Ухвала

від 20.10.2015 по справі 819/2562/14а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 876/694/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства В«Крос-2003В» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі № 819/2562/14-а, за позовом приватного підприємства В«Крос-2003В» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В C Т А Н О В И В:

Приватне підприємство В«Крос-2003В» , звернулося в суд із позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, про скасування податкових повідомлень - рішень Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області № НОМЕР_1 № НОМЕР_2 від 25 червня 2014 року.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що ПП В«Крос - 2003В» мало разові господарські операції з контрагентами ПП В«ВолліВ» і ТОВ В«Крафт ЛВВ» . Роботи вказаними підприємствами виконані, матеріали поставлені, оплата позивачем проведена в повному обсязі. У зв'язку з цим позивач вважає, що висновки податкових інспекторів про те, що правочини між цими підприємствами і ПП В«Крос - 2003В» здійснені без мети настання реальних наслідків, мають статус безтоварних операцій, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мета) не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства не відповідають дійсності. Тому позивач вважає, що підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відсутні, у зв'язку з чим їх слід визнати протиправними та скасувати.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року в позові приватного підприємства В«Крос - 2003В» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 25 червня 2014 року відмовлено.

Не погодившись із постанову суду першої інстанції, її оскаржив позивач, ПП В«Крос - 2003В» , який, покликаючись на те, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, відповідно до якої позов задоволити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на ті обставини, що викладені в позовній заяві та, крім того зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року у справі №1319/5265/2012, яким підтверджується факт фіктивного підприємництва ПП В«ВоліВ» та ТзОВ В«Крафт ЛВВ» .

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПП В«Крос-2003В» (код за ЄДРПОУ 32386985) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2011 року під час взаємовідносин із ТОВ В«ПромтехметалВ» (код за ЄДРПОУ 37398974), ТОВ В«Крафт ЛВВ» (код за ЄДРПОУ 37399009), ПП В«ВолліВ» (код за ЄДРПОУ 34029609).

На підставі Акта перевірки, встановлено порушення п.44.1, ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1,ст..139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 36375 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2011р. у сумі 36375 грн., п.44.1, ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 31630 грн. в тому числі: за травень 2011р. у сумі 31630 грн.

За результатами розгляду акта перевірки від 22 квітня 2014 №2612/22-02/32386985 ТОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.06.2014: №0003092202, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31630 грн. та, застосовано 1 грн. штрафних санкцій; №0003102202, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36375 грн.

Також судом першої інстанції вірно встановлено те, що за період з 01.01.2011. по 01.12.2011 між ПП В«Крос- 2003В» та ТОВ В«Крафт ЛВВ» здійснено одну операцію, а саме в травні 2011 року отримано товарно - матеріальні цінності на суму 78514,33 грн., в т.ч. ПДВ 13085,72 грн., за які в повному обсязі проведено оплату, згідно з платіжним дорученням №8267 від 25.05.2011.

Між ПП В«Крос-2003В» та ПП В«ВолліВ» протягом цього ж періоду було здійснено також одну операцію, а саме в травні 2011 року постачальником виконано субпідрядні роботи по капремонту ВОЛЗ на дільниці НРП ЦТП Яворів-РМ-20 (Краківець) на суму 111267,6 грн., в т.ч. ПДВ 18544,6 грн., оплата вартості робіт проведена згідно платіжного доручення №8307 від 07.06.2011 в повному обсязі.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності виконання вищевказаних господарських операцій ПП В«Крос-2003В» не представлено, а судом не здобуто жодних доказів, які б підтвердили реальність виконання зазначених господарських операцій, так як у ПП В«Крос-2003В» на момент проведення перевірки відсутні первинні бухгалтерські документи, на підставі яких суд міг би встановити реальне виконання договірних зобов'язань позивача та його контрагентів ПП В«ВолліВ» та ТзОВ В«Крафт ЛВВ» (відсутні податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі товарно - матеріальних цінностей, рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві ПП В«Крос-2003В» ).

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення №0003092202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31630 грн. та, застосовано 1 грн. штрафних санкцій та №0003102202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36375 грн.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як передбачено п 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на лист контролюючого органу від 11.04.2014 року, який скерований в порядку п.п.20.1.6, п.20.1 ст. 20, п. 85.4 п. 85.8 ст. 85 ПК України, ПП В« Крос-2003В» не надало жодних завірених належним чином копій документів щодо господарських операцій проведених за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року з ПП В«ВолліВ» та ТзОВ В«Крафт ЛВВ» , а тому суд підставно не прийняв до уваги подані позивачем у судовому засіданні рахунок-фактуру № СФ-5-25002 від 25 травня 2011 року, договір підряду № 7 від 09 березня 2011 року з додатком В« Договірна цінаВ» , Договір № 0111-А про надання адвокатських послуг від 01 листопада 2011 року, акт прийому - передачі документів ПП В« Крос-2003В» від 01листопада 2011 року з описом документів №1 та Додатковою угодою.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дані документи не підтверджують транспортування продукції, відображення операцій із придбання товаро - матеріальних цінностей в складському, бухгалтерському та податковому обліку ПП В« Крос-2003В» , а також не відображують інформацію щодо проведення операцій у складі звітності з податку на прибуток ( у складі валових доходів/валових витрат).

Наявність платіжних доручень №8267 від 25.05.2011 року та №8307 від 07.06.2011 року підтверджують лише рух коштів від ПП В«Крос-2003В» до ПП В«ВолліВ» та ТзОВ В«Крафт ЛВВ» через ПАТ В«АКТА БАНКВ» , однак не підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року директора ПП "Воллі" визнано винним за ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 358 КК України.

Цим вироком, зокрема, встановлено те, що директор ПП "Воллі" винним себе в співучасті у фіктивному підприємництві, з використанням суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та співучасті у використанні завідомо підроблених документів, визнав повністю, щиро розкаявся, дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення, яке полягало, зокрема у фіктивному підприємництві протягом квітня - вересня 2011 року.

Вказаним вироком, беззаперечно встановлено той факт, що протягом квітня - вересня 2011 року ТзОВ В«ПромтехметалВ» , ПП В«ВолліВ» , ТзОВ В«Крафт ЛВВ» , підприємницької діяльності не здійснювали, а відтак не могли виконувати роботи на виконання угод, укладених з ПП В«Крос - 2003В» , оскільки їх виконання припадає саме на цей період.

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не мали реального характеру, а, відтак, позивач безпідставно відобразив в податковому обліку господарські операції із цими контрагентами.

У зв'язку з наведеним, враховуючи наявні матеріали справи та зважаючи на доведеність нереальності та безтоварності господарських операцій, колегія суддів приходить висновку про безпідставність формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями між ПП В«Крос-2003В» та його контрагентами ТОВ В«Крафт ЛВВ» та ПП В«ВолліВ» .

Таким чином, відповідачем наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржувані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на нормах права, у зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства В«Крос-2003В» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі №819/2562/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

ОСОБА_1