Постанова

від 22.10.2015 по справі 914/1665/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р. Справа № 914/1665/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Агролайф-ІнвестВ» (надалі ТзОВ В«Агролайф-ІнвестВ» ), б/н від 10.07.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/3342/15 від 23.07.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2015р.

у справі № 914/1665/15

за позовом: приватного підприємства В«ПМК БУДВ» (надалі ПП В«ПМК БУДВ» ), с.Тарасове, Луцький район, Волинська область

до відповідача: ТзОВ В«Агролайф-ІнвестВ» , м.Львів

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 19.03.2015р.);

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.06.2015р. у справі № 914/1665/15 (суддя Іванчук С.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ В«Агролайф-ІнвестВ» на користь ПП В«ПМК БУДВ» 18 000,00 грн. основного боргу, 11 809,72 грн. інфляційних втрат, 1 831,71 грн. 3% річних та 1 755,93 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено, (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с. 33).

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу належними та допустимими доказами відповідачем не спростована. Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафних санкцій та здійснивши їх перерахунок, суд задоволив 11 809,72 грн. інфляційних втрат та 1 831,71 грн. 3 % річних. В решті інфляційних - в сумі 18,49 грн. відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ В«Агролайф-ІнвестВ» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати. Зокрема, скаржник не погоджується з розрахунком інфляційних втрат та річних, вважає його невірним, оскільки при нарахуванні позивач використовував календарні дні, а не банківські, як це передбачено умовами договору. Крім того, звертає увагу на те, що суд розглянув заяву про уточнення позовних вимог, виніс рішення, при цьому не надавши можливості відповідачу ознайомитися з такою заявою та відповідно подати свої заперечення.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 23.07.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_3, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 13.08.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2015р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 914/1665/15, замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.09.2015р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. виправлено описку у резолютивній частині ухвали суду від 13.08.2015р., якою датою слухання справи №914/1665/15 слід вважати 10 вересня 2015р. замість 13.09.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Гнатюк Г.М. у відпустці та зайнятістю судді Данко Л.С. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 914/1665/15, замість суддів Гнатюк Г.М. і ОСОБА_6 введено суддів Мирутенко О.Л. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.10.2015р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015р. виправлено описку у резолютивній частині ухвали суду від 10.09.2015р., якою датою слухання справи №914/1665/15 слід вважати 22 жовтня 2015р. замість 01.10.2015р.

Позивач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 01 від 07.09.2015р. (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5701/15 від 10.09.2015р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

На адресу суду від ПП В«ПМК БУДВ» надійшли клопотання № 02 від 28.09.2015р. та № 02 від 30.09.2015р. про долучення до матеріалів справи розрахунку позовних вимог станом на 22.06.2015р. (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/6079/15 від 28.09.2015р. та № 01-04/6211/15 від 01.10.2015р.).

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

14.08.2012р. між ПП В«ПМК БУДВ» (підрядник) та ТзОВ В«Агролайф-ІнвестВ» (замовник) укладено договір підряду на будівництво № 3/1, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції існуючих приміщень пташників №15-19 в с. Давидів, Пустомитівського р-ну, Львівської обл. (а.с. 36).

Згідно із розділу 2 договору та із врахуванням додатку від 10.06.2013р. до даного договору підрядні будівельно-монтажні роботи виконуються з матеріалів замовника. Термін виконання робіт: вересень 2012р. - серпень 2014р. Виконані підрядником роботи приймаються замовником у порядку, визначеному діючим законодавством України. За наслідками приймання-передачі сторони підписують відповідний акт, який складається підрядником (а.с. 37).

Загальна вартість виконання будівельно-монтажних робіт складає 130 000,00 грн., без ПДВ. Замовник сплачує підряднику вартість проведених ним робіт по мірі їх виконання на основі двосторонньо підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів. Кінцевий розрахунок за даним договором проводиться замовником не пізніше 15-ти днів після підписання сторонами кінцевого акту прийому-передачі виконаних робіт (розділу 3 договору із врахуванням додатку від 10.06.2013р. до даного договору).

На виконання умов договору №3/1 від 14.08.2012р. підрядником були виконані будівельно-монтажні роботи з реконструкції існуючих приміщень пташників №15-19 в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області на загальну суму 130 000,00 грн., без ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг):

- №1 від 10.06.2013р. на загальну вартість 25 000,00 грн., без ПДВ.,

- №2 від 10.06.2013р. на загальну вартість 25 000,00 грн., без ПДВ.,

- №3 від 10.06.2013р. на загальну вартість 25 000,00 грн., без ПДВ.,

- №4 від 16.06.2014р. на загальну вартість 27 500,00 грн., без ПДВ.,

- №5 від 16.06.2014р. на загальну вартість 27 500,00 грн., без ПДВ.

ОСОБА_6 акти підписані без будь-яких застережень представниками обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб (а.с. 39-43).

На виконання своїх зобов'язань по договору №3/1 від 14.08.2012р. відповідач частково сплатив позивачу кошти в сумі 81 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи (а.с. 44-50).

Крім того, договором про переведення боргу та про взаємне зустрічне зарахування однорідних вимог від 04.07.2014р., укладеного між ТзОВ В«Агролайф кормВ» , ТзОВ В«Агролайф-ІнвестВ» та ПП В«ПМК БУДВ» , відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити замість позивача погашення заборгованості в розмірі 31 000,00 грн. перед ТзОВ «Агролайф корми» (а.с. 38).

20.03.2015р. ПП В«Юридична фірма В«ОрієнтирВ» (представник ПП В«ПМК БУДВ» , згідно договору про надання правових послуг №11-03/2015 від 11.03.2015р.) надіслало на адресу відповідача досудову вимогу №01-20/03-15 про погашення заборгованості з врахуванням збитків, понесених в зв'язку з ростом інфляції, а також із врахуванням 3% річних на загальну суму 36 765,67 грн. (а.с. 19).

Проте, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду про стягнення з ТзОВ В«Агролайф-ІнвестВ» на користь ПП В«ПМК БУДВ» 18 000,00 грн. основного боргу, 13 060,03 грн. інфляційних втрат та 1 862,12 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с. 33).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності з ст.857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За умовами ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до вимог ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У клопотання про відкладення розгляду справи від 23.06.2015р. (зареєстроване в канцелярії суду першої інстанції за вх№ 25500/15), представник ТзОВ «Агролайф-Інвест» заперечив проти розміру основного боргу та додаткових нарахувань, однак доказів в розумінні ст.ст. 32, 34,36 ГПК України на підтвердження своїх заперечень суду не подав (а.с. 30).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг (виконаних робіт) на загальну суму 130 000,00 грн., її часткову оплату на суму 112 000,00 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основного боргу відповідача становить 18 000,00 грн., відтак, дана вимога про стягнення є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалося вище, п.4.2.1 договору сторони узгодили, що замовник зобов'язується оплатити підряднику роботи в розмірі і в строки, встановлені цим договором. Зі змісту п.3.2 договору вбачається, що дані роботи мають буди оплачені протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт. А кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 15-ти днів після підписання сторонами кінцевого акту прийому-передачі виконаних робіт (п.3.3 договору).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Згідно розрахунку станом на 22.06.2015р., долученого до заяви про уточнення позовних вимог, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 22.06.2013р. по 30.04.2015р. в розмірі 13 060,03 грн. та 3% річних за період з 22.06.2013р. по 05.05.2015р. в розмірі 1 862,12 грн. (а.с. 55-56).

У п.3 постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

У п.1.9 вказаної постанови зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач порушив строк оплати виконаних робіт (послуг), (мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання), то колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 11 809,72 грн. інфляційних втрат та 1 831,71 грн. 3 % річних. В решті 1 250,31 грн. інфляційних втрат та 30,41 грн. 3 % річних відмовив.

Щодо твердження скаржника про те, що судом першої інстанції було порушення норми процесуального права, а саме розгляд справи без належного ознайомлення відповідача з позовними вимогами, то колегія суддів зазначає наступне:

Частиною 4 ст. 22 ГПК України надано право позивачу до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду у постанові «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову , виходячи з якої й вирішується спір. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п.3.10 постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2015р. до місцевого господарського суду подана заява про зменшення позовних вимог № 01 від 22.06.2015р. (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 2686/15) зі змісту якої вбачається, що позивачем було уточнено (зменшено) кількісні показники позовних вимог, а саме: сума заборгованості зменшилася з заявленої 33 891,34 грн. до 32 922,15 грн. (а.с. 33).

Тобто, в даному випадку позивач не змінював матеріально-правові вимоги до відповідача, стосовно яких просив прийняти судове рішення і не наводив нових обставин, якими обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що первині позовні вимоги були прийняті судом 22.05.2015р. Ухвали суду про порушення провадження від 25.05.2015р. та про відкладення розгляду справи від 09.06.2015р., з одночасними зобов'язанням відповідача подати суду документально обґрунтований відзив та докази на спростування позовних вимог, були надіслані на адресу відповідача та отримані ним під розписку (а.с. 2-4, 25-27).

Водночас згідно з ч.3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, ТзОВ «Агролайф-Інвест» жодного разу участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані скаржником порушення процесуального права щодо позбавлення його надати заперечення на нові позовні вимоги, надати суду відповідні докази та належним чином захищати свою правову позицію в суді першої інстанції, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2015р. у справі № 914/1665/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1