Ухвала

від 19.03.2014 по справі 1/593/2/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1/593/2/13Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11/789/13/14 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

захисника засудженого

ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2013 року, -

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Козова Тернопільської області, проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , 2003 року народження, тимчасово не працюючого, раніше судимого:

- 29 червня 2005 року Бережанським районним судом за ч.2 ст.191, ч.2 ст.190, ч.1 ст.366 КК України до обмеження волі строком на 3 роки; 29 червня 2005 року звільнений згідно ст.1 п.б Закону України Про амністію;

- 10 лютого 2010 року Бережанським районним судом за ч.2 ст.190, ч.1 ст.366 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права обіймати посади чи займатись певною діяльністю, -

засуджено:

за ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна;

за ч.2 ст.364-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 12000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням розпорядчо-владних функцій та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки;

за ч.5 ст.191 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням розпорядчо-владних функцій та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна;

за ч.2 ст.366 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням розпорядчо-владних функцій та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_6 призначено у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням розпорядчо-владних функцій та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області за проведення судових експертиз на загальну суму - 2772,12 грн.

Цивільний позов ОСОБА_9 - задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 39600 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_10 - задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_10 76032 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Провадження у цивільному позові ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди - закрито у зв`язку з її відмовою від позову.

Цивільний позов ТзОВ Радана про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином - залишити без розгляду. Роз`яснено позивачу його право звернутися до суду із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою, взявши його під варту з залу суду.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 постановлено рахувати з дня фактичного його затримання.

Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів, що мали місце за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 , будучи з 19 жовтня 2005 по 23 січня 2008 року директором TOB Радана /фактична та юридична адреса: Тернопільська область м. Бережани вул. Міцкевича, 3 а, код ЄДРПОУ 32808403/, являючись службовою особою, маючи в підпорядкуванні найманих працівників, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, у які входить: здійснення керівництва господарською діяльністю, керівництво трудовим колективом, управління і розпорядження майном, укладання договорів з юридичними та фізичними особами на початку 2006 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, діючи умисно, з корисливим мотивом в своїх інтересах, з метою заволодіння чужими коштами у власність, без наміру їх повертати, за відсутності відповідних ліцензій, дозволу на проведення будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку, проектно-кошторисної документації та відповідної матеріально - технічної бази, без наявності у власності чи користуванні земельної ділянки, увійшов у довіру жительки м. Бережани, ОСОБА_9 та шляхом обману, який виразився в приховуванні вище вказаних відомостей, запропонував їй взяти участь в пайовому будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 на вигідних умовах, запевнивши її про те, що будівництво буде проводитись згідно умов укладеного договору.

Таким чином, введена в оману ОСОБА_9 28 квітня 2006 року підписала договір про пайову участь у будівництві житлового будинку. Згідно договору ОСОБА_9 зобов`язалась оплатити кошти на будівництво в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч ) доларів США (рівноцінно 252500 грн.), а ТзОВ Радана в особі директора ОСОБА_6 збудувати та здати в експлуатацію до 1 жовтня 2007 року приміщення площею 100 м? на 1-му поверсі будинку в АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, 28 квітня 2006 року ОСОБА_9 на виконання своїх зобов`язань, згідно договору, оплатила частину вартості приміщення, зокрема, внесла в касу ТзОВ Радана гроші в сумі 25250 (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. /рівноцінно 5000 (п`ять тисяч ) доларів США/, та в підтвердження цього отримала від ОСОБА_6 квитанцію до прихідного касового ордеру №11 від 28 квітня 2006 року на вказану суму.

На цей час всупереч положенням договору жодні будівельні роботи по будинку в АДРЕСА_2 не проведені. Крім цього, внесені ОСОБА_9 кошти директором TOB Радана ОСОБА_6 не повернуті.

Крім цього, в директора ТзОВ Радана ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння в своїх інтересах та в інтересах очолюваного ним підприємства шахрайським способом коштами ОСОБА_10 . З цією метою, в кінці серпня - на початку вересня 2006 році ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_10 та запропонував йому взяти участь в пайовому будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 на вигідних умовах. Враховуючи те, що ОСОБА_10 планував придбати приміщення для магазину, він провів з ОСОБА_6 переговори, щодо його участі, як пайовика та залучення коштів у будівництво будинку по АДРЕСА_2 , на яких ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою та обману ОСОБА_10 приховав від останнього відсутність ліцензій, дозволу на проведення будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку, проектно-кошторисної документації, у власності чи користуванні земельної ділянки та відповідної матеріально - технічної бази, чим ввів потерпілого в оману, запевнивши його про те, що будівництво буде вестися згідно умов укладеного договору.

8 вересня 2006 року ОСОБА_10 в приміщенні службового кабінету ОСОБА_6 , довіряючи останньому, уклав договір № 2/3 про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 .

За умовами договору TOB Радана в особі директора ОСОБА_6 зобов`язалось прийняти ОСОБА_10 у пайове будівництво будинку загальною площею 768,6 м? розташованого за адресою АДРЕСА_2 , а після завершення будівництва і введення об`єкта в експлуатацію частину площі в розмірі 70,1 м? розташованої на 1 - му поверсі передати у власність ОСОБА_10 .

Крім цього, ОСОБА_10 зобов`язався здійснити фінансування робіт, що виконуються TOB Радана, які згідно умов договору становили 212403,00 (двісті дванадцять тисяч чотириста три ) грн.

Після підписання 8.09.2006 року договору № 2/3 про пайову участь в будівництві житлового будинку, ОСОБА_6 , зловживаючи довірою ОСОБА_10 , з метою подальшого заволодіння коштами потерпілого, запропонував останньому внести завдаток в розмірі 20 відсотків від вартості приміщення.

Цього ж дня /8 вересня 2006 року / ОСОБА_10 вніс 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн., в підтвердження цього отримав квитанцію до прихідного касового ордеру № 34; 10 вересня 2006 року потерпілий вніс 5000 (п`ять тисяч) грн., квитанція без номера; 12 вересня 2006 року вніс 3500 (три тисячі п`ятсот) грн., квитанція без номера; 13 вересня 2006 року вніс 4000 (чотири тисячі) грн., квитанція № 35; 18 вересня 2006 року вніс 2000 (дві тисячі) грн., квитанція № 36; 19 грудня 2006 року вніс 10000 (десять тисяч) грн., квитанція № 16; та 20 грудня 2006 року вніс ще 10000 (десять тисяч) грн., квитанція № 17.

При цьому, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 умисно, з метою доведення свого умислу на заволодіння шахрайським способом коштами ОСОБА_10 для власних потреб та з метою приховання факту злочинних дій та переконання ОСОБА_10 у цільовому використанні внесених ним грошей, без наміру оприбуткування, 19.12.2006 року виписав прибутковий касовий ордер ТзОВ Радана № 16 від цього ж числа про отримання ТзОВ Радана коштів в сумі 10 тис. грн. Після цього, ОСОБА_6 заволодів внесеними ОСОБА_10 коштами в сумі 10 тис. грн. та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім цього, 20.12.2006 року ОСОБА_6 умисно, з метою доведення свого умислу на заволодіння шахрайським способом коштами ОСОБА_10 для власних потреб та з метою приховання факту злочинних дій та переконання ОСОБА_10 у цільовому використанні внесених ним грошей, без наміру оприбуткування виписав прибутковий касовий ордер № 17 від 20.12.2006 року про отримання ТзОВ Радана коштів в сумі 10 тис. грн. Після цього, ОСОБА_6 заволодів внесеними ОСОБА_10 коштами в сумі 10 тис. грн. та розпорядився ними на власний розсуд.

На цей час всупереч положенням договору жодні будівельні роботи по будинку в АДРЕСА_2 не проведені. Крім цього, внесені ОСОБА_10 кошти директором TOB Радана ОСОБА_6 не повернуті.

Всього ОСОБА_6 своїми шахрайськими діями заподіяв ОСОБА_10 матеріальні збитки на суму 40000 (сорок тисяч) грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 на початку вересня 2007 року, діючи умисно, з корисливих мотивів заволодіння як в своїх інтересах, так і в користь ТзОВ Радана грошовими коштами, ввів в оману жительку м. Бережани ОСОБА_11 та шляхом обману запропонував їй придбати квартиру АДРЕСА_3 , хоч власником квартири був ОСОБА_12 .

На виконання домовленостей, з метою заволодіння чужими коштами, 6 вересня 2007 року директор TOB Радана ОСОБА_6 , перебуваючи в офісному приміщенні в АДРЕСА_4 , без відома власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_12 , уклав /фіктивний/ тристоронній договір завдатку між ним як директором TOB Радана, власником квартири ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Згідно умов цього договору ОСОБА_11 передає, а ОСОБА_12 отримує завдаток в сумі 100900 (сто тисяч дев`ятсот) грн., що еквівалентно 20000 (двадцять тисячам) доларів США, із належних 227250 (двісті двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят) грн. в рахунок купівлі-продажу 3-х кімнатної квартири загальною площею 93 м? за адресою АДРЕСА_5 . Умовами договору обумовлено також, що договір купівлі-продажу квартири підписується до 30 листопада 2007 року. За умовами договору TOB Радана в особі ОСОБА_6 повинно представити усі необхідні документи ОСОБА_12 для виготовлення свідоцтва про право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 та інші документи необхідні для оформлення договору купівлі-продажу.

11 вересня 2007 року введена в оману ОСОБА_11 та довіряючи ОСОБА_6 , на виконання умов договору, внесла кошти в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч ) доларів США в касу ТзОВ Радана. В підтвердження цього директором TOB Радана ОСОБА_6 їй було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 79 на суму 75000 (сімдесят п`ять тисяч) грн.

2 жовтня 2007 року ОСОБА_11 внесла 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн., 30 жовтня 2007 року - 5000 (п`ять тисяч) грн., 16 листопада 2007 року ще 80480 (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. та 25150 (двадцять п`ять тисяч сто п`ятдесят) грн.

Всього ОСОБА_11 було внесено кошти загальною сумою 210630 (двісті десять тисяч шістсот тридцять) грн., що еквівалентно 42000 (сорок двом тисячам) доларів США.

Станом на час досудового слідства будівництво будинку по АДРЕСА_5 а завершене, однак право власності на 3-х кімнатну квартиру загальною площею 93 м? за адресою АДРЕСА_5 ОСОБА_12 на ОСОБА_11 не переоформлене, оскільки ОСОБА_12 договір завдатку від 06 вересня 2007 року не укладав, не підписував і зобов`язань вказаних у ньому на себе не брав. Вказаний договір підроблений і використаний директором TOB Радана ОСОБА_6 , як спосіб для заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_11 .

Внесені ОСОБА_11 кошти директором TOB Радана ОСОБА_6 , який отримав їх шляхом обману та зловживанням довірою потерпілої, не повернуті і договір завдатку від 06 вересня 2007 року не розірваний.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми шахрайськими діями заподіяв ОСОБА_11 матеріальні збитки на суму 210630 (двісті десять тисяч шістсот тридцять) грн.

В загальному своїми шахрайськими діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальні збитки на суму 275880 (двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн.

Окрім цього, ОСОБА_6 , заволодівши шахрайським способом коштами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в сумі 275880 грн., маючи реальну можливість ними розпорядитися, працюючи з 19 жовтня 2005 по 23 січня 2008 року директором TOB Радана, яке є юридичною особою приватного права, будучи службовою особою, маючи в підпорядкуванні найманих працівників, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, у які входить: здійснення керівництва господарською діяльністю, керівництво трудовим колективом, управління і розпорядження майна, вчинив зловживання повноваженнями, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Так, відповідно до положень п.п.11.4 Статуту ТзОВ Радана (в редакції, що діяла станом на 2006-2007 роки), до повноважень зборів товариства належить попереднє погодження правочинів на суму, що перевищує 100 тис. грн.

Всупереч цьому, після підписання без попереднього погодження зборами товариства договору 28 квітня 2006 року з ОСОБА_9 на суму 252500 грн., остання на виконання своїх зобов`язань, згідно договору, оплатила частину вартості приміщення, зокрема, внесла в касу ТзОВ Радана гроші в сумі 25250 (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. /рівноцінно 5000 (п`ять тисяч) доларів США/, та в підтвердження цього отримала від ОСОБА_6 квитанцію до прихідного касового ордеру №11 від 28 квітня 2006 року на вказану суму.

Після внесення ОСОБА_9 грошей в касу, директор ТзОВ Радана в сумі 25250 грн., ОСОБА_6 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе, діючи умисно, без відома засновників товариства, всупереч інтересам ТзОВ Радана, без наміру виконувати перед ОСОБА_9 зобов`язання або повертати їй гроші, шляхом зловживання своїми повноваженнями, на підставі видаткового касового ордеру № 12 від 28.04.2006 року не видав ОСОБА_13 гроші в сумі 38110 грн., в яку входили також і 25250 грн. внесених ОСОБА_9 , а використав ці кошти на власний розсуд не за цільовим призначенням, а з метою особистого збагачення.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, після підписання 8.09.2006 року без попереднього погодження зборами товариства договору № 2/3 на суму 212403 грн. про пайову участь в будівництві житлового будинку, ОСОБА_6 , зловживаючи довірою ОСОБА_10 , з метою подальшого заволодіння коштами потерпілого, запропонував останньому внести завдаток в розмірі 20 відсотків від вартості приміщення.

Цього ж дня 8 вересня 2006 року ОСОБА_10 вніс 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн., в підтвердження цього отримав квитанцію до прихідного касового ордеру № 34; 10 вересня 2006 року потерпілий вніс 5000 (п`ять тисяч) грн., квитанція без номера; 12 вересня 2006 року вніс 3500 (три тисячі п`ятсот) грн., квитанція без номера; 13 вересня 2006 року вніс 4000 (чотири тисячі) грн., квитанція № 35; 18 вересня 2006 року вніс 2000 (дві тисячі) грн., квитанція № 36; 19 грудня 2006 року вніс 10000 (десять тисяч) грн., квитанція № 16; та 20 грудня 2006 року вніс ще 10000 (десять тисяч) грн., квитанція № 17.

При цьому, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 умисно, з метою доведення свого умислу на заволодіння шахрайським способом коштами ОСОБА_10 для власних потреб та з метою приховання факту злочинних дій та переконання ОСОБА_10 у цільовому використанні внесених ним грошей, без наміру оприбуткування, 19.12.2006 року виписав прибутковий касовий ордер № 16 від цього ж числа про отримання ТзОВ Радана коштів в сумі 10 тис. грн., а 20.12.2006 року вписав прибутковий касовий ордер № 17 від 20.12.2006 року про отримання ТзОВ Радана 10 тис. грн.

Після цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе в сумі 20 тис. грн. та з метою залучення обігових коштів для ТзОВ Радана в сумі 20 тис. грн., діючи умисно, без відома засновників власників товариства, всупереч інтересам ТзОВ Радана та шляхом зловживання своїми повноваженнями використав кошти в сумі 20 тис. грн., які надійшли в касу товариства 8-го, 10-го, 12-го, 13-го та 18 вересня 2006 року на потреби ТзОВ Радана без наміру як виконати зобов`язання перед ОСОБА_10 згідно договору, так і повернути йому гроші, а кошти в сумі 20 тис. грн., які отримав 19-го та 20-го грудня 2006 року використав в особистих потребах на власний розсуд не за цільовим призначенням.

Також після заволодіння коштами ОСОБА_11 в сумі 210630 грн. директор TOB Радана ОСОБА_6 , з метою одержання неправомірної вигоди на вказану суму для очолюваного ним підприємства, діючи умисно, без відома засновників власників товариства, всупереч інтересам ТзОВ Радана шляхом зловживання своїми повноваженнями використав отримані від ОСОБА_11 кошти в сумі 210630 грн. на власний розсуд не за цільовим призначенням, чим спричинив тяжкі наслідки для інтересів ОСОБА_11 .

Так, отримані від ОСОБА_11 кошти в сумі 115060 грн. були використані на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_5 та на інші господарські витрати товариства.

Крім цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, 16.11.2007 року після заповнення видаткового касового ордеру № 144 від 16.11.2007 року, не передав ОСОБА_12 , гроші в сумі 95570 грн., які внесла ОСОБА_11 в касу товариства, а привласнив та використав вказану суму на свій розсуд.

В загальному ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальні збитки на суму 275880 (двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а тому є тяжкими наслідками.

Крім того, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 8.12.2005 року, перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер № 9 від 08.12.2005 року, згідно з яким видати під звіт колишньому директору товариства ОСОБА_13 306,83 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 , однак цього не зробив, а заволодів 09.12.2005 року коштами ТзОВ Радана в сумі 306,83 грн.

Також директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 28.04.2006 року, перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер № 12 від 28.04.2006 року, згідно з яким видати ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 38110 грн., як повернення безпроцентної позики. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 , однак цього не зробив, а заволодів 28.04.2006 року коштами ТзОВ Радана в сумі 38110 грн.

Окрім цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 7.06.2006 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер № 14 від 07.06.2006 року, згідно з яким видати під звіт колишньому директору товариства ОСОБА_13 1000 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 , однак цього не зробив, а заволодів 07.06.2006 року коштами ТзОВ Радана в сумі 1000 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 9.06.2006 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер №15 від 09.06.2006 року, згідно з яким видати під звіт колишньому директору товариства ОСОБА_13 890 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 , однак цього не зробив а заволодів 09.06.2006 року коштами ТзОВ Радана в сумі 890 грн.

Крім цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою привласнення частини грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 7.09.2006 року отримав кошти в сумі 2848 грн. під звіт. Маючи намір привласнити такі кошти, він цього ж числа подав головному бухгалтеру товариства накладну № 7 від 7.09.2006 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 7.09.2006 року., згідно з якими в приватного підприємця ОСОБА_15 ТзОВ Радана придбано лазерний вимірювач Leica Disto на суму 2240 та сканер HP ScanJet 4670 на суму 608,4 грн.

Натомість ОСОБА_6 вказану техніку не закупив, а зловживаючи наданим йому службовим становищем умисно привласнив ввірені йому кошти ТзОВ Радана в сумі 2848 грн., які після привласнення використав на власний розсуд.

Реалізовуючи свої злочинні наміри спрямовані на залучення шахрайським способом грошових коштів, директор TOB Радана ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно з корисливих мотивів, знаючи, що ліцензії на право надання будь-яких фінансових послуг і права на укладення інвестиційних договорів, дозволу на проведення будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку, проектно-кошторисної документації та відповідної матеріально - технічної бази в нього не має, 8 вересня 2006 року в приміщенні службового кабінету, ввівши в оману жителя м. Бережани ОСОБА_10 уклав договір № 2/3 про пайову участь у будівництві житлового будинку по вул. Пушкіна, 1 м. Бережани з TOB Радана в особі ОСОБА_6 та запропонував ОСОБА_10 внести завдаток в розмірі 20 відсотків вартості приміщення, яка на момент укладення договору становила 212403 (двісті дванадцять тисяч чотириста три) грн.

На виконання умов договору 19 грудня 2006 року введений в оману ОСОБА_10 перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_6 в АДРЕСА_4 , особисто передав йому, як директору товариства 10000 (десять тисяч) грн., в підтвердження чого ОСОБА_6 виписав йому квитанцію до прибуткового касового ордеру № 16 завірену печаткою TOB Радана.

Крім того, 20 грудня 2006 року введений в оману ОСОБА_10 перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_6 в АДРЕСА_4 , особисто передав йому, як директору товариства 10000 (десять тисяч) грн., в підтвердження чого ОСОБА_6 виписав ОСОБА_10 квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17, на якій проставлено відтиск печатки ТзОВ Радана.

Незважаючи на це, отримані від ОСОБА_10 гроші в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн., директор TOB Радана ОСОБА_6 в касу товариства не вніс, а шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів ними і використав в особистих інтересах, чим спричинив заволодіння на загальну суму 20000 (двадцять тисяч) грн.

Також директор ТзОВ Радана ОСОБА_16 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 27.03.2007 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в АДРЕСА_4 , надав вказівку ОСОБА_17 заповнити видатковий касовий ордер № 89 від 27.03.2007 року, згідно з яким видати йому під звіт 27882,31 грн. Цього ж дня, ОСОБА_6 приніс ОСОБА_17 бланк квитанції до прибуткового касового ордеру та бланк рахунку, на яких був проставлений відтиск печатки приватного підприємця ОСОБА_18 та його підпис. При цьому, ОСОБА_6 з метою привласнення ввіреними йому коштами в сумі 19640 грн. запевнив ОСОБА_17 , що він придбав для ТзОВ Радана двері в кількості 12 штук на загальну суму 19640 грн. і попросив її внести відомості в квитанцію до прибуткового касового ордеру, яку перед цим приніс про те, що підприємець ОСОБА_18 отримав 27.03.2007 року від ТзОВ Радана 19640 грн, як оплату за товар. Крім цього, ОСОБА_17 27.03.2007 року на прохання ОСОБА_6 записала в рахунку, який приніс їй перед цим ОСОБА_6 відомості про те, що в підприємця ОСОБА_18 придбано 8 міжкімнатних дверей на суму 8166,67 грн. та 4 вхідних дверей на суму 8200 грн., всього на суму 19640 грн.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 двері в приватного підприємця ОСОБА_18 не купив, а зловживаючи наданим йому службовим становищем умисно заволодів коштами ТзОВ Радана в сумі 19640 грн., які після заволодіння використав на власний розсуд.

Крім цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою привласнення частини грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 16.11.2007 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в АДРЕСА_4 , надав вказівку ОСОБА_17 заповнити видатковий касовий ордер № 144 від 16.11.2007 року, згідно з яким видати йому під звіт 95570 грн. для передачі вказаної суми ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_6 з метою привласнення цих коштів запевнив ОСОБА_17 , що самостійно їх передасть ОСОБА_12 .

Натомість, ОСОБА_6 кошти в сумі 95570 грн ОСОБА_12 не передав, а відразу привласнив 95570 грн. після отримання 16.11.2007 року вказаної суми коштів. Привласнену суму коштів ОСОБА_6 використав на свій розсуд.

Також директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 25.12.2007 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в АДРЕСА_4 , надав вказівку ОСОБА_17 заповнити видатковий касовий ордер № 146 від 25.12.2007 року, згідно з яким видати під звіт ОСОБА_19 1216 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_17 , що самостійно їх передасть ОСОБА_19 , однак цього не зробив а заволодів 25.12.2007 року коштами ТзОВ Радана в сумі 1216 грн.

В загальному своїми діями ОСОБА_6 заподіяв ТзОВ Радана збитки на суму 179581,23 грн.

Крім того, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 8.12.2005 року, перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер № 9 від 08.12.2005 року, згідно з яким видати під звіт колишньому директору товариства ОСОБА_13 306,83 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 . Після цього, ОСОБА_6 , знаючи те, що гроші він не буде передавати ОСОБА_13 , однак з метою підтвердження передачі вказаному громадянину коштів в сумі 306,83 грн. та долучення до бухгалтерських документів товариства видаткового касового ордеру № 9 від 08.12.2005 року, проставив у вказаному документі підпис 09.12.2005 року навпроти слів керівник.

В подальшому, відразу після проставлення 09.12.2005 року у видатковому касовому ордері підпису, ОСОБА_6 перебуваючи в офісному приміщенні в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, видав цей завідомо неправдивий документ шляхом його передачі головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 для відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат.

Також директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 28.04.2006 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер № 12 від 28.04.2006 року, згідно з яким видати ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 38110 грн., як повернення безпроцентної позики. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 . Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно та знаючи те, що гроші він не буде передавати ОСОБА_13 , однак з метою підтвердження передачі вказаному громадянину коштів в сумі 38110 грн. та долучення до бухгалтерських документів товариства видаткового касового ордеру № 12 від 28.04.2006 року, проставив у вказаному документі підпис 28.04.2006 року навпроти слів керівник.

В подальшому, відразу після проставлення 28.04.2006 року у видатковому касовому ордері підпису, ОСОБА_6 , перебуваючи в офісному приміщенні в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, видав цей завідомо неправдивий документ шляхом його передачі головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 для відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат.

Окрім цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 7.06.2006 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер № 14 від 07.06.2006 року, згідно з яким видати під звіт колишньому директору товариства ОСОБА_13 1000 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 . Після цього, ОСОБА_6 , знаючи те, що гроші він не буде передавати ОСОБА_13 , однак з метою підтвердження передачі вказаному громадянину коштів в сумі 1000 грн. та долучення до бухгалтерських документів товариства видаткового касового ордеру № 14 від 07.06.2006 року діючи умисно, повторно, проставив 07.06.2006 року у вказаному документі підпис навпроти слів керівник.

В подальшому, відразу після проставлення 07.06.2006 року у видатковому касовому ордері підпису, ОСОБА_6 перебуваючи в офісному приміщенні в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, видав цей завідомо неправдивий документ шляхом його передачі головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 для відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат.

Продовжуючи свої злочинні дії, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 9.06.2006 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, надав вказівку головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 заповнити видатковий касовий ордер № 15 від 09.06.2006 року, згідно з яким видати під звіт колишньому директору товариства ОСОБА_13 890 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_14 , що самостійно їх передасть ОСОБА_13 , однак цього не зробив а заволодів 09.06.2006 року коштами ТзОВ Радана в сумі 890 грн.

Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно та знаючи те, що гроші він не буде передавати ОСОБА_13 , однак з метою підтвердження передачі вказаному громадянину коштів в сумі 890 грн. та долучення до бухгалтерських документів товариства видаткового касового ордеру № 15 від 09.06.2006 року проставив 09.06.2006 року у вказаному документі підпис навпроти слів керівник.

В подальшому, відразу після проставлення 09.06.2006 року у видатковому касовому ордері підпису, ОСОБА_6 , перебуваючи в офісному приміщенні в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, видав цей завідомо неправдивий документ шляхом його передачі головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 для відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат.

Крім цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою привласнення частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 7.09.2006 року отримав кошти в сумі 2848 грн. під звіт. Маючи намір привласнити такі кошти, він цього ж числа подав головному бухгалтеру товариства накладну № 7 від 7.09.2006 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 7.09.2006 року., згідно з якими в приватного підприємця ОСОБА_15 ТзОВ Радана придбано лазерний вимірювач Leica Disto на суму 2240 та сканер HP ScanJet 4670 на суму 608,4 грн.

Натомість ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що вказану техніку він не закупляв та не платив за неї 2848 грн., 07.09.2006 року, діючи умисно, повторно проставив підпис в звіті про використання коштів, наданих під звіт від 07.09.2006 року навпроти слів підпис підзвітної особи.

В подальшому, відразу після проставлення 07.09.2006 року у видатковому касовому ордері підпису, ОСОБА_6 , перебуваючи в офісному приміщенні в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, видав цей завідомо неправдивий документ шляхом його передачі головному бухгалтеру ТзОВ Радана ОСОБА_14 для відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат.

Також на виконання умов договору № 2/3 від 08.09.2006 року, 19 грудня 2006 року введений в оману ОСОБА_10 перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_6 в АДРЕСА_4 , особисто передав йому, як директору товариства 10000 (десять тисяч) грн.

ОСОБА_6 з метою подальшого заволодіння коштами ОСОБА_10 відразу після внесення коштів в сумі 10 тис. грн., з метою переконання ОСОБА_10 в тому, що гроші будуть оприбутковані в касі ТзОВ Радана перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_6 в АДРЕСА_4 , діючи умисно, повторно, склав завідомо неправдивий документ - квитанцію до прибуткового касового ордеру № 16 від 19.12.2006 року, в якій власноручно зазначив, що від ОСОБА_10 19.12.2006 року прийнято 10000 грн., як оплату за приміщення магазину. Крім цього, ОСОБА_6 проставив відтиск печатки ТзОВ Радана на квитанції до прибуткового касового ордеру № 16 від 19.12.2006 року і передав вказаний документ ОСОБА_10 .

Діючи подібним чином, після передачі 20.12.2006 року на виконання умов договору № 2/3 від 08.06.2006 року ОСОБА_10 директору ТзОВ Радана ОСОБА_6 в службовому кабінеті останнього в АДРЕСА_4 , 10000 (десять тисяч) грн., ОСОБА_6 з метою подальшого заволодіння коштами ОСОБА_10 відразу після внесення коштів в сумі 10 тис. грн., з метою переконання ОСОБА_10 в тому, що гроші будуть оприбутковані в касі ТзОВ Радана перебуваючи в службовому кабінеті в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, повторно склав завідомо неправдивий документ - квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17 від 20.12.2006 року. У вказаному документі ОСОБА_6 власноручно зазначив, що від ОСОБА_10 20.12.2006 року прийнято 10000 грн., як оплату за приміщення магазину. Крім цього, ОСОБА_6 проставив відтиск печатки ТзОВ Радана на квитанції до прибуткового касового ордеру № 17 від 20.12.2006 року і передав вказаний документ ОСОБА_10 .

Крім цього, ОСОБА_6 , на початку вересня 2007 року ввів в оману жительку м. Бережани Наконечну ОСОБА_20 та зловживаючи її довірою запропонував їй придбати квартиру АДРЕСА_3 , хоча документів права власності на вказану квартиру не мав.

На виконання їхніх домовленостей 06 вересня 2007 року директор TOB Радана ОСОБА_6 без відома власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_12 , з метою заволодіння чужими коштами, діючи умисно, повторно, перебуваючи в офісному приміщенні в АДРЕСА_4 , уклав /фіктивний/ тристоронній договір завдатку між ним як директором TOB Радана, власником квартири ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Вказаний договір завдатку від 06 вересня 2007 року ОСОБА_6 підробляв шляхом внесення у них недостовірної інформації що:

ОСОБА_11 передає, а ОСОБА_12 отримує завдаток в сумі 100900 (сто тисяч дев`ятсот) грн., що еквівалентно 20000 (двадцять тисячам) доларів США, із належних 227250 (двісті двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят) грн. в рахунок купівлі-продажі 3-х кімнатної квартири загальною площею 93 м? за адресою АДРЕСА_5 . Умовами договору обумовлено також, що договір купівлі-продажі квартири підписується до 30 листопада 2007 року. За умовами договору TOB Радана в особі ОСОБА_6 повинно представити усі необхідні документи ОСОБА_12 для виготовлення свідоцтва про право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 та інші документи необхідні для оформлення договору купівлі-продажу.

Однак, як встановлено слідством ОСОБА_12 будь-яких домовленостей з ОСОБА_6 щодо продажу ОСОБА_11 квартири не мав, договір завдатку від 06 вересня 2007 року не укладав, не підписував і зобов`язань вказаних у ньому на себе не брав. Вказаний договір підроблений і використаний директором TOB Радана ОСОБА_6 , як спосіб для заволодіння коштами ОСОБА_11 .

Вчинення ОСОБА_6 службового підроблення договору завдатку від 06.09.2007 року призвело до того, що ОСОБА_11 сплатила згідно нього в касу ТзОВ Радана 210630 грн., однак в подальшому не отримала у власність квартиру.

Крім цього, директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою привласнення частини грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 16.11.2007 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в АДРЕСА_4 , надав вказівку ОСОБА_17 заповнити видатковий касовий ордер № 144 від 16.11.2007 року, згідно з яким видати йому під звіт 95570 грн. для передачі вказаної суми ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_6 з метою привласнення цих коштів запевнив ОСОБА_17 , що самостійно їх передасть ОСОБА_12 .

Після цього, ОСОБА_6 , знаючи те, що гроші він не буде передавати ОСОБА_12 , однак з метою підтвердження передачі вказаному громадянину коштів в сумі 95570 грн. та долучення до бухгалтерських документів товариства видаткового касового ордеру № 144 від 16.11.2007 року, умисно, повторно, проставив 16.11.2007 року у вказаному документі підпис навпроти слів керівник та підпис.

В подальшому, відразу після проставлення 16.11.2007 року у видатковому касовому ордері підпису, ОСОБА_6 , перебуваючи в офісному приміщенні в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, видав цей завідомо неправдивий документ шляхом його передачі ОСОБА_17 для відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат.

Також директор ТзОВ Радана ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заволодіння частиною грошових коштів ТзОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 25.12.2007 року перебуваючи в офісному приміщенні цього товариства в АДРЕСА_4 , надав вказівку ОСОБА_17 заповнити видатковий касовий ордер № 146 від 25.12.2007 року, згідно з яким видати під звіт ОСОБА_19 1216 грн. При цьому ОСОБА_6 з метою заволодіння цими коштами запевнив ОСОБА_17 , що самостійно їх передасть ОСОБА_19 .

Після цього, ОСОБА_6 , знаючи те, що гроші він не буде передавати ОСОБА_19 , однак з метою підтвердження передачі вказаному громадянину коштів в сумі 1216 грн. та долучення до бухгалтерських документів товариства видаткового касового ордеру № 146 від 25.12.2007 року діючи умисно, повторно, проставив 25.12.2007 року у вказаному документі підпис навпроти слів керівник та підпис.

В подальшому, відразу після проставлення 25.12.2007 року у видатковому касовому ордері підпису, ОСОБА_6 , перебуваючи в офісному приміщенні в м. Бережани, вул. Міцкевича, 3 а, видав цей завідомо неправдивий документ шляхом його передачі ОСОБА_17 для відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат.

Таким чином, вчинення ОСОБА_6 службового підроблення договору завдатку від 06.09.2007 року призвело до того, що ОСОБА_11 сплатила згідно нього в касу ТзОВ Радана 210630 грн., однак в подальшому не отримала у власність квартиру. Крім цього, вчинення ОСОБА_6 службових підроблень заподіяло ТзОВ Радана збитки на суму 179581,23 грн., що перевищує у 250 і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян, а тому становить тяжкі наслідки.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати, та постановити новий вирок, яким виправдати його підзахисного, а справу закрити. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що кваліфікація дій ОСОБА_6 в скоєнні злочинів, за які його засуджено є неправильною, виходячи з наступного. Кваліфікація злочину за ч.4 ст.190 КК України, передбачає отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов`язання лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов`язання не виконувати. Засуджений ОСОБА_21 при укладенні угод з потерпілими прямого умислу і корисливого мотиву та мети заволодіння не мав, що підтверджується матеріалами справи. Потерпілій ОСОБА_11 на момент укладення договору завдатку був відомий той факт, що квартира АДРЕСА_3 , яку вона бажала придбати є власністю ОСОБА_12 , що підтверджується показаними даними нею на досудовому слідстві. Судом також не доведено того, що підсудній в момент заволодіння чужим майном мав на меті його привласнити не виконуючи своїх зобов`язань, так як після отримання коштів засуджений виконував роботи по будівництву будинків до виникнення неможливості їх повернення. Попри це зазначає, що обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України суперечить нормам законодавства, оскільки передбачає відповідальність за вчинення злочину, яким заподіяно шкоду у великих розмірах, в той час як сума пред`явленого обвинувачення є меншою, яка передбачена санкцією ч.4 ст. 190 КК України. Таким чином, на досудовому та судовому слідстві не встановлено мети присвоїти майно, та не виконувати зобов`язання, а тому засудженого слід виправдати по обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Щодо обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, то згідно примітки ст.364 КК України, яка визначає коло службових осіб, на яких поширюється кримінальна відповідальність за статтями 364, 365, 368, 368-2, 369 КК України засуджений не входить до визначеного кола субєктів даного злочину. Окрім того, що стосується кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України, слід зазначити, що судом не доведено факту передачі ОСОБА_10 коштів засудженому, а останній заперечує отримання коштів. Також, для правильної кваліфікації за ч.5 ст.191 КК України, має значення розмір заподіяння матеріальних збитків, який, як зазначено вище є меншим від передбаченого санкцією статті. Разом з тим, зазначає, що засудженого ОСОБА_6 слід виправдати і за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.366 КК України, оскільки досудовим та судовим слідством не доведено, що саме ОСОБА_6 вчиняв службове підроблення, тобто вносив до договору завдатку неправдиві відомості та його підписання, крім того, сам засуджений заперечує, що ним вчинялись такі дії. Зазначає також, що акт ревізії від 28 грудня 2009 року, на якому базується висновок суду, не може бути доказом у кримінальній справі, оскільки згідно норм кримінально-процесуального законодавства ревізор не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих висновків. Крім того, акт ревізії не є висновком експертизи, і не може братись до уваги судом, як доказ в розумінні ст.65 КК України. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16 листопада 2011 року було надано вказівки, на що необхідно звернути увагу при проведенні додаткового розслідування, однак органами досудового розслідування ці вказівки не виконано, що вказує на неповноту досудового слідства. Суд першої інстанції при постановленні вироку стосовно ОСОБА_6 усі вищевказані обставини не врахував, та не дав їм належну правову оцінку, а тому даний вирок підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які просять оскаржуваний вирок суду скасувати, та постановити новий виправдувальний вирок, а справу закрити, міркування прокурора, який вважає, що оскаржуваний вирок суду слід скасувати, у звязку з допущенням судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону та однобічність судового слідства, а справу направити на новий судовий розгляд, частково задоволивши апеляцію захисника, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, в яких він просить його виправдати, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція захисника засудженого підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при постановленні вироку відносно ОСОБА_6 допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, неповнота судового слідства, що відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.367 КПК України (в редакції 1960 року), є підставами для скасування вироку.

Зокрема при постановленні вироку судом не дотримано ст.334 КПК України (в редакції 1960 року), яка встановлює вимоги до мотивувальної частини обвинувального вироку, що має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, з наведенням доказів на яких грунтується висновок суду щодо підсудного.

В оскаржуваному вироку, суд першої інстанції не вказав чому він відкидає одні докази і бере до уваги інші.

Так, з обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.190 КК України визнаного судом доведеним, слідує, що останній в період з 28 квітня 2006 року по 16 листопада 2007 року вчинив відносно потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, чим заподіяв потерпілим матеріальні збитки на суму 25 250 грн., 40 000 грн., 210 630 грн. відповідно, а всього на загальну суму 275 880 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_6 своєї вини в тому числі і за ч.4 ст.190 КК України не визнав, і з його показань убачається, що він не заволодівав коштами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шахрайським шляхом, посилаючись на наявність між ними цивільно-правових відносин, що на його думку підтверджується наявними договорами та іншими документами бухгалтерського обліку.

Разом з тим, в оскаржуваному вироку відсутня будь-яка мотивація того, чим ці показання ОСОБА_6 спростовуються і чому суд відкинув їх взявши до уваги інші докази на які послався у вироку.

Це суперечить вимогам ст.334 КПК України, яка встановлює вимоги до мотивувальної частини вироку, відповідно до яких окрім іншого в цій частині вироку наводяться докази із заначенням мотивів з яких суд відкидає інші докази.

Крім цього, суд не мотивував належним чином у вироку, чому саме він дійшов висновку, що вказаний злочин є продовжуваним.

Так, відповідно до ч.4 п.27 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 10 Про судову практику у справах про злочини проти власності вчинення особою декількох посягань на чуже майно, загальна вартість якого становить великий або особливо великий розмір, може бути кваліфіковано, як викрадення, привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем у великих чи особливо великих розмірах лише в тому випадку, якщо такі діяння були вчинені одним способом і за обставин, які свідчать про умисел вчинити їх у великому чи особливо великому розмірі.

Разом з тим, суд у вироку не вказав, на підставі яких доказів він дійшов висновку, що дії спрямовані на заволодіння шахрайським шляхом коштами потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , охоплювалися єдиним умислом і носять продовжуваний характер, коли саме у засудженого виник умисел на заволодіння грошима в сумі 275 880 грн, належних трьом різним потерпілим, що вказує на неконкретність обвинувачення визнаного судом доведеним.

Ці обставини мають значення для правильної кваліфікації дій ОСОБА_6 і підлягають обовязковому встановленню під час провадження судом судового слідства.

Крім цього, формулюючи обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України, суд першої інстанції не конкретизував в який саме спосіб відбулося заволодіння ними: чи шляхом обману, чи шляхом зловживання довірою, зазначивши при цьому обидва цих способи заволодіння майном не мотивувавши належним чином своїх висновків.

Аналогічно судом першої інстанції у вироку не зазначено коли у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заволодіння та привласнення коштів ТзОВ Радана, вчинене в період з 08.12.2005 року по 25.12.2007 року в особливо великих розмірах в сумі 179581, 23 грн., а також відсутнє обгрунтування того, чому суд прийшов до висновку про те, що ці дії охоплоювалися одним умислом, що також вказує на неконкретність обвинувачення визнаного судом доведеним, в цій частині.

Крім цього, відповідно до обвинувачення визнаного судом першої інстанції доведеним, засудженому ОСОБА_6 інкриміновано заволодіння 19 та 20 грудня 2006 року грошима потерпілого ОСОБА_10 в сумі 20 000 грн. Разом з цим, ці дії засудженого суд кваліфікував одночасно, як за ч.4 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом шахрайства так і за ч.5 ст.191 КК України, як заволодіння майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, що вказує на неконкретність зазначеного обвинувачення.

При цьому, суд першої інстанції допустив невиконання вимог суду апеляційної інстанції, чим порушив вимоги ч.7 ст.374 КПК України (в редакції 1960 року).

Як слідує з ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 16 листопада 2011 року (т.7 а.с.438-460) однією з підстав для скасування попереднього вироку Бережанського районного суду Тернопільської області відносно ОСОБА_6 від 04 серпня 2011 року, окрім іншого, стала неконкретність обвинувачення визнаного судом доведеним в частині погодження судом першої інстанції з кваліфікацією дій ОСОБА_6 по епізоду заволодіння грошима ОСОБА_10 в сумі 20 000 грн. як за ст.190 так і за ст.191 КК України.

Аналогічно в цій же ухвалі зазначалося про неконкретність обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.190 КК України щодо визначення способу вчинення шахрайства.

Зазначені порушення при новому розгляді справи судом першої інстанції не усунуті, чим не виконані обовязкові для виконання вказівки суду апеляційної інстанції, що колегія суддів вважає істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке також тягне за собою скасування оскаржуваного вироку.

Не можна визнати конкретним і обвинувачення ОСОБА_6 визнане судом доведеним за ч.2 ст.364-1 КК України.

Зокрема залишається незрозумілим в чому саме полягає зловживання ОСОБА_6 наданими йому повноваженнями чи в тому, що він всупереч вимогам п.11.4 Статуту ТзОВ Радана підписав договора з потерпілими на суми, що перевищували 100 000 грн. кожен, при тому, що йому як директору товариства згідно Статуту довзволялося укладати угоди без попереднього погодження з товариством на суми не більше 100 000 грн., чи внаслідок використання цих коштів, після внесення їх потерпілими, не за цільовим призначенням, з метою особистого збагачення.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено неповноту судового слідства.

Так, з матеріалів кримінальної справи убачається що під час судового слідства свідок ОСОБА_12 в судове засідання не зявився і його допит не проводився.

Згідно протоколу судового засідання (т.11 а.с.31-33) та матеріалів кримінальної справи 17 червня 2013 року судом було винесено постанову про застосування примусового приводу свідка ОСОБА_12 на 05 липня 2013 року на 10.00 год. (т.10 а.с.227), яку органами міліції не виконано.

В матеріалах справи відсутні докази поважності неприбуття свідка ОСОБА_12 в судові засідання на виклики суду, натомість до матеріалів долучено його заяву згідно якої він просить не викликати його в суд і дотримується попередніх своїх показань. Жодних даних про неможливість прибуття в судове засідання (по стану здоровя чи інше) в заяві не зазначено.

На підставі вказаної заяви, судом першої інстанції за умов відсутності жодних даних про неможливість прибуття ОСОБА_12 в судове засідання, було оголошено його показання дані на досудовому слідстві, проти чого заперечували підсудний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , наголошуючи суду, що це є порушенням права на захист підсудного.

Оголошення судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні без проведення його допиту під час судового слідства і за умов відсутності поважних причин не прибуття в суд, не узгоджується з вимогами ч.1 ст.306 КПК України, яка встановлює порядок оголошення показань свідка в судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів вважає, що проведення допиту свідка ОСОБА_12 в суді першої інстанції є обовязковим, за умов відсутності поважних причин його неприбуття, оскільки показання свідка ОСОБА_12 , органом досудового слідства, покладені в основу обвинувачення ОСОБА_6 , як доказ його вини і в їх показаннях містяться істотні суперечності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оголошення судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_12 , без проведення його допиту під час судового слідства, за умов відсутності поважних причин його неприбуття в судове засідання, призвело до неповноти судового слідства, яка виключала можливість постановлення вироку.

Не можна визнати конкретним і обвинувачення ОСОБА_6 визнане судом доведеним за ч.2 ст.366 КК України.

Зокрема постановляючи оскаржуваний вирок, суд у його мотивувальній частині вказав, що окрім іншого кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Водночас, викладаючи обєктивну сторону вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, суд зазначив, що ОСОБА_6 з метою привласнення коштів належних ТОВ Радана з 08.12.2005 року по 25.12.2007 року проставляв у відповідних бухгалтерських документах, зокрема видаткових касових ордерах, підпис в графі керівник, після чого передавав заповнені касові ордери головному бухгалтеру ТОВ Радана ОСОБА_14 .

Таким чином, з обвинувачення ОСОБА_6 не зрозуміло в чому саме полягає вчинене ним службове підроблення, зокрема чи в тому, що він проставляв свій підпис у видаткових касових ордерах, на що мав право оскільки являвся директором ТОВ Радана, чи в тому, що передавав їх головному бухгалтеру ОСОБА_14 .

Кваліфікуючі зазначені дії ОСОБА_6 , суд не вказав у якій саме редакції закону, слід вважати доведеним вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, а також належним чином не виклав обвинувачення, відповідно до диспозиції ст.366 КК України, яка встановлює відповідальність за декілька діянь, в різних редакціях закону.

Крім цього, як убачається з мотивувальної частини вироку ОСОБА_6 окрім іншого, інкримінується те, що він діючи умисно з метою привласнення частини грошових коштів ТОВ Радана, зловживаючи наданим йому службовим становищем, 07.09.2006 року отримав кошти в сумі 2848 грн. під звіт. Маючи намір привласнити такі кошти, він цього ж числа подав головному бухгалтеру товариства накладну № 7 від 07.09.2006 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 07.09.2006 року, згідно з якими в приватного підприємця ОСОБА_15 очолюваним ним товариством придбано лазерний вимірювач на суму 2240 грн. та сканер на суму 608, 4 грн., які насправді не придбавалися, про що поставив свій підпис у підробленому документі, зокрема звіті про використання коштів, у графі підзвітна особа.

Формулюючи подальше обвинувачення по цьому епізоду, суд вказав, що ОСОБА_6 видав головному бухгалтеру ОСОБА_14 для відображення у бухгалтерському обліку ТОВ Радана витрат, не підроблений звіт про використання коштів, а видатковий касовий ордер з своїм підписом, що також вказує на неконкретність обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.366 КК України, визнаного судом першої інстанції доведеним.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні вироку, допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону (в редакції 1960 року), неповноту судового слідства.

Не дотримався в повному обсязі суд першої інстанції і при призначенні ОСОБА_6 покарання за вчинений злочин, передбачений ч.2 ст.364-1 КК України.

Як убачається з резолютивної частини вироку, суд призначив засудженому за вказаною статтею основне покарання у виді штрафу, визначивши його розмір не в твердій грошовій сумі, а в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, що є невірним і суперечить вимогам закону та судовій практиці, а тому не може вважатися законним.

Відповідно до ч.2 ст.374 КПК України (в редакції 1960 року) апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

За таких обставин, апеляція захисника адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід усунути наведені в ухвалах апеляційного суду Тернопільської області від 16 листопада 2011 року та в даній ухвалі порушення закону, ретельно перевірити доводи викладені в апеляції захисника засудженого адвоката ОСОБА_7 і за результатами проведення нового повного та обєктивного судового розгляду, прийняти обгрунтоване та законне рішення.

На підставі наведеного, керуючись п.п. 11, 13, розділу XI перехідних положень КПК України (2012 року), ст.ст. 362, 365, п.п.1,3 ч.1 ст.367, п.1 ч.2 368, ч.2 ст.374 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2013 року про засудження ОСОБА_6 за ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в Бережанський районний суд Тернопільської області.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , залишити попередній - взяття під варту.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2