Постанова

від 27.10.2015 по справі 826/18709/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2015 року № 826/18709/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада Сістем» до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001072201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Тріада Сістем» з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001072201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 195 166 грн. за основним платежем та на 48 792 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач у позові зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу спірного рішення, ґрунтуються на оцінці фактичного виконання господарських операцій за взаємовідносинами з контрагентами позивача ТОВ «Вальдена» та ТОВ «Адамант-10». ДПІ дійшла до висновку, що виконання цих операцій начебто документально не підтверджується, оскільки відсутні ТТН та сторонами не погоджені Замовлення та Специфікації.

Між тим, як зазначає позивач, господарські операції із зазначеними контрагентами були фактично виконані, що у свою чергу належним чином документально підтверджується первинними документами. Крім того, позивачу видані податкові накладні. Позивач звертає увагу, що товар придбавався на умовах EXW - склад постачальника - контрагента, що не передбачає транспортних взаємовідносин з постачальником та, відповідно, оформлення ТТН. Надалі, як пояснює позивач, продукція перевозилась за участі ТОВ «М-сервіс», з яким позивачем укладено договір на транспортне обслуговування.

Таким чином, позивач вважає, що мав всі правові підстави для формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим вважає безпідставними висновки ДПІ, викладені в акті перевірки, та, відповідно, наполягає на протиправності оскаржуваного рішення, прийнятого на підставі вказаних висновків акту перевірки.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, вважає позов необґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити, зазначаючи про обґрунтованість та правомірність висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення, наполягаючи, що позивачем не доведено реальність операцій за взаємовідносинами із вищезгаданими контрагентами.

У той же час, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання 20.10.2015 р. представник відповідача не прибув, доказів поважності причин неприбуття не надав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові заперечення відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТРІАДА СІСТЕМ» (код з ЄДР 22915361) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВАЛЬДЕНА» (код з ЄДР 39082075) та ТОВ «АДАМАНТ-10» (код з ЄДР 38968356) за період з 01.07.2014 р. по 31.10.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2015 р. №232/26-53-22-05-21/22915361 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки встановлено, що товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 28.05.1995 року, код з ЄДР 22915361, фактично знаходиться та зареєстровано: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 14-А. Товариство взято на податковий облік 03.07.1995 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва від 28.06.1997 р.

Крім того, під час перевірки встановлено, що штатна чисельність працівників товариства складає: липень 2014 р. - 52 особи, серпень 2014 р. - 52 особи, за вересень 2014 року - 51 особа, за жовтень 2014 р. - 49 осіб.

Під час перевірки використано: договір поставки від 05.05.2014 р. № 02/14, від 01.06.2014 р. № 038/ЮР-2014, податкові та видаткові накладні за період, який перевірявся.

Між тим, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на 195 166 грн.

Так, зазначається в Акті перевірки, що взаємовідносини з ТОВ «ВАЛЬДЕНА» здійснювались на підставі договору поставки №038/ЮР-2014 від 07.06.2014 р. В умовах договору зазначено, що ТОВ «ВАЛЬДЕНА» (постачальник) здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, передає у власність, а ТОВ «ТРІАДА СІСТЕМ» (покупець) приймає та оплачує товар згідно з умовами договору. Вартість, кількість, асортимент, сортамент, номенклатура поставки за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємними частинами цього договору і прирівнюються до специфікації . Поставка здійснюється на умовах EXW (Інкотермс - 2010) - склад постачальника . За взаємним погодженням, поставка може здійснюватися або автомобільним транспортом сторін або за рахунок однієї із сторін. В залежності від визначення місця та умов поставки - склад постачальника, або інше місце, визначене сторонами, постачальник має право відповідно зменшувати або збільшувати вартість товару на суму вартості доставки товару до пункту призначення. Покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі постачальника, та направляє постачальнику замовлення на товар, користуючись електронною формою.

Згідно договору, як надалі зазначає ДПІ, були оформлені видаткові та податкові накладні (стор. 6 - 8 Акту перевірки): від 21.07.2014 р., 31.07.2014 р. загалом на суму 51 974,09 грн. з ПДВ 8 662,35 грн. (кавомолки, пальна машина, пилосос, мультиварка, чайник дисковий); від 06.08.2014 р., 13.08.2014 р., 18.08.2014 р., 18.08.2014 р., 26.08.2014 р., 28.08.2014 р. всього на суму 194 958,40 грн. з ПДВ 32 493,07 грн. (аналогічна побутова техніка); від 02.09.2014 р., 09.09.2014 р., 09.09.2014. р., 15.09.2014 р., 15.09.2014 р., 22.09.2014 р., 26.09.2014 р. на загальну суму 341 237,90 грн. з ПДВ 56 872,99 грн. (побутова техніка); від 06.10.2014 р., 19.10.2014 р. на загальну суму 57 286,97 грн. з ПДВ - 9547,83 грн. (побутова техніка).

В Акті перевірки зазначається, що жодної ТТН, що підтверджує факт доставки вантажу та його отримання, до перевірки не надано. Також не надано погоджені сторонами примірники замовлення та специфікації.

Між тим, відносно характеризуючих ТОВ «ВАЛЬДЕНА» даних зазначено, що загальна чисельність працівників складає за період липня - жовтня 2014 року відповідно, 20, 28, 33, 42 особи. Статутний капітал - 9 000 000 грн. основний вид діяльності - торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення. Зазначено в Акті перевірки, що товар, який поставлявся позивачу, був придбаний контрагентом у ТОВ «Вірпул Україна», ТОВ «Панасонік Україна», ТОВ «Груп Себ Україна», ТОВ «Філіпс Україна», ДП «Електролюкс».

У той же час, ДПІ зазначає, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Вальдена» та ТОВ «Тріада Центр».

Відносно взаємовідносин з ТОВ «АДАМАНТ-10» ДПІ в Акті перевірки позивача зазначає, що між вказаними особами укладено договір поставки товарів №02/14 від 05.09.2014 р. Асортимент, ціна, кількість товару визначається в специфікаціях або в рахунках-фактурах. Перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичного отримання покупцем (п. 3.3. договору). Підписання видаткової накладної визнається як погодження покупця з ціною, кількістю та асортиментом товару, зазначеним у такій накладній.

На виконання умов договору сторонами оформлено видаткові та податкові накладні (стор. 11 - 12 Акту перевірки): від 04.07.2014 р. на суму 61 794,00 грн. з ПДВ 10 299,00 грн. (соковижималки, телевізори, безпровідна клавіатура); від 06.08.2014 р., від 08.08.2014 р., від 15.08.2014 р., 21.08.2014 р. на загальну суму 167 109 грн. з ПДВ - 27 851,50 грн. (епілятори, електропечі, електром'ясорубка, електробритви, хлібопічки, аналогічна побутова техніка); від 02.09.2014 р., від 09.09.2014 р. на загальну суму 157 215,00 грн. з ПДВ - 26 202,50 грн. (електрочайники, холодильники, цифрові ресивери, електром'ясорубка, йогуртниця, газові варочні поверхні); від 28.10.2014 р., від 29.10.2014 р. на загальну суму 139 419,60 грн. з ПДВ 23 236,60 грн.

Як і в попередньому випадку ДПІ зазначає про відсутність ТТН, замовлення та специфікації.

Між тим, відносно характеризуючих ТОВ «АДАМАНТ-10» даних зазначається, що основним видом діяльності є оптова торгівля побутовими електроприборами й електронною апаратурою побутового призначення; кількість працюючих за період липня - жовтня 2014 року відповідно: 47, 47, 45, 46 осіб.

Встановлено в Акті перевірки, що товар, який поставлявся позивачу, був придбаний контрагентом у імпортерів: ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», ТОВ «РЕДМОНД-Україна» та інших імпортерів, що імпортували побутову техніку.

Крім того, в Акті перевірки зазначається про отримання акту перевірки контрагента від 29.01.2015 р. за період серпня - вересня 2014 р., в якому зазначається, що контрагент передав позивачу товари, зазначені вище у вищезгаданих первинних документах, чим по суті підтверджено фактичний рух товарів.

Однак, зазначається про відсутність довіреностей на отримання матеріальних цінностей, ТТН.

Таким чином, ДПІ вважає, що були оформлені безтоварні операції та, як зазначено на стор. 19 Акту перевірки, ТОВ «Селтік» , порушено п. 201.1., 201.2., 201.4., 201.6., 201.7., п. 198.6., ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року у сумі 195 166 грн., тобто висновки стосуються іншої особи, ніж особа, що перевірялася. ДПІ приходить до висновку, що позивачем занижено ПДВ до сплати по періодам: за липень 2014 р. - 18 961 грн., за серпень 2014 р. - на 60 345 грн., за вересень 2014 р. - на 83 076 грн., за жовтень 2014 р. - на 32 784 грн., а всього на 195 166 грн.

На підставі вищезгаданих висновків Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

Так, з аналізу умов вищезгаданих договорів вбачається, що поставка здійснюється на умовах EXW - склад постачальника, оформлення видаткових накладних, що відповідно до правил Інкотермс передбачає мінімальний обсяг зобов'язань постачальника, до обов'язку якого входить лише передача товару в розпорядження покупця на складі постачальника без зобов'язань по навантаженню, транспортуванню та розвантаженню, що притаманно умовам поставки FCA чи CPT. В даному випадку за умовами договорів та супровідних до них документів не встановлено обов'язку постачальників щодо навантаження, транспортування та розвантаження товарів, які були предметом поставки.

Оскільки сторони не вступали у транспортні взаємовідносини між собою та в силу базису поставки не передбачалося таких взаємовідносин, належним і достатнім доказом поставки, тобто передачі товару на складі постачальника, є видаткова накладна , оформлення яких в даному випадку і здійснювалось сторонами на підтвердження поставки. Оформлення між позивачем та його контрагентами ТТН не випливає з базису поставки та ним не передбачається, а відтак доводи ДПІ щодо їх відсутності на підтвердження поставки та відсутності у зв'язку з цим підстав для висновку про реальність операції - є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося вище, достатнім доказом поставки (передачі товару на складі продавця) є видаткова накладна.

При цьому, до матеріалів справи надано також банківських виписок щодо оплати товарів, які були предметом поставки, що також додатково, у сукупності з іншими документами, що супроводжували поставки, підтверджує обставини виконання вищезгаданих договорів.

Що ж стосується доводів ДПІ відносно відсутності від ТОВ «Тріада Сістем» довіреностей на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «АДАМАНТ-10», слід зазначити, що видаткові накладні підписані від імені покупця керівником товариства (Левицьким М.П), який за загальним правилом та згідно із статутом товариства, діє без довіреності, а відтак, доводи ДПІ, відносно відсутності довіреностей на отримання ТМЦ як підстави для висновку про безтоварність операцій, є безпідставними.

Відносно ж подальшого руху товарів та його перевезення, позивачем надано копію договору перевезення від 03.01.2012 р. №17К, який укладено з ТОВ «М-Сервіс», а також рахунки та первинні документи до нього, відносно виконання на користь позивача перевезень вантажів за період квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада та інших періодів 2014 р.

Відносно власне руху товарів, позивачем разом із клопотанням від 20.10.2015 р. надано копії рахунків, видаткових накладних та податкових накладних (всього 62 аркуші), з яких вбачається здійснення поставки раніше придбаної у контрагентів продукції на користь інших осіб (покупців). Наведені в цих документах відомості щодо продукції, зокрема щодо асортименту, кореспондуються з відомостями щодо продукції, зазначеними у первинних документах з контрагентами позивача.

Щодо наявності у контрагентів відповідних ресурсів продукції, слід зазначити, що наявність вказаних ресурсів, у тому числі трудових, підтверджується власне ДПІ в Акті перевірки. ДПІ не доведено, які ресурси були необхідні контрагентам позивача та позивачу для виконання спірних операцій, але були відсутні. При цьому, судом враховується, що в Акті перевірки ДПІ не спростовується наявність у контрагентів складських приміщень. Більш того, з акту від 29.01.2015 р. відносно ТОВ «АДАМАНТ-10» вбачається наявність у останнього орендованих приміщень площею 48,2 кв.м., 786 кв.м.

Під час розгляду справи в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ не спростовано фактичне виконання вказаних перевезень на користь позивача, у тому числі за період взаємовідносин з контрагентами та не спростовано перевезення на користь покупців/торгівельних мереж, придбаної позивачем побутової техніки.

Відносно доводів ДПІ щодо відсутності власне замовлень, специфікацій, слід зазначити, що за умовами договору специфікація прирівнюється до видаткової накладної, які в даному випадку наявні в матеріалах справи. Сама по собі відсутність замовлень/специфікацій, за наявності видаткових накладних, які підсумково підтверджують домовленість сторін щодо поставки, не може бути підставою для висновку про нездійснення спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарської операції з поставки були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій , можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача , чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладених з контрагентами правочинів недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів , які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідачем наведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада Сістем» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001072201, прийняте ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Судові витрати в сумі 487,20 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 6 від 21.08.2015 р., присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада Сістем» (код з ЄДР 22915361; адреса: вул. Алма-Атинська 14-А) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов