Постанова

від 28.10.2015 по справі 826/19668/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2015 року 09:24 № 826/19668/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В:

Київський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач або ОСОБА_1) незаконно отримані кошти у сумі 2 896,12 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві, набувши статусу безробітного не повідомив відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому матеріального забезпечення. А саме відповідач протягом періоду з 01.03.2014 по 30.06.2015 перебував в трудових відносинах з ТОВ «МДА» та отримував за вказаним місцем роботи доход, про що орган державної служби зайнятості у відповідності до законодавчо встановлених порядку не повідомив. Таким чином, знехтувавши своїм обов'язком щодо повідомлення про наявність трудових відносин та/або надання послуг за договором цивільно-правового характеру з отриманням сум доходів під час перебування на обліку в районному центрі зайнятості, ОСОБА_1 незаконно отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 2 896,12 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2015 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

Копію даної ухвали про відкриття скороченого провадження відповідач отримав 30.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, у встановлений судом строк жодних заперечень проти позовних вимог від відповідача до суду не надходило, заяву про визнання позову відповідач суду також не надіслав.

Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до частини 6 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються: дата, час та місце її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову; ім'я (найменування) сторін; предмет адміністративного позову; положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов; висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази; розподіл судових витрат; обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті; строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1, Постановою Кабінету Міністрів України 20.03.2013 № 198, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні норми ч. 1 ст. 1 цього Закону «зайнятість» - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно, а «безробітний» - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Також, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» органи державної служби зайнятості, зокрема:

- ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг; здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг;

- забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (до якого в тому числі відноситься грошова допомога по безробіттю) та цього Закону;

- здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;

- проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 43 цього Закону).

Так, п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.03.2013 № 198 (надалі - Постанова № 198) передбачено, що реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться територіальним органом незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону. (п. 5 Порядку № 198).

Як вбачається з наявних у справі документів, ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) був зареєстрований 03.02.2015 в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві як такий, що шукає роботу.

03.02.2015 відповідачем до Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві була подана заява про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення ним питання працевлаштування.

Наказами Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві від 04.02.2015 № нт150204 і від 10.02.2015 № нт150210 відповідачу надано статус безробітного з 03.02.2015 та призначено йому допомогу по безробіттю протягом 360 календарних днів з 10.02.2015 відповідно до п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.7 і 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві від 06.08.2015 № нт150806 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 21.07.2015. Цим же Наказом Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві ОСОБА_1 було знято з обліку відповідно до абз. 19 пп.1 п. 37 Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу з 21.07.2015.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1533-III) передбачено, що допомога по безробіттю виплачується лише тим особам, які визнані безробітними.

В силу приписів норм ч. 2 і 3 ст. 36 вказаного Закону Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Також п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

У пункті 7 цього Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (п. 9 цього Порядку).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта № 107 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», датованого 21.07.2015, Києво-Святошинським районним центром зайнятості в ході проведеної перевірки встановлений, що безробітний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) починаючи з 01.03.2014 по 30.06.2015 перебував у трудових відносинах з ТОВ «МДА» (код за ЄДРПОУ 37757275, місцезнаходження: Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Щорса, буд. 12) та одночасно знаходився на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві, одержував допомогу по безробіттю. Дані відомості щодо ОСОБА_1, які зафіксовані в акті перевірки від 21.07.2015 № 107, засвідчені керівником ТОВ «МДА» ОСОБА_2

Крім того, наведені обставини підтверджується також копією наказу ТОВ «МДА» від 01.03.2014 № 2014-03/01, про призначення на посаду.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір виплаченого відповідачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю становить 2 896,12 грн.

У зв'язку з вищенаведеним 13.08.2015 Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві прийняте рішення, оформлене наказом від 13.08.2015 № 233, про повернення ОСОБА_1 суми незаконно отриманого матеріального забезпечення.

А вже у серпні 2015 року Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві на поштову адресу відповідача (АДРЕСА_1) був направлений лист (повідомлення) від 18.08.2015 № 25-4142, яким запропоновано відповідачу повернути протягом 10-ти календарних днів суму коштів у розмірі 2 896,12 грн. на вказаний розрахунковий рахунок, отриману ним в якості допомоги по безробіттю.

Документальних доказів направлення та/або вручення відповідачу зазначеного письмового повідомлення від 18.08.2015 № 25-4142 позивач до суду не подав.

Проте, станом 26.10.2015 згідно довідки позивача, поданої до канцелярії суду 26.10.2015, від ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок Київського міського центру зайнятості надійшли кошти в сумі 1 000 грн., та відповідно залишок заборгованості за відповідачем зменшився до 1 896,12 грн.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Аналогічна норма міститься у п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно якої у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, в тому числі докази щодо оскарження вищевказаних рішень та дій працівників органів державної служби зайнятості у встановленому законодавством порядку, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 1 896,12 грн.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ) на користь Київського міського центру зайнятості (код за ЄДРПОУ - 03491091) кошти у розмірі 1 896,12 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість гривень 12 копійок).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський