РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2015 року Справа № 906/1140/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Саврій В.А.
при секретарі:ОСОБА_1
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.09.15р. у справі № 906/1140/15 (суддя Тимошенко О. М.)
за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест"
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся"
про стягнення 7373,56 грн.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/1140/15 від 08.09.15р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест": 5100,00 грн. - боргу, 855,12 грн. - пені, 510,00 грн. - штрафу, 42,76 грн. - річних, 133,05 грн. - інфляційних, 1645,47 грн. - судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 732,63 грн. інфляційних.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 5100,00 грн., 855,12 грн. - пені, 510,00 грн. - штрафу, 42,76 грн. - річних, 133,05 грн. - інфляційних підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, оскільки на день звернення позивача з позовом до суду відповідач частково та несвоєчасно виконав свої зобов'язання щодо оплати товару. Зокрема, відповідачем не було надано контр розрахунку суми боргу. Що ж стосується індексу інфляції, то судом першої інстанції встановлено, що позивачем безпідставно врахований індекс інфляції за квітень місяць, оскільки індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. Обрахувавши суму інфляційних нарахувань за період травень-червень 2015р., господарський суд Житомирської області задоволив позов в цій частині частково в сумі 133,05 грн. Відповідач вимог позивача не спростував. Доказів належного виконання зобов'язання за договором суду не надав.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08.09.15р. у справі 906/1140/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що позивачем помилково виписано накладну на кількість товару, яку зазвичай замовляв відповідач, оскільки відповідачем було замовлено поставку товару у меншій кількості (п.1.3. Договору). Однак, враховуючи тривалі відносини, відповідач прийняв товар у більшій кількості за умови надання повного пакету товаросупровідних документів за надлишковий товар. Проте, документи постачальником надані не в повному обсязі та з помилками. Враховуючи наведене, зазначає, що в покупця є підстава щодо відмови від приймання та оплати такого товару, або для повернення такого товару, якщо товар був прийнятий з умовою наступного надання всіх необхідних документів, відтермінувати оплату за отриманий товар на строк усунення постачальником оформлення товаросупровідних документів. Таким чином, відповідач частково виконав своє зобов'язання, оскільки позивачем порушено п.3.1. Договору. Тому інфляційні нарахування на суму заборгованості та нарахування 3% річних є неможливим, оскільки прострочення як такого не було. Даний факт (ненадання товаросупровідних документів) був прихований позивачем, тому судом першої інстанції не був врахований при визначені розміру заборгованості.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 08.09.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду, а. с. 75-77).
На електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТОВ "М'ясо Полісся" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги (вх. №26249/15 від 27.10.2015р.), у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання директора підприємства (в штатному розписі відсутня посада юрисконсульта) з причин виробничого характеру, а саме службового відрядження.
Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Одночасно, застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Оскільки, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги та у клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги апелянт не наводить будь-яких нових обставин, не зазначає своїх намірів про надання нових доказів або наведення нових обставин, то колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 08.09.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.
В силу частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи 31 липня 2014 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест" (надалі - постачальник/позивач) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (надалі - покупець/відповідач) укладено договір №39 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його.
Відповідно п.1.3 Договору, конкретне найменування товару, його кількість, асортимент та ціна кожної окремої партії поставки обумовлюються сторонами відповідно на кожну таку окрему партію товару і зазначаються в рахунку постачальника на оплату товару, який формується ним на підставі усної чи письмової заявки покупця, а також видаткових накладних, за якими здійснюється відпуск відповідної партії товару.
Згідно п.2.6 Договору передбачено, строки оплати: відтермінування платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки (відвантаження товару).
На виконання умов Договору, позивач відпустив відповідачу товар (сухе знежирене молоко) на суму 7500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №512 від 04.03.15 та довіреністю на отримання товару №130 від 03.03.15р. (а.с.12-13). Будь-яких зауважень щодо кількості, асортименту чи ціни товару під час його отримання відповідач не надавав позивачу ні у усній формі ні у письмовій.
Згідно ч.1. ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оплата отриманого товару за умовами договору мала бути здійснена відповідачем не пізніше 03.04.15р. Жодних письмових доказів щодо відстрочення чи розстрочення суми платежу по даній поставці товару матеріали судової справи не містять.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" свої зобов'язання щодо оплати товару виконало частково - сплачено постачальнику 2400грн., чого не заперечує сам відповідач, вказуючи у апеляційній скарзі, що така оплата проведена лише за обумовлену між сторонами кількість товару.
Проте яка кількість була замовлена та яким документом, окрім видаткової накладної №512 від 04.03.15р., відповідач не зазначає у апеляційній скарзі та письмовими доказами не підтверджує.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відтак на день звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест" з позовом до господарського суду Житомирської області для захисту свого порушеного права, а також на момент здійснення апеляційного провадження у даній справі у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 5100,00 грн., яка підлягає стягненню на користь останнього.
До аналогічного висновку, який на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції є правомірним, прийшов і суд першої інстанції.
Також пунктом 5.1. Договору передбачено, за несвоєчасну оплату партій товару за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в момент відповідного прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочки оплати.
Згідно п.7.5 Договору, в разі затримки оплати отриманого товару на строк більше, ніж тридцять днів відносно вказаного в п.3.4., Покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі десяти відсотків від суми не сплаченого боргу. Розмір штрафу, який підлягає нарахуванню у даних правовідносинах становить 510грн.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту ст.610 ЦК України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив розрахунок пені за період з 03.04.15р. по 14.07.15р. на суму боргу 5100,00 грн.
Із визначенням позивачем періоду, за який здійснюються нарахування санкцій, Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується.
Колегія суддів вважає, що період, за який мають обраховуватися санкції, повинен визначатися із 04.04.15р. по 14.07.15р., оскільки 03.04.15р. є останнім днем для сплати грошових коштів за товар покупцем у даних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції за допомогою інтегрованого калькулятора штрафів у правовій системі "Ліга Закон" перевірив розрахунок штрафних санкцій (а.с.7) і погоджується щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 855,12 грн. та штрафу в сумі 510,00 грн. Невірне визначення періоду відповідачем не вплинуло на зміну суми пені.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача розмір таких нарахувань за період з становить: 865,68 грн. - інфляційних та 42,76 грн. - 3% річних.
Розрахунок 3% річних відповідає сумі, яка наведена позивачем у розрахунку позовних вимог. При цьому і у даному випадку суд апеляційної інстанції визначає період, за який такий обрахунок здійснюється - не із 03.04.15р., а з 04.04.15р. по 14.07.15р.
Що стосується суми нарахованих втрат від інфляції у розмірі 865,68грн., то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Зазначена сума позивачем обрахована, виходячи із індексів інфляції за повні місяці квітень - травень - червень - липень.
Однак як вбачається із розрахованого періоду неповними є місяці: квітень (з 04.04.15р.) та липень (по 14.07.15р.).
Відповідно до наказу Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки починаючи з наступного місяця. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач безпідставно врахував індекс інфляції за квітень місяць. Поряд з тим суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для нарахування інфляційних за період із 01.07.15р. по 14.07.15р. у позивача також не має.
За таких обставин індекс інфляції має розраховуватися за повні місяці: травень та червень 2015 року.
Судом апеляційної інстанції перевірено, що обрахувавши суму інфляційних нарахувань самостійно за період травень-червень 2015р. судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині частково в сумі 133,05 грн., а в решті правомірно відмовлено в стягненні 732,63 грн. - сум інфляційних втрат.
З досліджених місцевим господарським судом та апеляційним судом матеріалів справи вбачається, що нараховані позивачем відповідачу пеня в сумі 855,12 грн., штраф в сумі 510,00 грн., 42,76 грн. річних, 133,05 грн. інфляційних є підставними, арифметично проведеними вірно, а відтак правомірно задоволені до стягнення господарським судом Житомирської області.
Доводи, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі, під час розгляду позовної заяви у суді апеляційної інстанції, свого підтвердження не знайшли. Рівненський апеляційний господарський суд у даній постанові зазначав, що матеріалами справи не підтверджуються обставини узгодження поставки товару на суму 2400грн. (вказана сума визначена із ПДВ). Без ПДВ така сума операції становила б 2000грн., що у свою чергу становило лише 96кг (2000грн. / 20,83грн.) сухого знежиреного молока.
Кількість сухого знежиреного молока у кількості 300кг відповідачем була прийнята без жодних зауважень. У подальшому, у зв'язку із надлишком отримання, товар повернутий не був. Неподання разом із товаром відповідних товаросупровідних документів може бути підставою для відмови покупця від отримання такого товару чи його повернення. Однак ні першої ні другої дії відповідач не вчинив. Тим більше, що відповідач отримував товар на умовах EXW (франко-склад постачальника) у м.Києві.
Доводи, які викладені апелянтом з приводу того, що судом першої інстанції позовні вимоги розглянуті у першому ж судовому засіданні за умови, що представники сторін у судове засідання не з'явилися чи мало місце неподання витребуваних судом доказів, то питання про те, чи наявні певні перешкоди для розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
У даному випадку в судовому рішенні суд першої інстанції мотивував, чому він перейшов до розгляду справи по суті (перша сторінка оспорюваного судового рішення - а.с.39).
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" від 23.09.15р. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року у справі №906/1140/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №906/1140/15 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Демянчук Ю.Г.
Суддя Саврій В.А.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 28.10.2015 |
Оприлюднено | 04.11.2015 |
Номер документу | 52954756 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Юрчук М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні