Постанова

від 01.09.2015 по справі 804/7670/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р. Справа № 804/7670/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі Федуркіній А.В.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ «ПОЛІФАРБ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ПОЛІФАРБ УКРАЇНА» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2015р. № НОМЕР_1, №0001042201, №0001072205, №0001022205, №0001062205, №0001032205.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013р., за результатами якої був складений акт від 09.04.2015 № 373/04-67-2205/31576901., на підставі якого були прийняті вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки суперечать первинним документам позивача, які складені на підставі здійснюваних підприємством господарських операцій та підтверджують факт їх здійснення, а твердження податкового органу про порушення податкового законодавства, у тому числі касової дисципліни, зазначеними у акті перевірки, такими, що не відповідають та суперечать фактичним обставинам та економічній суті здійснюваної господарської діяльності позивача в цілому, а прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними та мають бути скасовані.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що встановлені під час перевірки порушення призвели до заниження податку на додану вартість на суму 211 787 грн., а саме: у січні 2013 року в сумі 10 216 грн., у лютому 2013 року в сумі 36 522 грн., у березні 2013 року в сумі 17 370 грн., у квітні 2013 року в сумі 19 530 грн., у травні 2013 року в сумі 25 074 грн., у червні 2013 року в сумі 21 275 грн., у серпні 2013 року в сумі 16 110 грн., у вересні 2013 року в сумі 16 110 грн., у жовтні 17 360 грн., у листопаді 2013 року в сумі 16 110 грн., у грудні 2013 року в сумі 16 110 грн. та завищено від'ємне значення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 22 470 грн, в т.ч. за січень 2013 року на суму 5 894 грн., за липень 2013 року на суму 16 576 грн., з таких обставин просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФАРБ УКРАЇНА» зареєстроване 25.06.2003 за № 12241450000055202, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

На підставі наказу від 28.01.2015р. №70, направлень на проведення перевірки від 13.02.2015р. №26, №27, №47, №49, №56, №57, №60, співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ПОЛІФАРБ УКРАЇНА», внаслідок чого складений акт планової виїзної перевірки від 09.04.2015р. №373/04-67-2205/31576901, в якому зроблено висновок про порушення:

•п.44.1 ст.44; п.138.2, п.138.4, ст.138; п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010р. №2755-УІ (далі - ПКУ), ст.1, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 220918,00 грн. у тому числі за 2013 рік - 220918,00 грн.;

•п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198; п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПКУ, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 211787,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2013 року - 10216,00 грн., за лютий 2013 року - 36522,00 грн., за березень 2013 року - 17370,00 грн., за квітень 2013 року - 19530,00, за травень 2013 року - 25074,00 грн., за червень 2013 року - 21275,00 грн., за серпень 2013 року - 16110,00 грн., за вересень 2013 року - 16110,00 грн., за жовтень 2013 року - 117360,00 грн., за листопад 2013 року - 16110,00 грн., за грудень 2013 року - 16110,00 грн.;

•п.2.6 Положення проведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р., а саме не оприбуткування готівки в касі підприємства у сумі 11909,24;

•п.2.8 Положення проведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р., а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 2772,01 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 15.05.2015р.:

• за формою «Ні» №0001052201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафу у розмірі 20% у загальній сумі 8380,98 грн.;

• за формою «Ш» №0001042201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафу у розмірі 10% у загальній сумі 40169,85 грн.;

• за формою «С» №0001072205, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 65090,22 грн. за порушення п.1 абз. З Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95;

• за формою «Р» №0001022205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 317680,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 211787,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105893,50 грн.;

• за формою «Р» №0001062205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 331377,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 220918,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 110459,00 грн.;

• за формою «В4» №0001032205, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у загальній сумі 22470,00 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що завищення витрат у періоді, що перевірявся випливає із сум витрат понесених платником податків на підставі господарських операцій з наступними контрагентами, а саме:

• ТОВ «Сервіс-Ман» (код ЕДРПОУ 30608869) щодо не надання підтверджуючих первинних документів (товарно-транспортних накладних), відсутність інформації про транспортні засоби, що не дає можливості податковому органу встановити шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення на суму витрат у розмірі 63597,20 грн.;

• ТОВ «Ластінг» (код ЕДРПОУ 36641833) щодо неможливості встановлення за результатами аналізу даних податкової звітності, наявності трудових ресурсів, основних засобів, виробничого, транспортного, торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, з огляду також на акт неможливості проведення зустрічної звірки від 06.08.2014р. №722/22- 01/36641833, що дає змогу податковому органу поставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності на суму витрат у розмірі 51305,00 грн.;

• ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) щодо не надання підтверджуючих первинних документів, (товарно-транспортних накладних), відсутність інформації про транспортні засоби, що не дає можливості податковому органу встановити шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення з огляду наявності акту перевірки від 06.08.2013р. №245/17-3/НОМЕР_2 на суму витрат 55487,50 грн.;

• ТОВ «Метарон» (код ЕДРПОУ 37071260) щодо не надання підтверджуючих первинних документів (товарно-транспортних накладних) та неможливості встановлення за результатами аналізу даних податкової звітності, наявності трудових ресурсів, основних засобів, виробничого, транспортного, торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, з огляду також на акт позапланової невиїзної перевірки від 17.02.2014р. №594/22-04/37071260, що дає змогу податковому органу поставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, що не дає можливості податковому органу встановити ланцюг походження товару та як наслідок неможливості підтвердження реальності фінансово- господарських відносин на суму витрат у розмірі 19525,84 грн.;

• ТОВ «ОСОБА_4 Інк.» (ТОВ «Крафт-Профі») (код ЕДРПОУ 38615737) щодо не надання підтверджуючих первинних документів (товарно-транспортних накладних) та неможливості встановлення за результатами аналізу даних податкової звітності, наявності трудових ресурсів, основних засобів, виробничого, транспортного, торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, з огляду також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 07.11.2013р. №669/26-54-22-02-38615737, що дає змогу податковому органу поставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, що не дає можливості податковому органу встановити ланцюг походження товару та як наслідок неможливості підтвердження реальності фінансово-господарських відносин на суму витрат у розмірі 6250,00 грн.;

• ТОВ «ПОЛІФАРБ» (код ЕДРПОУ 24227085) щодо послуг персоналу, отримання яких документально не підтверджено внаслідок відсутності детальної інформації виконання робіт, надання послуг, а отже неможливості підтвердження їх виконання, надання на загальну суму витрат 966600,00 грн.

На підставі вказаних актів відповідач зробив висновки про юридичну дефектність первинних документів по ланцюгу виконання робіт та надання послуг. Відповідач також зазначає, що факт отримання послуг саме від зазначених контрагентів первинними документами не підтверджений, а господарські операції, проведені на виконання договорів, укладених між Позивачем та контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нереальними по ланцюгу походження товару, та постачання.

Окрім цього, Відповідач стверджує, що відсутні трудові та технічні ресурси для виконання відповідних робіт за укладеними з Позивачем договорами.

Разом із цим Відповідач зазначає про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 211787,00 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість у тому числі по періодах:

- за січень 2013 року - 10216,00 грн.,

- за лютий 2013 року - 36522,00 грн.,

- за березень 2013 року - 17370,00 грн.,

- за квітень 2013 року - 19530,00,

- за травень 2013 року - 25074,00 грн.,

- за червень 2013 року - 21275,00 грн.,

- за серпень 2013 року - 16110,00 грн.,

- за вересень 2013 року - 16110,00 грн.,

- за жовтень 2013 року - 117360,00 грн.,

- за листопад 2013 року - 16110,00 грн.,

- за грудень 2013 року - 16110,00 грн..

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації), для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

• придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Відповідно до ПК України, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд приходить до висновку, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Під час проведення перевірки позивача та судового розгляду, позивачем надано всі необхідні первинні документи по операціях з контрагентами: ТОВ «Сервіс-Ман» (код ЕДРПОУ 30608869); ТОВ «Ластінг» (код ЕДРПОУ 36641833); ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2); ТОВ «Метарон» (код ЕДРПОУ 37071260); ТОВ «ОСОБА_4 Інк.» (ТОВ «Крафт-Профі») (код ЕДРПОУ 38615737); ТОВ «ПОЛІФАРБ» (код ЕДРПОУ 24227085), а саме (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт/послуг, платіжні доручення, банківські виписки, видаткові накладні, подорожні листи, ) в яких визначено зміст операції, їх обсяг/перелік виконаних робіт, вартісні показники, тощо, а тому позивачем підтверджено проведення господарських операцій, а первинними документами передбачена суть, зміст і обсяги виконаних/наданих послуг.

Окрім цього, реальність та товарність здійснення господарських операцій підтверджується використанням придбаних товарів у власному виробництві, які в подальшому реалізується покупцям, а також відсутністю заборгованості за отримані товарно- матеріальні цінності, тобто їх оплатою, що не заперечується податковим органом та зазначено у акті перевірки на сторінці 34.

Іншими словами, на думку суду, придбання товарів, (робіт, послуг) позивачем у зазначених контрагентів, повністю узгоджується та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд вважає, що висновок стосовно завищення податкового кредиту та як наслідок заниження податку на додану вартість є безпідставним, оскільки податкові накладні під час перевірки були наявними та надані податковому органу, відповідають ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 41 904,90 грн. та 401 698,50 грн.,та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22470,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010р. №984, а саме п.5.2 Порядку, де зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

•чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

•зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

•у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

•у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

•у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виходячи з вищенаведених норм Порядку №984 від 22.12.2010р., суд дійшов висновку, що відповідач не навів у акті перевірки жодних відомостей та фактів, які б чітко вказували та підтверджували порушення податкового та іншого законодавства, саме несвоєчасної сплати податкових зобов'язань та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість платником податку.

Щодо порушень Положення про ведення касових операцій в національній валюті від 15.12.2004р. №637 в частині перевищення встановленого ліміту каси на суму 2772,01 грн. та не оприбуткування готівки в касі підприємства у сумі 11 909,24 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті від 15.12.2004р. №637 (Положення №637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.2.7 Положення №637, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Згідно п.2.8 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь- який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до пунктів 3.1-3.4 порядку оформлення касових операцій Положення №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Виходячи з вищенаведених норм Положення №637, та первинних касових документів (касова книга, прибуткові та видаткові касові ордери) суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень норм Положення про ведення касових операцій в національній валюті №637 від 15.12.2004р., оскільки порушення, які описані у акті перевірки спростовуються касовими документами позивача про надходження та видачу готівкових коштів, що свідчить про відсутність фактів перевищення встановленого ліміту готівкових коштів.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт придбання послуг, товарів у спірних контрагентів, а отже й правомірність формування податкового кредиту, та правомірність формування валових витрат.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 року №0001052201, №0001042201, №0001072205, №0001022205, №0001062205, №0001032205, прийняті податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «ПОЛІФАРБ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2015 року №0001052201, №0001042201, №0001072205, №0001022205, №0001062205, №0001032205, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 року №0001052201, №0001042201, №0001072205, №0001022205, №0001062205, №0001032205,. Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2015 року

Суддя ОСОБА_5