Постанова

від 28.10.2015 по справі 826/19681/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2015 року 09:28 № 826/19681/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до державного підприємства «Центр атестації та сертифікації керівних працівників та спеціалістів рибної галузі» про стягнення заборгованості на суму 1 063,55 грн., - В С Т А Н О В И В:

Київський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з державного підприємства «Центр атестації та сертифікації керівних працівників та спеціалістів рибної галузі» (надалі - відповідач або державне підприємство) заборгованості у сумі 1 063,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем обліковується заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що виникла за період з 06.12.2005 по 31.12.2010, всього загальну на суму 1 063,55 грн. (в тому числі недоїмка - 42,71 грн. та пеня, нарахована за несвоєчасну (неповну) сплату страхових внесків, - 1 020, 84 грн.), як добровільно не сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

Копію даної ухвали про відкриття скороченого провадження відповідач отримав 09.10.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, у встановлений судом строк жодних заперечень проти позовних вимог від відповідача до суду не надходило, заяву про визнання позову відповідач суду також не надіслав.

Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до частини 6 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються: дата, час та місце її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову; ім'я (найменування) сторін; предмет адміністративного позову; положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов; висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази; розподіл судових витрат; обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті; строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Державне підприємство «Центр атестації та сертифікації керівних працівників та спеціалістів рибної галузі» (код ЄДРПОУ 33938493) починаючи з 06.12.2005 перебуває на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості в якості платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (реєстр. № 27816371).

Відповідно до п. 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із п. 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Так, правові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття закріплені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ). Одночасно, порядок обчислення і сплати роботодавцями та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та контролю за сплатою страхових внесків визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 за № 30/5221 (далі - Інструкція № 339).

В силу приписів ст. 1 Закону № 1533-ІІІ (в редакції чинній на період нарахування страхових внесків) страхувальниками є роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Під роботодавцем, за вказаною статтею Закону, розуміється, зокрема, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю (п. 10 ст. 1 Закону № 1533-ІІІ).

Страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом (п. 14 ст. 1 Закону № 1533-ІІІ), та які згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 16 цього Закону є одним із джерел формування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд).

У відповідності до п. 4.1 і 4.2 згадуваної вище Інструкції № 339 розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців та застрахованих осіб встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Зокрема, для роботодавців страхові внески нараховуються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 1533-ІІІ встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до п. 5.1 Інструкції № 339 роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду.

Як зазначено у п. 5.6 цієї Інструкції перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 6.1 Інструкції № 339 передбачено, що нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду. На цей рахунок перераховуються також суми фінансових санкцій та адміністративних стягнень, благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, інші надходження відповідно до законодавства України.

В силу положень п. 8.1 Інструкції роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески; своєчасно надавати центрам зайнятості відомості в установленому порядку про: прийняття на роботу працівників; заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо; сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами, що кореспондується з нормам п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1533-ІІІ.

Порядок контролю за сплатою страхових внесків врегульований в п. 7 зазначеної Інструкції.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 11.04.2007 державне підприємство подало до Оболонського районного центру зайнятості розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду за 1-ий квартал 2007 року, де визначило сума залишку заборгованості по страховим внескам, строк сплати яких не настав, у розмірі 2 162,90 грн.

Надалі працівником Оболонського районного центру зайнятості відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 7 розд. VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі наказу від 02.06.2014 № 133 і направлення від 02.06.2014 № 210, була проведена перевірка відповідача з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування ним страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходжень до Фонду, нарахованих до 01.01.2011 за період з 06.12.2005 по 31.12.2010. За результатами проведення такої перевірки в присутності представника державного підприємства за довіреністю Висоцького О.В. складений акт від 02.06.2014 № 210.

Перевіркою встановлені факти несвоєчасної та неповної сплати відповідачем страхових внесків до Фонду, нарахованих до 01.01.2011. У зв'язку з цим перевіряючим на підставі п. 7 розд. VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 9.1 Інструкції № 339 до роботодавця (відповідача) застосовані фінансові (штрафні) санкції, а саме - нарахована пеня на суму 1 020,84 грн., та виявлена недоїмка по страховим внескам у розмірі 2 205,61 грн., що була частково сплачена державним підприємством на момент проведення перевірки. За даними цього акта перевірки недоїмка відповідача зі сплати страхових внесків становила 42,71 грн.

Згідно п. 9.1. Інструкції № 339 роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, суми донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Статтею 38 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих внесків (недоїмки), штраф та пеню.

У зв'язку з несплатою суми заборгованості по сплаті страхових внесків, зафіксованої в тексті акт перевірки, всього у розмірі 1 063,55 грн., матеріали перевірки державного підприємства були передані на розгляд до Київського міського центру зайнятості.

13.06.2014 Київський міський центр зайнятості, керуючись ч. 5 ст. 38 і п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», прийняв рішення № 4 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу, щодо стягнення з відповідача заборгованості перед Фондом у сумі 1 063,55 грн. Як зазначено в тексті поданого позову дане рішення № 8 від 13.06.2014 та претензія № 08-10914 від 08.10.2014 на суму 1 063,55 грн. направлені позивачем на адресу відповідача. Згідно наданих позивачем до матеріалів справи копій рекомендованих повідомлень відповідні поштові відправлення не були вручені відповідачу з причин незалежних від органу державної служби зайнятості.

У відповідності до п. 7.5 Інструкція № 339 роботодавець протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання рішення, зобов'язаний сплатити суми недоїмки, пені та штрафу або оскаржити рішення у встановленому порядку.

Докази щодо оскарження даного рішення у матеріалах справи відсутні.

Також, в ході розгляду даної справи суду не було надано доказів сплати відповідачем заборгованості в заявленій сумі.

Статтею 39 Закону № 1533-III встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Аналогічні положення містяться у п. 9.7 і 9.11 Інструкції № 339.

Згідно з пп. 28 і 30 п. 4 Положення про Державну службу зайнятості України, що затверджене Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013, Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, здійснює контроль за використанням коштів Фонду, застосовує в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи.

Відповідно до п. 1 Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості 18.05.2011, Київський міський центр є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду у місті Києві.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Центр атестації та сертифікації керівних працівників та спеціалістів рибної галузі» на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 1 063,55 грн. (одна тисяча шістдесят три гривні 55 копійок).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський