-дослідного інституту радіотехнічних вимірювань , вул. Академіка Павлова, 271, м. Харків, Харківська область, 61054 (ідент. код 24487685) 496 100 (чотириста дев'яносто шість тисяч сто) грн. боргу та 9 922 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн.. в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 30.10.2015р.

Суддя О.В. Руденко