Ухвала

від 27.09.2010 по справі 2а-338/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 р. Справа № 59680/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 26.05.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року позивачі звернулись до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.

Позивачі посилались на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їм було нараховано пенсію, в 2006-2008 роках відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати їх пенсії з врахуванням права на надбавку як дітям війни.

Позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь недоплачену як дітям війни підвищення до пенсії за період за 2006-2008 роки та в подальшому виплачувати таке підвищення до пенсії.

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 26.05.2009 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в у Радивилівському районі Рівненської області щодо невиплати підвищеної пенсії позивачам відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області провести перерахування та виплату позивачам підвищення до пенсії як дітям війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України В«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Крім того, позивачі пропустили строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України.

Апелянт просить скасувати постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 26.05.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у повному обсязі заявлених позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі належать до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вони мають право на встановлене ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області у проведенні перерахунку пенсій позивачів з врахуванням вимог ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» є неправомірною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мали право на отримання підвищення виплачуваної їм управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України В«Про Державний бюджет на 2007 рікВ» , якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачів в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обґрунтованими.

Ч.2 ст. 99 КАС України, в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивачі пропустили строк звернення до суду, оскільки звернулись з позовами в березні 2009 року, а на застосуванні наслідків пропуску річного строку звернення до суду наполягав відповідач у своєму запереченні на позовні заяви.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України та відмову в задоволенні позовних вимог позивачів за 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення, тобто була відновлена з 22.05.2008 року колишня редакція статті 6 Законі та надалі не зупинялась, тому вимоги позивачки щодо виплати підвищення до пенсії підлягають до задоволення з 22.05.2008 року. У зв’язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про зайвість обмеження строком нарахування та виплати підвищення до пенсії.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачів в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дітям війни з 22.05.2008 року.

Колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у підвищенні пенсії за 2006 рік, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Отже, ці підвищення повинні бути здійснені у випадку вищезазначених умов, оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог в частині виплати позивачам підвищення до пенсій за 2006 рік слід відмовити.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсій позивачам у передбаченому ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» розмірі колегія суддів не вбачає.

З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції щодо незастосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області задоволити частково.

Постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 26.05.2009 року по справі 2а-338/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Радивилівському районі Рівненської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» з урахуванням ст. 28 Закону України В«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» , починаючи з 22.05.2008 року з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

ОСОБА_6