Постанова

від 22.10.2015 по справі 808/4263/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 808/4263/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнесгрупп» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнесгрупп» (далі - позивач, ТОВ «Автобізнесгрупп») до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 № 00002208262211.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі фінансово-господарські операції позивача з постачальниками - ТОВ «Вейлер», ТОВ «Сіндар Тур» та з перевізником ТОВ «Карс» мають реальних характер, пов'язані з господарською діяльністю та знайшли відображення в податковому обліку. Висновки податкового органу щодо порушень позивачем приписів податкового законодавства зроблені виключно на підставі податкової інформації, отриманої від інших податкових інспекції, щодо указаних контрагентів. Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 № 00002208262211 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що відповідно до наявної податкової інформації стосовно контрагентів позивача, згідно із базами даних, не можливо підтвердити взаємовідносини ТОВ «Автобізнесгрупп» із ТОВ «Вейлер», ТОВ «Сіндар Тур» та ТОВ «Карс». Такі операції здійснені з метою штучного формування податкового кредиту та мають на меті заниження до сплати сум ПДВ. Під час проведення відповідачем перевірки позивача встановлено юридичну дефектність первинних документів, дії позивача не обумовлені розумним змістом та направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань. В ході перевірки встановлено, що операції з реалізації товарів, замовлення послуг не мали реального характеру. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні та підтримав заперечення проти позову.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами статей 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 05.01.2015 по 06.01.2015, фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автобізнесгрупп» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вейлер» за серпень 2014 року, ТОВ «Сіндар Тур» за серпень 2014 року, ТОВ «Карс» за серпень 2014 року.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою, яка слугувала для призначення та проведення перевірка стала податкова інформація, отримана відповідачем стосовно контрагентів позивача - ТОВ «Вейлер», ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Карс» від ДПІ у Святошинському району ГУ Міндоходів у м.Києві (лист від 04.11.2014 №518/7/26-57-22-01-20) та від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві (лист від 03.12.2014 №251/7/26-56-22-01-11). У вказаних листах зазначено про неможливість проведення зустрічних звірок указаних товариств, у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1/08-26-22-11/36576466 від 12.01.2015.

У акті вказано, що позивач внаслідок включення до складу податкового кредиту сум по операціям з ТОВ «Вейлер», ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Карс» завищив суму податкового кредиту.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 68552грн., у тому числі по періодам: серпень 2014 року - 64964грн., вересень 2014 року - 3588грн.

Позивачем надані до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя заперечення на акт перевірки та листом від 16.01.2015 №421/10/08-26-22-11 «Про розгляд заперечень» відповідач повідомив, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 № 00002208262211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 102828грн., у тому числі за основним платежем на 68552грн. та штрафними санкціями на 34276грн.

Позивач здійснив оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 24.04.2015 №2933/7/08-01-100413 та рішенням ДФС України від 18.06.2015 №12732/6/99-99-10-01-0125 скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансового-господарські відносини з підприємствами-постачальниками: ТОВ «Вейлер» та ТОВ «Сіндар Тур» та з перевізником - ТОВ «Карс».

На підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними суб'єктами господарювання позивач надав суду первинні документи, які також надавались до перевірки, а саме:

з ТОВ «Вейлер»:

- договір поставки №1205/14-01 від 12.05.2014;

- податкові накладні: №12 від 13.08.2014, №67 від 18.08.2014, №68 від 20.08.2014, №69 від 22.08.2014;

- прибуткові накладні: №РН-0000237 від 13.08.2014, №РН-0000261 від 18.08.2014, №РН- 0000262 від 20.08.2014, №РН-0000263 від 22.08.2014;

- товарно-транспортні накладні: №0000051 від 22.08.2014, №00035 від 13.08.2014, №0000050 від 18.08.2014, №0000052 від 20.08.2014

з ТОВ «Сіндар Тур»:

- договір поставки №206/14-1 від 02.06.2014;

- податкова накладна №42 від 11.08.2014;

- прибуткова накладна РН-0000172 від 11.08.2014;

- товарно-транспортна накладна № 0000049 від 11.08.2014.

Також ТОВ «Сіндар Тур» повідомило позивача, що завантаження товару відбудеться з виробничої площі за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковький район, с.Знаменівка, вул. Полєва, 1В (лист від 20.06.2014 №51). Зазначений пункт навантаження вказаний у товарно - транспортній накладній.

з ТОВ «Карс»:

- договір перевезення вантажу №508/14/1 від 05.08.2014;

- податкові накладні: №24 від 11.08.2014, №25 від 18.08.2014, №26 від 20.08.2014, №27 від 22.08.2014, №28 від 28.08.2014, №29 від 29.08.2014;

- акти виконаних робіт: №ОУ-0000023 від 11.08.2014, №ОУ-0000024 від 18.08.2014, №ОУ-0000025 від 20.08.2014, №ОУ-0000026 від 22.08.2014, №ОУ-0000027 від 28.08.2014, №ОУ- 0090028 від 29.08.2014.

Також позивач надав оборотно-сальдові відомості та банківські виписки про оплату.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що такі операції не носять реального характеру з огляду на «стани» ТОВ «Вейлер», ТОВ «Сіндар Тур» ТОВ «Карс» - а, саме, «стан 8» - до ЄДР внесений запис про відсутність за місцезнаходження. (а.с.22, 24, 25). Крім того, відповідача зазначав, що у зв'язку із внесенням запису про відсутність указаних товариств за місцезнаходженням, анульовані їх свідоцтва платників ПДВ, а саме, ТОВ «Сіндар Тур» - свідоцтво анульоване 09.12.2014, ТОВ «Вейлер» - свідоцтво анульоване 13.11.2014, ТОВ «Карс» - 03.11.2014.

Проте, суд зазначає, що поставка товару, його отримання позивачем, отримання послуг із перевезення, здійснення розрахунків, оприбуткування товару підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом первинними документами.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує їх реальність.

Посилання відповідача виключно на отримання від інших ДПІ податкової інформації, яка вказує на не можливість здійснити зустрічні звірки контрагентів позивача та неможливість дослідити ланцюг постачання не є належним доказом порушення позивачем приписів ПК України з огляду на викладені фактичні обставини.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу про не підтвердження поставки товару та нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та перевізником необґрунтованими.

Позивачем надані всі необхідні документи, на підставі яких у позивача виникло право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентами ТОВ «Вейлер», ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Карс» складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні». Твердження представника відповідача про «юридичну дефектність» первинних документів є незрозумілим, необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як встановлено із матеріалів справи контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ.

Анулювання свідоцтв платників ПДВ ТОВ «Вейлер», ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Карс» відбулось згодом, після здійснення операцій та оформлення всіх належних первинних документів. Так, з ТОВ «Вейлер» договору поставки №1205/14-01 укладений 12.05.2014, свідоцтво платника ПВД ТОВ «Вейлер» анульоване 13.11.2014; з ТОВ «Сіндар Тур» договір поставки №206/14-1 укладений 02.06.2014, а свідоцтво анульоване 09.12.2014; з ТОВ «Карс» договір перевезення вантажу №508/14/1 укладений 05.08.2014, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Карс» анульоване 03.11.2014.

Крім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Надані позивачем і дослідженні судом первинні документи, у своїй сукупності, які також були дослідженні під час проведеної перевірки, підтверджують реальність господарських операцій з поставки товару та отримання послуг з перевезення у серпні 2014 року, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи, якими відповідач обґрунтував прийняття оскаржуваного рішень, не є переконливими.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.01.2015 № 00002208262211.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Автобізнесгрупп» (код ЄДРПОУ 36576466) здійснені судові витрати у розмірі 205,66грн. (двісті п'ять гривень 66 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник