Ухвала

від 19.08.2010 по справі 2а-1995/09/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р. Справа № 72062/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Ніколіна В.В.

Суддів Попка Я.С. , Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання Грищишин Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України, Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА в Рівненській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2009 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України, Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА в Рівненській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

В судовому засіданні cуду першої інстанції представник позивача відмовився від позовних вимог до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації в Рівненській області і суд першої інстанції в даній частині закрив провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що посадовими особами РУ Дерпатаменту САТ ДПА в Рівненській області було проведено перевірку складу за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Зоря, вул. Колгоспна, буд. 10, який належить позивачу з грубим порушенням чинного законодавства. Так, зокрема були відсутні будь-які підстави для проведення перевірки. До її початку ОСОБА_1 не було вручено наказ та направлення. Перевірка проведена без участі приватного підприємця. На думку позивача, такі дії прямо суперечать нормам ст.ст. 111 та 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року за № 509-ХІІ. Крім того, зазначив, що позивач займається виключно переробкою м'ясо-молочної продукції і об'єктивної необхідності для зберігання алкогольних напоїв немає, як наслідок відсутня потреба у їх зберіганні. Також пояснив, що алкогольні напої були завезені на склад ОСОБА_2 з яким позивачем була досягнута попередня домовленість про надання складу в оренду для зберігання будівельних матеріалів. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року позов приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач - Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим. спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами і доповненнями) (далі - ОСОБА_3 України № 481).

Згідно абзацу 22 ст. 1 Закону України № 481, ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Крім того зазначає, що лише ліцензія, оформлена у встановленому порядку, дає право на здійснення зазначеного у ній виду діяльності протягом установленого терміну, за умови виконання вимог законодавства, які є обов'язковими при провадженні діяльності, що ліцензується.

Відповідно до Указу Президента України від 11 липня 2001 року № 510 „Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів " на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.

На виконання зазначеного Указу постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 N 940 "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" було утворено у складі Державної податкової адміністрації Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі Департамент) як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особ; їх територіальні підрозділи.

Посадовими особами регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Рівненській області на підставі направлень від 10.04.2008 року № 126. № 127 та працівниками УПМ ДПА у Рівненській області проведено спільну перевірку складського приміщення з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, яке розташовано за адресою: Рівненська область, с. Зоря. вул. Колгоспна,10 та належить ПП ОСОБА_1, про що складено акт перевірки від 10.04.2008 року № 170094/12-05/32-131.

В ході перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв в кількості 17019 пляшок, на загальну суму 204228.00 грн., які марковані марками акцизного збору (у кількості 17019 штук марок акцизного збору) з ознаками підробки, а саме: Горілка „Пшенична"' Кристал-Дон у кількості 5 188 пляшок, міцність 40%, місткість 0,5л., ціна за одиницю товару 12,00 грн., на загальну суму 62 256,00 грн., яка згідно з нанесеною інформацією про продукт споживання на етикетці, якими марковано алкогольні напої, вироблена на підприємстві ТОВ .,Кристал-Дон" м. Донецьк (код ЄДРПОУ-31131879); Горілка „Пшенична Хвиля" у кількості 11 831 пляшка, міцність 40%, місткість 0,5 л., ціна за одиницю товару 12,00 грн., на загальну суму 141972,00 грн., яка виготовлена ТОВ АМ та СП ТОВ „ДА-ЛВ" м. Донецьк (код ЄДРПОУ - 23182148); Супровідні документи на вищезазначені алкогольні напої надано.

Перевірка здійснена в присутності приватного підприємця ОСОБА_4, яким акт перевірки не підписано, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки від 10.04.2008 року, але по факту зберігання алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного збору з ознаками підробки приватним підприємцем надано пояснення від 10.04.2008 року.

Працівниками податкової міліції складено протокол огляду б/н від 10.04.2008 року і вилучено з обігу вищезазначені алкогольні напої, для експертного дослідження.

Відповідно до висновку спеціаліста від 14.04.2008 року № 67 Здолбунівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України на залізничному транспорті та акту експертизи марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва від 09.06.2008 року № 334-06-08, який затверджено директором Департаменту по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок, документів суворої звітності та голографічних захисних елементів (Держзнак) Міністерства фінансів України Савченко 1.1., надані на дослідження марки акцизного збору для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва (відношення про призначення дослідження направлялись ГВПМ ДПІ у м. Рівне) виготовлені не державним підприємством Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних паперів і є підробленими.

Таким чином, приватним підприємцем ОСОБА_1Є, порушено статтю 11 Закону України № 481, якою передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 7 Закону України від 15.09.1995 р. № 329/95- "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (із змінами і доповненнями) забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Пунктом 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 року № 567 "Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова) визначено, що марки встановленого зразка виготовляються на замовлення Державної податкової адміністрації державним спеціалізованим підприємством Мінфіну (далі-підприємство-виробник). Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються не маркованими.

Відповідальність за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору передбачена абзацом 13 ч. 2 ст.17 Закону України № 481 і передбачає фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Крім того, в ході перевірки у зазначеному складському приміщенні встановлено факт зберігання алкогольних напоїв в кількості 17019 пляшок на загальну суму 204 228, 00 гривень в місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Таким чином, приватним підприємцем ОСОБА_1 порушено частину 22 статті 15 Закону України № 481, якою передбачено, що зберігання алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру здійснюється у порядку, визначеному наказом ДПА України від 28 травня 2002 р. № 251 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 р. за № 670/6958 (Офіційний вісник України, 2002, № 33 (30.08.2002), ст.1550).

Статтею 17 Закону України № 481 передбачено, що за порушення норм цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень,

Відповідно до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановок) Кабінету Міністру України від 2 червня 2003 року №790 "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та на підставі акту перевірки від 10.04.08 року № 170094 керівником Департаменту САТ ДПА України 25.09.08 року було прийняте рішення № 000114 про застосування до ПІТ ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 408 456 грн.00 коп.

62256, 00 + 141972 = 204228, 00 X 100% - 204 228,00 грн. (за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору)

62 256, 00 +141972 = 204 228, 00 X 100% - 204 228,00 грн. (за зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання).

Рішення вручено суб'єкту підприємницької діяльності 02.10.2008р. Зазначений факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Інформація про виконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій № 000114 від 25.09.2008р. до Департаменту у встановлені строки не надійшла.

Зазначені норми законодавства зобов'язують суб'єктів підприємницької діяльності діяти згідно із встановленими у них правилами, невиконання яких зумовлює юридичну відповідальність.

Згідно з пунктом 3 ст. 5 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІУ (далі - ГК України) визначено, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів цих санкцій згідно зі статтею 239 цього Кодексу є адміністративно-господарський штраф, яким відповідно до частини першої ст. 241 ГК України є грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частина друга ст. 241 ГК України).

Апелянт зазначає, що підставою застосування адміністративно-господарських санкцій є виключно правопорушення, якого припустився суб'єкт господарювання.

Відсутність вини суб'єкта господарювання не може бути підставою для звільнення його від застосування адміністративно-господарських санкцій. Застосування адміністративно-господарських санкцій не охоплюється поняттям адміністративної відповідальності. Тому неприйнятними є будь-які способи поширити на відносини з приводу застосування таких санкцій чинність Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України № 481, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Згідно пункту 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкції стягується на підставі рішення суду.

Щодо тверджень позивача, про порушення посадовими особами регіонального управління Департаменту порушено порядок проведення перевірки передбачений Законом України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні" (далі ОСОБА_3 № 509-ХІІ), зазначає, що Законом України «Про державне регулювання" визначені правові засади здійснення ліцензованого виду господарської діяльності та закріплено відповідальність за порушення встановлених законодавством умов здійснення господарської діяльності, а тому цей ОСОБА_3 за предметом правового регулювання не належить до податкового законодавства і не є законом про оподаткування.

Таким чином, статті 11-1, 11-2 Закону № 509-ХІІ не поширюють своєї дії на перевірки, які здійснюються регіональним управлінням Департаменту, як органом ліцензування, відповідно до Закону „Про державне регулювання" і мають за мету контроль за дотриманням суб'єктом господарювання організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових до виконання при провадженні ліцензованого виду діяльності.

Крім того, відповідно до Закону № 509-ХІІ до функцій органів ДПС України належить проведення роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участь у розроблені пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів, організація виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійснення систематичного контролю за їх реалізацією, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення заходів з вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкоголь напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходились у незаконному обігу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Закону № 509-ХІІ податкові органи у межах компетенції та в порядку, встановлених, законами України, мають право, зокрема, здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення до органів, які видали ці документи, торгових патентів.

Пунктом 1 ст. 11 Закону України № 509-ХІІ визначено права органів державної податкової служби щодо здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів. пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Нацбанку України та його установ.

Отже, документальні невиїзні та планові й позапланові виїзні перевірки діяльності суб'єктів підприємницької діяльності стосуються своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі статтею 11 Закону України № 509-ХІІ позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи податкового органу і проводиться за наявності хоча б однією з обставин, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України № 509-ХІІ, „Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках-за рішенням суду".

Законом України „Про державне регулювання" визначено правові засади здійснення ліцензованого виду господарської діяльності та встановлено відповідальність за порушення встановлених законодавством умов здійснення господарської діяльності. ОСОБА_3 за предметом правового регулювання не належить до податкового законодавства і не є законом про оподаткування, тобто не пов'язаний з нарахуванням і сплатою податків, зборів і обов'язкових платежів.

Статтею 16 Закону України «Про державне регулювання» передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 11 Закону № 509-ХІІ. можуть здійснюватись лише позапланові перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які не належать до питань здійснення суб'єктами господарювання ліцензованих видів господарської діяльності таких, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами. Перевірка органами державної податкової служби питань здійснення суб'єктами господарювання ліцензованих видів господарської діяльності належить до реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених Законом «Про державне регулювання».

Також в доповненні до апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з п. 2 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509 „Про державну податкову службу в Україні" (надалі - ОСОБА_3 України № 509) податкові органи у випадках, у межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення до органів, які видали ці документи, торгових патентів.

Пунктом 1 ст. 11 Закону України № 509 визначено права органів державної податкової служби щодо здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Нацбанку України та його установ.

Згідно ст. 11 Закону України № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи податкового органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 7 ст. 11 Закону України № 509, позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду".

Статтею 11 Закону України № 509 передбачено умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок.

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу

державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та

дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної

податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за

умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого

печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Посадові особи регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Рівненській області були допущені приватним підприємцем ОСОБА_1Є до перевірки, яка була здійснена в його присутності та по факту зберігання алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного збору з ознаками підробки приватним підприємцем надано пояснення від 10.04.2008 року.

Законом України № 481 визначено правові засади здійснення ліцензованого виду господарської діяльності та встановлено відповідальність за порушення встановлених законодавством умов здійснення господарської діяльності. ОСОБА_3 за предметом правового регулювання не належить до податкового законодавства і не є законом про оподаткування, тобто не пов'язаний з нарахуванням і сплатою податків, зборів і обов'язкових платежів.

Статтею 16 Закону України № 481 передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 11 Закону України № 509, можуть здійснюватися лише позапланові перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які не належать до питань здійснення суб'єктами господарювання ліцензованих видів господарської діяльності таких, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами. Перевірка органами державної податкової служби питань здійснення суб'єктами господарювання ліцензованих видів господарської діяльності належить до реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених Законом України № 481.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що суд в процесі вирішення даного спору не вірно трактував вимоги ст.11 Закону України від 04.12.1990 року № 509 "Про державну податкову службу в Україні", яка взагалі не поширюється на дану ситуацію, так як останнім оскаржується рішення про застосування фінансових санкцій, а не дії посадових осіб стосовно проведення перевірки. Крім того, зазначає, що підставою застосування адміністративно-господарських санкцій є виключно правопорушення, якого припустився суб'єкт господарювання.

Рішення про застосування фінансових санкцій, що приймаються Департаментом, відповідно до Господарського кодексу України (надалі ГКУ) є адміністративно-господарськими санкціями.

Підставою застосування адміністративно-господарських санкцій є виключно правопорушення, якого припустився суб'єкт господарювання, в даному випадку це зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору та зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Вина такого суб'єкта не є умовою застосування подібних санкцій, оскільки ч. 2 ст. 218 ГКУ, що опосередковано закріплює принцип вини при застосуванні господарсько-правової відповідальності, не поширюється на адміністративно-господарські санкції.

Відсутність вини суб'єкта господарювання не може бути підставою для звільнення його від застосування адміністративно-господарських санкцій. Застосування адміністративно-господарських санкцій не охоплюється поняттям адміністративної відповідальності. Тому неприйнятними є будь-які способи поширити на відносини з приводу застосування таких санкцій чинність Кодексу України про адміністративні правопорушення або Кримінального Кодексу України.

Згідно ст. 42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Законом України передбачено відповідальність суб'єктів господарювання у сфері обігу алкогольних напоїв. Факт правопорушення ПП ОСОБА_1 вимог Закону України встановлено та зафіксовано в матеріалах перевірки і даний факт правопорушення не оспорюється позивачем.

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, посадові особи Департаменту САТ ДПА України діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і рішення про застосування фінансових санкцій до ПП ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 10.04.2008 року посадовими особами регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Рівненській області та працівниками УПМ ДПА в Рівненській області було проведено спільну перевірку складського приміщення з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, яке розташовано за адресою: Рівненська область, с. Зоря, вул. Колгоспна, 10, що належить ПП ОСОБА_1 За наслідками проведеної перевірки було складно акт від 10.04.2008 року № 170094/12-05/32-131 (а.с.10-12).

В ході перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв в кількості 17019 пляшок, на загальну суму 204 228, 00 грн., які марковані марками акцизними збору з ознаками підробки, а саме: - Горілка "Пшенична" Кристал-Дон у кількості 5 188 пляшок по 0,5 л., ціна за одиницю товару 12,00 грн. на загальну суму 62 256,00 грн., яка згідно інформації наявної на етикетці вироблена на ТОВ "Кристал-Дон" м. Донецьк.; - Горілка "Пшенична Хвиля" у кількості 11831 пляшок по 0,5 ціна за одиницю товару 12,00 грн. на загальну суму 141 972,00 грн., що виготовлена ТОВ АМ та СП ТОВ "ДА-ЛВ" м. Донецьк.

Протоколом б/н від 10.04.2008 р. працівниками податкової міліції вищезазначені алкогольні напої було вилучено.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР - зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року за № 481/95-ВР - зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

25 вересня 2008 року за наслідком проведення перевірки, відповідачем відносно позивача на підставі абз. 9 та 13 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР було прийнято рішенням за № 000114, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 408 456 грн. (а.с. 13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2001 р. № 940 "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" в складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.

Абзац 8 п. 9 Постанови КМУ від 7 серпня 2001 р. № 940 - Державній податковій адміністрації України для забезпечення виконання завдань щодо реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації передбачено застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Приписи постанови КМУ від 7 серпня 2001 р. № 940 кореспондуються з п. 11 ст. 11 Закону України " Про державну податкову службу в Україні " від 04 грудня 1990 року за № 509-ХІІ згідно якого органам державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

За таких обставин, суд вважає що Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та його регіональні управління під час здійснення діяльності зобов'язані дотримуватися вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні " від 04 грудня 1990 року за № 509-ХІІ.

Частиною 7 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні '' від 04 грудня 1990 року за № 509-ХІІ - Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Згідно приписів ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року за № 509-ХІІ - посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як свідчать фактичні обставини справи, посадовими особами до початку проведення перевірки направлення на перевірку та копія наказу ПП ОСОБА_1 вручено не було. Крім того, слід вказати, що перевірка була розпочата в присутності сторожа, що підтверджується показами свідка ОСОБА_5.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірка було здійснена з порушенням вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні " від 04 грудня 1990 року за № 509-ХІІ, що суперечить принципу визначеному ст. 19 Конституції України, а тому суд вважає, що докази здобуті за наслідками її проведення не можна вважати допустимими.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України - за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Штрафні санкції передбачені абзацами 9 та 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР відповідають визначенню ст. 238 Господарського кодексу України і є за своєю суттю адміністративно-господарськими.

Як випливає з пояснень представника позивача, складське приміщення, де проводилась перевірка, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. 09 квітня 2008 року до ПП ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 з пропозицією здати складське приміщення в оренду його знайомому для зберігання будівельних матеріалів та між ними було погоджено, що 10-11 квітня 2008 року буде укладено відповідний договір оренди. Зранку 10 квітня 2008 року до ОСОБА_1 зателефонував сторож - ОСОБА_5 і повідомив, що в ніч з 09 на 10 квітня 2008 року до складського приміщення було вивантажено будівельні матеріали. Проте під час вигрузки він не був присутній, оскільки вони заїхали в склад і закрили двері. Перед тим як укладати договір, позивач вирішив перевірити чи саме будівельні матеріали були завезені до приміщення.

Як свідчать фактичні обставини справи, коли зранку 10 квітня 2008 року ОСОБА_1 приїхав до складу уже тривала перевірка. Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 дізнався про зберігання на його складі алкогольних напоїв з підробленими акцизними марками лише після початку проведення перевірки.

Суд вважає, що виходячи із визначення адміністративно-господарської санкції (ст. 238 Господарського кодексу України), остання застосовується виключно до суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з порушенням законодавчих актів. Приписи вищенаведеної норми права слід розуміти з урахуванням того, що адміністративно-господарське правопорушення може бути вчинено СПД лише шляхом вчинення свідомих дій. При цьому, усвідомлення того факту, що дії порушують правила господарської діяльності значення при застосуванні не мають.

Фактичними обставинами справи підтверджується, що порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" було вчинено не ПП ОСОБА_1, а особою яка без відома власника складського приміщення завезла туди на зберігання вилучену алкогольну продукцію. За таких обставин, суд вважає що адміністративно-господарська санкція була застосована до ПП ОСОБА_1 безпідставно, так як останнім правопорушення не вчинялося.

Департамент контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій зобов'язаний був врахувати вищенаведене, проте зазначене проігнорував.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачами не доведено правомірності застосування штрафної санкції стосовно ПП ОСОБА_1.

Оглянуті судом матеріали кримінальної справи порушеної за вказаними фактами, де знаходяться оригінали документації, підтверджують відсутність будь-якого відношення (придбання, транспортування і т.д.) позивача до вилученої алкогольної продукції та її свідомого зберігання в належних йому складських приміщеннях.

Перебування зазначеної алкогольної продукції поза волею позивача в належних йому складських приміщеннях не є підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, а до осіб які вчинили таке порушення.

За таких обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року у справі № 2а-1995/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала складена в повному обсязі 23 серпня 2010 року.

Головуючий суддя < підпис >ОСОБА_6 Судді < підпис > < підпис > ОСОБА_7 ОСОБА_8

< Текст >