Постанова

від 28.10.2015 по справі 821/906/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/906/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 року №0002751700, №0002761700.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 р. №№ 0002751700, 0002761700.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 року постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 17.05.2013р. по 22.05.2013р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Бізнесстандарт", ТОВ "Акопт", ТОВ "Дайкор Торг", ТОВ "Браво СРЛ" та контрагентами-покупцями за період січень - вересень 2012року, за результатами якої складено акт від 29.05.2013 р. № 595/172/НОМЕР_3.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1) ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Бізнесстандарт", ТОВ "Акопт", ТОВ "Дайкор Торг", ТОВ "Браво СРЛ";

2) п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 698596 грн., у тому числі за січень 2012року - 44833 грн., березень 2012 року - 189167 грн., квітень 2012 року - 125833 грн., травень 2012 року - 143667 грн., червень 2012 року - 93500 грн., за липень 2012 року - 6867грн., серпень 2012 року - 21752 грн., вересень 2012 року - 72977 грн.;

3) п.177.4 ст.177 ПК України встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 593806 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 р. № 0002751700, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 1047894 грн., з яких за основним платежем на 698596 грн., за штрафними санкціями на 349298 грн., № 0002761700, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 890709 грн., з яких за основним платежем на 593806 грн., за штрафними санкціями на 296903 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб стало зменшення витрат ФОП ОСОБА_1, задекларованих за результатами господарських операцій з ТОВ "АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ" на суму 224166,20 грн., ТОВ "Арсаон" на суму 945833,30 грн., ТОВ "Бізнесстандарт" на суму 121666,65 грн., ТОВ "Акопт" на суму 1693333,35 грн., ТОВ "Дайкор Торг" на суму 143091,15 грн., ТОВ "Браво СРЛ" на суму 364883,35 грн.

Підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість стало зменшення податкового кредиту позивача, сформованого по відносинам з ТОВ "АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ" на суму 44833,34 грн., ТОВ "Арсаон" на суму 189166,66 грн., ТОВ "Бізнесстандарт" на суму 24333,33 грн., ТОВ "Акопт" на суму 338666,67 грн., ТОВ "Дайкор Торг" на суму 28618,23 грн., ТОВ "Браво СРЛ" на суму 72976,67 грн.

Висновки контролюючого органу про завищення витрат та податкового кредиту по відносинах з вказаними контрагентами ґрунтуються на тому, що актами перевірок цих постачальників (від 07.02.2013 р. № 109/1520/37502950 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АВАНТ-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ" з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з січня 2011 року по лютий 2012 року", від 08.02.2013 р. № 131/1520/37867421 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Арсаон" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року - вересень 2012 р.", від 08.02.2013 р. № 141/1520/37918554 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з січня по грудень 2012 року", від 08.02.2013 р. № 137/1520/38211929 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дайкор Торг" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень-серпень 2012 року", від 24.09.2012 р. № 401/22-417/37999413 "Про результати невиїзної перевірки ТОВ "Акопт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.2011 р. по 30.06.2012 р.", від 11.02.2013 р. № 568/22-1/34527595 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Браво СРЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Еля Агроекспорт", ТОВ "Гелеадор" та ТОВ "Респект-сервіс" за період з 01.08.2012 р. по 30.09.2012 р.") встановлено відсутність підприємств за юридичними адресами, необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з цим, відповідач вказує на недійсність господарських операцій між позивачем та цими постачальниками, оскільки вони вчинені без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Також відповідач зазначає, що з наданих ФОП ОСОБА_1 документів неможливо встановити зв'язок отриманих послуг від даних контрагентів з господарською діяльністю позивача, тим самим відповідач поставив у заліжність сплату податків,ведення податкового та бухгалтерського обліку та скдадання звітності контрагентами - продавцями із правом на одержання податкового кредиту та формування валових витрат безпосередньо покупцем.

Судова колегія суду апеляційної інстанції з огляду на наявні у справі докази та документи дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є організація перевезень вантажів та діяльність автомобільного вантажного транспорту.

30.09.2011року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» був укладений договір про надання послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

У зв?язку з тим, що об?єми послуг по перевезенню вантажів були занадто великі, а саме 40-50 автомобілів щоденно, з метою належного виконання своїх зобов?язань за договором з ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», позивач залучив інші транспортні експедиційні компанії для здійснення організації перевезень будівельних матеріалів.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт, підписаного в лютому 2012 року між позивачем та ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», останнім здійснено оплату ФОП ОСОБА_1, відповідно до умов договору та здійснено оплату податку.

У період з 17.05.2013р. по 22.05.2013р. посадовою особою ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «АВАН- ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопто, ТОВ Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» та контрагентами покупцями за період січень-вересень 2012 року.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг у ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ» , ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» та безпідставне віднесення позивачем до витрат витрати на придбання послуг у вищевказаних контрагентів, що грунтується на актах перевірок інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок у вказаних контрагентів.

В обґрунтування правомірності прийнятих спірних рішень, відповідач використав акти перевірки ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» відповідно до яких усі правочини даних підприємств із їх контрагентами за період січень-вересень 2012р. визнані такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також те, що податковий орган позбавлений можливості провести зустрічні звірки з цими підприємствами через неможливість встановлення їх місцезнаходження за податковою адресою.

В акті перевірки ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області від 29.05.2013р. № 595/172/НОМЕР_3 на сторінці 24 (абз. З зверху) вказано, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту податкові накладні від постачальників, які в свою чергу суму ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 не задекларували до бюджету . В цьому ж акті на сторінції 24 абз. 6 зверзу відповідачем зроблено висновок, що в зв'язку із цим у ФОП ОСОБА_1 відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012р., ПДВ по придбанням послуг у ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ» , ТОВ «Арсаон» , ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ».

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено податковим органом у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу постачання ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» із своїми контрагентами .

Апелянтом надано до суду докази реальності фінансово - господарських операцій між ним та ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ», ТОВ «Арсаон» , ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ». З наданих доказів вбачається наступне.

Так, стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Арсаон» судом встановлено, що у березні 2012 року між позивачем та ТОВ «Арсаон» був укладений договір-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 02/12 від 01.02.2012 року, в якому позивач виступав як Експедитор 1 а ТОВ «Арсаон» - Експедитор 2.

Згідно даного договору Експедитор 1 являється довіреною особою Експедитора 2, та Експедитор 1 надає Експедитору 2 до розгляду можливі завантаження (т.1 а.с. 110). Усі розрахунки проводилися в безготівковій формі.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні первинні документи, акти здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) на організацію перевезення вантажів, а саме: №1609 від 01.03.2012 року - 58000 гривень; № 1610 від 02.03.2012 року - 58000 гривень.; №1611 від 03.03.2012 року - 50000 гривень; №1612 від 05.03. року - 49000 гривень; №1613 від 06.03.2012 року - 50000 гривень; № 1614 від 07.03.2012 року - 49000 гривень; №1615 від 09.03.2012 року - 49000 гривень; №1616 від 12.03.2012 року - 50000 гривень; №1617 від 13.03.2012 року - 43000 гривень; №1618 від 14.03.2012 року - 58000 гривень; №1619 від 15.03.2012 року - 49000 гривень; №1620 від 16.03.2012 року - 44000 гривень; №1621 від 19.03.2012 року - 45000 гривень; №1622 від 20.03.2012 року - 58000 гривень; №1623 від 21.03.2012 року - 58000 гривень; №1624 від 22.03.2012 року - 58000 гривень; №1625 від 23.03.2012 року - 55000 гривень; № 1626 від 26.03.2012 року - 48000 гривень; №1627 від 27.03.2012 року - 50000 гривень; №1628 від 28.03.2012 року - 50000 гривень; №1629 від 29.03.2012 року - 48000 гривень; №1630 від 30.03.2012 року - 58000 гривень. Всього на суму 1135000 гривень (т.1 а.с. 117-121).

Також були виписані податкові накладні: №1609 від 01.03.2012 року - 58000 гривень; № 1610 від 02.03.2012 року - 58000 гривень.; №1611 від 03.03.2012 року - 50000 гривень; №1612 ви 05.03. року - 49000 гривень; №1613 від 06.03.2012 року - 50000 гривень; № 1614 від 07.03.2012 року - 49000 гривень; №1615 від 09.03.2012 року - 49000 гривень; №1616 від 12.03.2012 року - 50000 гривень; №1617 від 13.03.2012 року - 43000 гривень; №1618 від 14.03.2012 року - 58000 гривень; №1619 від 15.03.2012 року - 49000 гривень; №1620 від 16.03.2012 року - 44000 гривень; №1621 від 19.03.2012 року - 45000 гривень; №1622 від 20.03.2012 року - 58000 гривень; №1623 від 21.03.2012 року - 58000 гривень; №1624 від 22.03.2012 року - 58000 гривень; №1625 від 23.03.2012 року - 55000 гривень; № 1626 від 26.03.2012 року - 48000 гривень; №1627 від 27.03.2012 року - 50000 гривень; №1628 від 28.03.2012 року - 50000 гривень; №1629 від 29.03.2012 року - 48000 гривень; №1630 від 30.03.2012 року - 58000 гривень (т.1 а.с. 111-115). Всього на суму 1135000 гривень.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» розглядом справи встановлено, що у січні 2012 року між позивачем та ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» було укладений договір-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/12 від 03.01.2012 року в якому позивач виступав як Експедитор 1, а ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» - Експедитор 2 (т.1, а.с.83). Усі розрахунки проводилися в безготівковій формі.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні первинні документи: для бухгалтерського обліку на підтвердження господарських відносин між позивачем та ТОВ «Аван- Тайм.Зовиішторп» були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на організацію перевезення вантажів, а саме: № 145 від 05.01.2012 року - 28000 гривень; №146 від 06.01.2012 року - 19000 гривень; № 147 від 09.01.2012 року - 30000 гривень; №148 від 10.01.2012 - 25000 гривень; № 149 від 12.01.2012 року - 32000 гривень; № 150 від 16.01.2012 року - 28000 гривень; №151 від 19.01.2012 року - 20000 гривень; № 152 від 23.01.2012 року - 29000 гривень; № 153 від 26.01.2012 року - 19000 гривень; № 154 від 31.01.2012 року - 39000 гривень(т.1, а.с. 84-86). Всього на суму 269000 гривень.

Крім цього, для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ПАВ ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» було надано податкові накладні: № 145 від 05.01.2012р. - 28000 гривень; №146 від 06.01.2012 року - 19000 гривень; № 147 від 09.01.2012 року - 30000 гривень; № 148 від 10.01.2012 - 25000 гривень; № 149 від 12.01.2012 року - 32000 гривень; № 150 від 16.01.2012 року - 28000 гривень; №151 від 19.01.2012 року - 20000 гривень; № 152 від 23.01.2012 року - 29000 гривень; № 153 від 26.01.2012 року - 19000 гривень; № 154 від 31.01.2012 року - 39000 гривень (т.1, а.с. 87-91). Всього на суму 269000 гривень.

Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ «Бізнесстанларт ЛТА» встановлено, що у квітні 2012 року між позивачем та ТОВ «Бізнесстандарт ЛТА» був укладений договір - доручення на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 02/04 від 02.04.2012 року, в якому позивач виступав як Експедитор 1, а ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» - Експедитор 2. Згідно даного договору Експедитор 1 являється довіреною особою Експедитора 2, та Експедитор 1 надає Експедитору 2 до розгляду можливі завантаження (т.1, а.с. 141). Усі розрахунки проводилися в безготівковій формі.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні первинні документи: для бухгалтерського обліку на підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на організацію перевезення вантажів, а саме: № 1600 від 03.04.2012 року - 35000 гривень; №1601 від 10.04.2012 року - 40000 гривень; № 1602 від 13.04.2012 року - 40000 гривень; №1603 від 18.04.2012 року - 31000 гривень (т.1, а.с. 143). Всього на суму 146000 гривень.

Для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ПАВ ТОВ «Бізнесстандарт ЛТА» були виписані податкові накладні: № 1600 від 03.04.2012 року - 35000 гривень; №1601 від 10.04.2012 року - 40000 гривень; № 1602 від 13.04.2012 року - 40000 гривень; №1603 від 18.04.2012 року - 31000 гривень (т.1, а.с. 142). Всього на суму 146000 гривень.

Крім того у квітні місяці 2012 року між позивачем та іншим контрагентом ТОВ «Акопт» був укладений договір-доручення на транспортно-експедиційие обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 05/04 від 05.04.2012 року в якому позивач виступає як Експедитор 1, а ТОВ «Акопт» - Експедитор 2. Згідно даного договору Експедитор 1 являється довіреною особою Експедитора 2, та Експедитор 1 надає Експедитору 2 до розгляду можливі завантаження (т.1, а.с. 155). Усі розрахунки проводилися в безготівковій формі.

Для бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Акопт» були підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) на організацію перевезення вантажів, а саме: № 352 від 06.04.2012 року - 48000 гривень; №353 від 09.04.2012 року - 30000 гривень; № 354 від 11.04.2012 року - 17000 гривень; № 355 від 12.04.2012 року - 58000 гривень; № 356 від 13.04.2012 року - 48000 гривень; № 357 від 17.04.2012 року - 30000 гривень; № 358 від 18.04.2012 року - 48000 гривень; № 359 від 19.04.2012 року - 57000 гривень; № 360 від 20.04.2012 року - 40000 гривень; № 361 від 23.04.2012 року - 40000 гривень; № 362 від 24.04.2012 року - 57000 гривень; № 363 від 25.04.2012 року - 47000 гривень; № 364 від 26.04.2012 року - 50000 гривень; № 365 від 27.04.2012 року - 48000 гривень; № 366 від 28.04.2012 року - 51000 гривень (т.1, а.с. 156, 160-162). Всього на суму 669000 гривень.

Для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Акопт» були надані податкові накладні: № 352 від 06.04.2012 року - 48000 гривень; № 353 від 09.04.2012 року - 30000 гривень; № 354 від 11.04.2012 року - 17000 гривень; №355 від 12.04.2012 року - 58000 гривень; № 356 від 13.04.2012 року - 48000 гривень; №357 від 17.04.2012 року - 30000 гривень; № 358 від 18.04.2012 року - 48000 гривень; № 359 від 19.04.2012 року - 57000 гривень; № 360 від 20.04.2012 року - 40000 гривень; № 361 від 23.04.2012 року - 40000 гривень; № 362 від 24.04.2012 року - 57000 гривень; № 363 від 25.04.2012 року - 47000 гривень; № 364 від 26.04.2012 року - 50000 гривень; № 365 від 27.04.2012 року - 48000 гривень; № 366 від 28.04.2012 року - 51000 гривень (т.1, а.с. 157-159). Всього на суму 669000 гривень.

Крім того, у травні 2012 року взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Акопт» відбувалися на основі укладеного у квітні місяці 2012 року договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.1, а.с. 203).

Для бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Акопт» були виписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та організацію перевезення вантажів, а саме: № 911 від 04.05.2012 року - 58000 гривень; №912 від 07.05.2012 року - 50000 гривень; № 913 від 10.05.2012 року - 50000 гривень; № 914 від 11.04.2012 року - 58000 гривень; № 915 від 14.05.2012 року - 52000 гривень; № 916 від 15.05.2012 - 50000 гривень; № 917 від 16.05.2012 року - 48000 гривень; № 918 від 18.05.2012 року - 56000 гривень; № 919 від 21.05.2012 року - 56000 гривень; № 920 від 22.05.2012 року - 47000 гривень; № 921 від 23.05.2012 року - 50000 гривень; № 922 від 25.05.2012 року - 58000 гривень; № 923 від 28.05.2012 року - 57000 гривень; № 924 від 29.05.2012 року - 58000 гривень; № 925 від 30.05.2012 року - 56000 гривень; № 926 від 31.05.2012 року - 58000 гривень Всього на суму 862000 гривень.

Для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Акопт» були виписані податкові накладні: а саме: № 911 від 04.05.2012 року - 58000 гривень; № 912 від 07.05.2012 року - 50000 гривень; № 913 від 10.05.2012 року - 50000 гривень; № 914 від 11.04.2012 року - 58000 гривень; № 915 від 14.05.2012 року - 52000 гривень; № 916 від 15.05.2012 - 50000 гривень; № 917 від 16.05.2012 року - 48000 гривень; № 918 від 18.05.2012 року - 56000 гривень; № 919 від 21.05.2012 року - 56000 гривень; №920 від 22.05.2012 року - 47000 гривень; № 921 від 23.05.2012 року - 50000 гривень; № 922 від 25.05.2012 року - 58000 гривень; № 923 від 28.05.2012 року - 57000 гривень; № 924 від 29.05.2012 року - 58000 гривень; № 925 від 30.05.2012 року - 56000 гривень; № 926 від 31.05.2012 року - 58000 гривень (т.1, а.с. 163-184). Всього на суму 862000 гривень.

У червні 2012 р. взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Акопт» відбувалися на основі укладеного у квітні місяці 2012 року договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 05/04 від 05.04.2012 року.

Для бухгалтерського обліку на підтвердження реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Акопт» були виписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та організацію перевезення вантажів, а саме: № 1585 від 04.06.2012 року - 40000 гривень; №1586 від 06.06.2012 року - 48000 гривень; № 1587 від 08.06.2012 року - 34000 гривень; №1588 від 11.06.2012 року - 40000 гривень; № 1589 віл 12.06.2012 року - 50000 гривень; №1590 віл 13.06.2012 року - 48000 гривень; № 1591 від 15.06.2012 року - 40000 гривень; №1592 від 18.06.2012 року - 45000 гривень; № 1593 від 19.06.2012 року - 48000 гривень; №1594 від 20.06.2012 року - 56000 гривень; № 1595 від 22.06.2012 року - 38000 гривень; №1596 від 25.06.2012 року - 40000 гривень; № 1597 від 26.06.2012 року - 34000 гривень. Всього на суму 561000 гривень.

Для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ТОВ «Акопт» були виписані податкові накладні: № 1585 від 04.06.2012 року - 40000 гривень; №1586 від 06.06.2012 року - 48000 гривень; № 1587 від 08.06.2012 року - 34000 гривень; №1588 від 11.06.2012 року - 40000 гривень; № 1589 від 12.06.2012 року - 50000 гривень; №1590 від 13.06.2012 року - 48000 гривень; № 1591 від 15.06.2012 року - 40000 гривень; №1592 від 18.06.2012 року - 45000 гривень; № 1593 від 19.06.2012 року - 48000 гривень; №1594 від 20.06.2012 року - 56000 гривень; № 1595 від 22.06.2012 року - 38000 гривень; №1596 від 25.06.2012 року - 40000 гривень; № 1597 від 26.06.2012 року - 34000 гривень. Всього на суму 561000 гривень.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Дайкор Торг»

У липні 2012 року між позивачем та ТОВ «Аайкор Торг» був укладений договір поставки № 74 від 25.07.2012 року, в якому позивач виступав як Покупець, а ТОВ «Дайкор Торг» - Постачальник. Згідно даного договору Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а Покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його. Усі розрахунки проводилися в безготівковій формі.

Для бухгалтерського обліку на підтвердження реальності відносин між позивачем та ТОВ «Дайкор Торг» була підписана видаткова накладна № 119 від 25.07.2012 року - 41200 гривень.

Для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ТОВ «Дайкор Торг» була виписана податкова накладна № 119 від 25.07.2012 року - 41200 гривень.

У серпні місяці 2012 року між позивачем та ТОВ «Дайкор Торг» взаємовідносини відбувалися на основі договору поставки № 74 від 25.07.2012 року.

Для бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Дайкор Торг» були виписані видаткові накладні: № 144 від 01.08.2012 року - 20462,35 гривень; № 412 від 10.08.2012 року - 67532 гривень; № 420 від 11.08.2012 року - 42515 гривень (т.1, а.с. 207).

Для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ТОВ «Дайкор Торг» були виписані податкові накладні: № 144 від 01.08.2012 року - 20462,35 гривень; № 412 від 10.08.2012 року - 67532 гривень; № 420 від 11.08.2012 року - 42515 гривень, (т.1, а.с. 206-207)

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Браво СРЛ» розглядом справи встановлено, що у вересні 2012 року між позивачем та ТОВ «Браво СРЛ» було укладено договір - доручення на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 36 від 01.09.2012 року, в якому позивач виступає як Експедитор 1, а ТОВ «Браво СРЛ» - Експедитор 2. Даний договір регулював порядок взаємовідносин між Експедитором 1 та Експедитором 2 при організації та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом (т.1, а.с. 230). Усі розрахунки проводилися в безготівковій формі.

Для бухгалтерського обліку на підтвердження реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Браво СРЛ» були виписані акти здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) на організацію перевезення вантажів, а саме: № 2149 від 04.09.2012 року - 45000 гривень; № 2150 від 07.09.2012 року - 40000 гривень; № 2151 від 10.09.2012 року - 38000 гривень; №2152 від 11.09.2012 року - 50000 гривень; № 2153 від 14.09.2012 року - 39000 гривень; №2154 від 18.09.2012 року - 45000 гривень; № 2155 від 20.09.2012 року - 40000 гривень; №2156 від 21.09.2012 року - 19000 гривень; № 2157 від 24.09.2012 року - 42000 гривень; №2158 від 26.09.2012 року - 37000 гривень (т.1, а.с. 234-237). Всього на суму 395000 гривень.

Для податкового обліку на підтвердження у позивача податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Браво СРЛ» було надано податкові накладні: № 2149 від 04.09.2012 року - 45000 гривень; № 2150 від 07.09.2012 року - 40000 гривень; № 2151 від 10.09.2012 року - 38000 гривень; № 2152 від 11.09.2012 року - 50000 гривень; № 2153 від 14.09.2012 року - 39000 гривень; № 2154 від 18.09.2012 року - 45000 гривень; № 2155 від 20.09.2012 року - 40000 гривень; № 2156 від 21.09.2012 року - 19000 гривень; № 2157 від 24.09.2012 року - 42000 гривень; № 2158 від 26.09.2012 року - 37000 гривень (т.1, а.с. 231-233). Всього на суму 395000 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд І-ї інстанції виходив з того, що у ТОВ «Аван- Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торі», ТОВ «Браво СРЛ» були відсутні технічні можливості та трудові ресурси для здійснення господарської операції з позивачем, відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення. А тому є підтвердженим висновок податкового органу про те, що фактичного здійснення господарської операції не могло відбутися, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, при цьому відсутність ТТН за період,який перевірявся на думку суду першої інстанції є доказом не здійснення позивачем цих господарських операцій.

Судова колегія вважає, що з врахуванням особливостей правовідносин позивача, як експедитора 1 з контрагентами за договорами зазначеними вище, як експедиторами 2, вимоги суду щодо надання позивачем ТТН за цими договорами є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно Правил № 363 оформлення товарно-транспортної накладної, ТТН визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил № 363 на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати ТТН у кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийому вантажу по ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Далі на виконання п. 11.7 Правил № 363:

• перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника);

• другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу;

• третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, оскільки позивач ФОП ОСОБА_1 не здійснював сам безпосередньо ці перевезення, а виступав у цих угодах в якості експедитора (посередника), у якого не повинні були залишитися екземпляри ТТН за цими перевезеннями.

Оплата ФОП ОСОБА_1 за надані послуг по організації перевезень здійснювалась на підставі акту прийому передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з ері податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З Акту перевірки вбачається, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 698596 грн., стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 698596 грн. за січень, березень-вересень 2012 року від здійснених господарських операцій із ТОВ «Аван- Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Орсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ», оскільки перевіркою не можливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин з цими конрагентами на загальну суму ПДВ 698596 грн.; вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торі», ТОВ «Браво СРЛ» з позивачем, проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також як вбачається з акту перевірки, вказані вище обставини були встановлені на підставі актів:

-Кировоградської ОДПІ від 08.02.2013 року №№ 109/1520/37502950 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аван-Тайм.Зовнішторг» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з січня 2011 по лютий 2012 року»;

-Кіровоградської ОДПІ від 08.02.2013 року №141/1520/37918554 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт ЛТД» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з січня по грудень 2012 року»;

-Західної МДПІ м. Харкова від 24.09.12 року №401/22-417/37999413 «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.2011 року по 30.06.2012 року»;

-Кіровоградської ОДПІ від 08.02.2013 року №137/1520/38211929, «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дайкор Торг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень-серпень 2012 року»;

-ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.02.2013 року №568/22-1/34527595 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Браво СРЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еля Лгроекспорг», ТОВ «Гелеадор» та ТОВ «Респект-сервіс» за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р.

Відповідно до зазначених актів перевірок, провести перевірки контрагентів позивача не було можливо у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації.

Судова колегія вважає, що такі твердження ДПІ є хибними, оскільки в якості належного обгрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень зазначені лише посилання представника відповідача на інформацію Кіровоградської ОДПІ, Західної МДПІ м. Харкова, ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Також посилання на відсутність у ТОВ «Аван-Тайм.Зовніпггорг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» об'єктивної можливості для здійснення господарської діяльності не може бути належним свідченням безтоварності господарських операцій (відсутність нерухомого майна), адже зазначені підприємства відповідно до видів господарської діяльності за КВЕД могли орендувати приміщення для здійснення своєї господарської діяльності, що в цілому не суперечить положенням законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

Перед укладенням всіх вказаних договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання позивач учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «АВАН- ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем був укладений відповідний договір.

Таким чином, позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ» , ТОВ «Арсаон» , ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Так відповідно до довідок єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на час розгляду виникнення взаємовідносин позивача із контрагентами та на час судового розгляду не має запису про припинення контрагентів позивача, а саме ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ».

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку зазначених контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення зазначеними підприємствами господарських операції для позивача, а також відсутність у позивача, права на податковий кредит з ПДВ та не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенцій), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

Як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент розгляду справи ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» не було позбавлене права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів, приміщень тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №99б-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р.№88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Надані відповідачу під час перевірки акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ» , ТОВ «Арсаон» , ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопт», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» та інші документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам п. 2.4. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 р.№88. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АВАН-ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «А коні», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень ст.183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечується відповідачем. Відповідач не заперечує та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язанні з господарською діяльністю платника податку.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідачем не було надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угоди нікчемною та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Висновки відповідача про безтоварність господарської операцій зроблені без надання оцінки наданим до перевірки документам первинного бухгалтерського та податкового обліку, а висновки щодо нікчемності правочину ґрунтуються на оцінці ланцюга постачання послуг.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт (послуг), товарів постачальником.

Податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами під час укладення та виконання спірного правочину.

Так, для здійснення своєї господарської діяльності суб'єкти господарської діяльності укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання товарів або послуг, вже є ознакою господарської діяльності.

Сторони угод на придбання послуг мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Більш того, згідно з частиною першою етапі 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

А відтак, висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентом позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

На момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих суб'єктів господарської діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на докази підтверджуючі факти ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «АВАН- ТАЙМ.ЗОВНІШТОРГ», ТОВ «Арсаон» , ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопто, ТОВ Дайкор Торі», ТОВ «Браво СРЛ» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 р. № 0002751700, № 0002761700.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик