Постанова

від 05.10.2015 по справі 814/2539/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2015 Справа № 814/2539/15

м. Миколаїв

12:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області, вул. Маяковського, 95, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301 до відповідачаСільськогосподарського виробничого кооперативу «ОСОБА_1 Хмельницького», с. Захарівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56331 простягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за період з 01.04.2015 по 30.06.2015 року в сумі 4012,80 грн., в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Врадіїському районі Миколаївської області (надалі - Управління або позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ОСОБА_1 Хмельницького» (надалі - відповідач) заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за квітень-червень 2015 року в сумі 4012,80 грн.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до частини 6 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (ар. с. 45-46), але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів не надав, у судове засідання представника не направив. Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача просить в позові про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 5).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Управлінням виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам відповідача, але останній, в порушення приписів пункту 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - ЗУ № 1788-ХІІ) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - ЗУ № 1058-ІV), витрати по виплаті та доставці пенсій за квітень-червень 2015 року не відшкодував, що стало підставою звернення позивача до суду.

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги наступне.

Відповідач був зареєстрований в якості юридичної особи 18.04.2000, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 17-18).

Відповідно ЗУ № 1058-ІV, відповідач зобов'язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів В«бВ» - В«зВ» статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ЗУ № 1058-IV, в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 ЗУ № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Двом колишнім працівникам відповідача у відповідності з наданим позивачем списком, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пунктів «б» - «з» статті 13 ЗУ № 1788-XII, який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - за списком № 2, виробництв, посад, професій, посад і показників затверджених КМУ і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція) підприємства - платники страхових внесків зобов'язані покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 100%. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно з підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

На підставі Інструкції позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунки на оплату витрат за квітень - червень 2015 року на загальну суму 4012,80 грн. (ар. с. 7-8, 9-10, 11-12), який був отриманий відповідачем, але відповідна сума ним не була сплачена.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують понесення позивачем витрат по виплаті та доставці пенсій, а саме: відомості про перерахування коштів на поточні рахунки з відміткою банку, які підтверджують зарахування суми пенсії перерахованим пенсійним фондом на карткові рахунки визначеним в позові громадянам, які отримують пенсію за списком № 2 (ар. с. 33-41).

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком заборгованості цих витрат, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам підприємства згідно з пунктами «а», «б» - «з» частини 1 статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ, покладається на відповідача.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ОСОБА_1 Хмельницького», с. Захарівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56331, (банківські реквізити: не відомі, ідентифікаційний код 03764471) на користь Управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області вул. Маяковського, 95, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301 (банківські реквізити: р/р 256013126144 в Філії «Миколаївське обласне АТ «Ощадбанк» МФО 326461, ідентифікаційний код 20916675) заборгованість в сумі 4012,80 грн. по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за квітень-червень 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. С. Князєв