Рішення

від 26.10.2015 по справі 905/2220/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.2015 Справа № 905/2220/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» , м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Октябрська ЦЗФВ» , м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область

про стягнення боргу в сумі 14095,44грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 10.04.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 26.10.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» , м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Октябрська ЦЗФВ» , м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область про стягнення боргу в сумі 14095,44грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 1, 12, 15, 33, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 526, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 44, 48, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; наказ №31.05.12/01 від 31.05.2012р. про вступ на посаду директора ОСОБА_2; договір поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р.; довіреність ББУ/ЦОФО75/14 від 10.12.2014р. на представника позивача; специфікацію б/н від 24.03.2015р.; видаткову накладну №0000033083 від 17.04.2015р. на суму 14095,44грн.; довіреність №124 від 17.04.2015р. на отримання товару; рахунок фактуру №0000007384 від 08.04.2015р. на суму 14095,44грн.; експрес-накладну №59998018126147 від 17.04.2015р.; докази відправлення листу про неналежне виконання умов договору; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 28.08.2015р; довіреність від 10.04.2015р. на представника позивача; заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 11.09.2015р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 22.10.2015р.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою відповідача.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом №21348570 від 26.10.2015р., відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А.

Обізнаність відповідача про день, час та місце розгляду справи також підтверджується поштовим повідомленням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №933-ЦО-УМТС (далі договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі-продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію відповідно умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінах, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях.

За умовами п.5.4. договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових засобів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 20-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових засобів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 8.1., цей договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно.

На виконання умов договору поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р. позивач 17.04.2015р. поставив продукцію відповідачу на суму 14095,44грн., що підтверджується видатковою накладною №0000033083 від 17.04.2015р.

Дана накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №124 від 17.04.2015р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію в строк, який визначений в договорі поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р., а саме протягом 5 робочих днів з 20-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною №0000033083 від 17.04.2015р. продукції, у нього виникло зобов'язання з її оплати у розмірі 140195,44грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що 17.04.2015р . позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 14095,44грн.

Відповідач свої обов'язки з оплати поставленої продукції не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 14095,44грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 14095,44грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» , м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 37071386) до Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Октябрська ЦЗФВ» , м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область (ЄДРПОУ 00176549) про стягнення боргу в сумі 14095,44грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Октябрська ЦЗФВ» , (85043, Донецька область, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ЄДРПОУ 00176549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Суворова, 35, ЄДРПОУ 37071386) суму основного боргу у розмірі 14095,44грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1218,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.10.2015р. проголошено вступну та резолютивни частини рішення

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2015р.

Суддя Я.О. Левшина