Рішення

від 27.10.2015 по справі 914/2735/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015р. Справа№ 914/2735/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпостач Південь» (м. Одеса)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (м. Львів)

про: стягнення 36430,00 грн. - пені, 3593,09 грн. - 3% річних, 16029,19 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність № 141 від 22.12.2014 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпостач Південь» (м. Одеса) до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (м. Львів) про стягнення 36430,00 грн. - пені, 3593,09 грн. - 3% річних, 16029,19 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.08.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.08.2015 року. Ухвалою суду від 18.08.2015 року розгляд справи відкладено до 27.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 27.08.2015 року розгляд справи відкладено до 22.09.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 22.09.2015 року розгляд справи відкладено до 07.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 07.10.2015 року розгляд справи відкладено до 15.10.2015 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 15.10.2015 року розгляд справи відкладено до 21.10.2015 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 21.10.2015 року розгляд справи відкладено до 27.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2015 року, про відкладення від 18.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 22.09.2015 року, від 07.10.2015 року, від 15.10.2015 року, від 21.10.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 1236 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 21.10.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

25.08.2015 року за вх. № 35417/15 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.09.2015 року за вх. № 39623/15 позивач подав пояснення по справі.

06.10.2015 року за вх. № 4559/15 позивач подав клопотання про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог.

15.10.2015 року за вх. № 43955/15 позивач подав заперечення на доповнення до відзиву.

21.10.2015 року за вх. № 45183/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

21.10.2015 року за вх. № 45184/15 позивач подав заяву по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2015 року, про відкладення від 18.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 22.09.2015 року, від 07.10.2015 року, від 15.10.2015 року, від 21.10.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.08.2015 року за вх. № 34508/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

22.09.2015 року за вх. № 40269/15 відповідач подав клопотання про витребування доказів по справі, а саме витребувати у позивача договори факторингу до ОСОБА_2 № Д-008 від 19.01.2015 року та № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 року.

22.09.2015 року за вх. № 40270/15 відповідач подав відзив на позовну заяву.

22.09.2015 року за вх. № 40271/15 відповідач подав клопотання про зменшення неустойки.

07.10.2015 року за вх. № 42935/15 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

07.10.2015 року за вх. № 4596/15 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлено ст. 69 ГПК України.

15.10.2015 року за вх. № 44053/15 відповідач подав пояснення по справі.

15.10.2015 року за вх. № 44136/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

21.10.2015 року за вх. № 45190/15 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

27.10.2015 року за вх. № 46470/15 відповідач подав пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.10.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промпостач Південь» (надалі - позивач), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, з однієї сторони і Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (надалі - відповідач), в особі директора Відокремленого підрозділу «Добротвірська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності «ДТЕК Західенерго» № 159 від 24.12.2014 р., з іншої сторони, були укладені Договір поставки № Д-008 від 19.01.2015 р. про поставку залізнодорожних матеріалів на суму 645252,00 грн. в т.ч. ПДВ 107 542,00 грн. та Договір поставки № ППП\Д-0202\1 від 02.02.2015 р. про поставку залізнодорожних матеріалів на суму 83347,00 грн., в т.ч. ПДВ 13891,00 грн. (надалі - ОСОБА_2 поставки).

Позивач зазначає, що згідно умов ОСОБА_2 поставки, ТОВ «Промпостач Південь» зобов'язане було поставити Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Західенерго» продукцію виробничо-технічного призначення.

Позивач наголошує, що в порушення умов ОСОБА_2 (п.п. 1.1, 1.2, 5.4, ОСОБА_2) та ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, та відповідно до ч. 1 ст. 693, Цивільного кодексу України, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, поставив Продукцію на суму 728599,93 грн , що підтверджується видатковою накладною від 06 лютого 2015 року, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати за придбану Продукцію в обумовлені строки, в порушення умов ОСОБА_2, не виконав в повному обсязі. Дана заборгованість підтверджується Актом звірки за період 06.02.2015 р. - 17.06.2015 р. за ОСОБА_2 поставки № Д-008 від 19.01.2015 р. на суму 645252,00 грн. та Актом звірки за період 06.02.2015 р. - 17.06.2015 р. за ОСОБА_2 поставки № ППП\Д-0202\1 від 02.02.2015 р. на суму 83347,00 грн.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п. 5.4. ОСОБА_2, розрахунки за Продукцію, поставлену за цим ОСОБА_2, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування Коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 5 робочих днів після спливу 90 календарних днів від дати поставки Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього ОСОБА_2. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Позивач зазначає, що 20.05.2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію № П-01/15-05-2015 від 15.05.2015 р. щодо погашення заборгованості, яка була вручена відповідачу 26.05.2015 року. Відповідь на претензію та оплату заборгованості позивач не отримав.

10 червня 2015 року ТОВ «Промпостач Південь» вдруге звернулось з листом-вимогою до ВП «Добротвірська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» про оплату заборгованості в розмірі 728599,93 грн., сплату пені, 3% річних, інфляційних нарахувань. Однак, на день подачі позову вимоги в повному обсязі ТОВ «Промпостач Південь», ВП «Добротвірська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» не задовольнило.

Позивач звертає увагу на те, що 13 липня 2015 року відповідачем перераховано на рахунок позивача 728599,93 грн,- суму основного боргу.

Позивач зазначає, що, згідно п. 6.8. ОСОБА_2, у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми, що складає за період з 15.05.2015 р. по 13.07.2015 р. - 728599,93 грн. *5%/100% = 36430,00 грн.

Позивач зазначає, що, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що складає за період з 15.05.2015 року по 13.07.2015 року - 3593,09 грн.

Позивач наголошує, що, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає за період з 15.05.2015 року по 13.07.2015 року -16029,19 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, сума боргу відповідача за період з 15.05.2015 р. по 13.07.2015 р. складає 36430,00+3593,09+16029,19 = 56052,28 грн.

06.10.2015 року за вх. № 4559/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 36430,00 грн. - пені, 3460,74 грн. - 3% річних, 19007,69 грн. - інфляційних втрат.

06.10.2015 року за вх. № 4559/15 позивач подав клопотання про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 36430,00 грн. - пені, 3460,74 грн. - 3% річних та 19007,69 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчпх документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає і характеру відпоєнії сторін.

Пунктом п.5.4.Договору сторони передбачили наступний порядок розрахунку, а саме: розрахунки за Продукцію, поставлену за цим ОСОБА_2 здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 5 робочих днів після спливу 90 календарних днів від дати поставки Продукції.

Позивач зазначає, що дата поставки продукції - 06.02.2015 року, таким чином розрахунок за продукцію мав бути здійснений після спливу 95днів, тобто 14.05.2015 року. Відповідач перерахував котити 01.07.2015року - 13 922,94 грн. та 13.07.2015 року - 714676,99 грн.

Згідно абзацом 2 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Позивач зазначає, що згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. І1]ш цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується і врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

З огляду на вищєвикладене, за твердженням позивача, розрахунок інфляційних нарахувань повинен нараховуватись за період з 15.05.2015року по 12.07.2015 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між ТОВ «Промпостач Південь» та ПАТ «ДТЕК Західенерго» були укладені ОСОБА_2 № Д-008 від 19.01.2015 р. на суму 645252,00 грн. та № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 р. на суму 83347,00 грн. Відповідно до умов цих ОСОБА_2 Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених ОСОБА_2, поставити залізнодорожні матеріали Відокремленому підрозділу «Добротвірська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» (надалі - ДТЕК Добротвірська ТЕС), а Покупець оплатити поставлену продукцію.

Відповідач наголошує, що ДТЕК Добротвірська ТЕС є відокремленим підрозділом ПАТ «ДТЕК Західенерго» без права юридичної особи та знаходиться за адресою: смт. Добротвір Кам'янка-Бузького району Львівської області, вул.Промислова, 12.

Відповідач звертає увагу на те, що основним видом діяльності Товариства є виробництво електричної та теплової енергії трьома тепловими електростанціями: ДТЕК Добротвірська ТЕС (Львівська обл.), ДТЕК Бурштинська ТЕС (Івано-Франківська обл.) та ДТЕК Ладижинська ТЕС (Вінницька обл.).

Відповідно до Закону України «Про електроенергетику», усю вироблену електроенергію ПАТ «ДТЕК Західенерго» реалізовує через оптовий ринок електроенергії, розпорядником коштів якого є Державне підприємство «Енергоринок», яке несе відповідальність перед ПАТ «ДТЕК Західенерго» лише в межах коштів, що знаходяться на розподільчому рахунку ДП «Енергоринок» з спеціальним режимом використання, і не забезпечує повного розрахунку за поставлену електричну енергію. Розрахунки за поставлену електроенергію ДП «Енергоринок» здійснюються не у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що для подальшої діяльності Товариства необхідно погашати заборгованість перед постачальниками, банками та державними установами. Водночас, виходячи з теперішнього фінансово-економічного становища Товариства погасити вищезгадану заборгованість ПАТ «ДТЕК Західенерго» зможе ще зовсім не скоро, адже заборгованість перед кредиторами з кожним днем лише зростає.

Відсутність коштів на придбання вугільної продукції, наявність невиплачених кредитів, висока дебіторська заборгованість за вироблену продукцію, низькі тарифи на вироблену електроенергію в порівняні з витратами на її виробництво може призвести до перебоїв у постачанні електроенергії. Товариство крім постачання електричної енергії є єдиним постачальником теплової енергії для потреб населення, яке також має велику дебіторську заборгованість за надану їм послугу з постачання теплової енергії.

Відповідач звертає увагу на те, що, не дивлячись на тяжке матеріальне становище, ним були прийняті всі необхідні заходи для якнайшвидшого погашення заборгованості, в результаті чого 13.07.2015 року був проведений повний розрахунок з позивачем і йому була виплачена заборгованість в сумі 728599,93 грн. У Товаристві наявне важке фінансове становище як наслідок фінансово-економічної кризи у державі.

Згідно ст.611 ЦК України, неустойка має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків. Позивачем не представлено будь-яких доказів понесення ним збитків, пов'язаних з простроченням виконання ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» своїх зобов'язань.

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має прао зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд з'ясовує наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора. Практика застосування права суду на зменшення розміру санкцій викладена в постановах Вищого господарського суду році від 28.02.2013 року у справах №№ 16/5005/8055/2012, 11/5025/641/12.

Заборгованість за одержані аванси за відпущену в майбутньому електроенергію від ДП «Енергоринок» становить 1323031932,21 грн., які Товариство змушене залучати в ДП «Енергоринок» для того, щоб частково перекривати борги за поставлену вугільну продукцію на електростанції Товариства.

Також, у 2013-2015 роках рівень тарифу на відпущену ПАТ «ДТЕК Західенерго» електроенергію не покриває затрат на її виробництво та не дозволяє забезпечувати економічний процес відтворення діяльності, оскільки тариф на вироблену електричну енергію затверджується в нормативному порядку - постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, без врахування реальних витрат на виробництво електроенергії.

Керуючись наведеним, ч. 3 ст.551 ГПК України, п. 3 ст.83 ГПК України, ст. 233 ГК України, відповідач просить зменшити на 90% розмір неустойки, яку вимагає стягнути ТОВ «Промпостач Південь» за ОСОБА_2 поставки № Д-008 від 19.01.2015 р. та № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 р.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який, у якому мала місце інфляція. Розрахунок мав бути проведений 15.05.2015р., а отже мав бути застосований в розрахунку червень,липень місяці 2015 року, в якому індекс інфляції становив: червень -100,4, липень - 99,0 (Урядовий кур'єр № 122 від 09.07.2015р., № 144 від 08.08.2015р.)

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

На думку відповідача, сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:

(Індекс інфляції червень -100,4 + Індекс інфляції липень - 99,0 - 100% = Індекс інфляції за період користування - 99,4). Отже, інфляційні за період прострочення платежу відсутні.

За твердженням відповідача, позивачем неправильно проведено розрахунок трьох процентів річних, так як погашення заборгованості проводилося у два етапи, а саме 01.07.2015 р. та 13.07.2015 р., а отже кількість днів прострочення зобов'язання пораховано позивачем неправильно.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд в частині нарахованих інфляційних втрат та 3% річних відмовити.

На виконання ОСОБА_2 № Д-008 від 19.01.2015р. та № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 р., між ТОВ «Промпостач Південь» та банком ПАТ «ПУМБ» були укладені договори факторингу. В результаті цього були укладені Додаткові угоди на зміну банківських реквізитів між ТОВ «Промпостач Південь» та ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» № 1 від 05.02.2015 р. до ОСОБА_2 №Д-008 від 19.01.2015 р. та № 1 від 05.02.2015 р. до ОСОБА_2 № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 р.

Відповідачем був направлений лист від 22.09.2015 р. № 19-3304 про надання копій ОСОБА_2 факторингу, але відповіді не було надано позивачем і ОСОБА_2 факторингу не надано ні на лист відповідача, ні на вимогу суду (ухвала від 22.09.2015 р.)

Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що ТОВ «Промпостач Південь» не надав примірника ОСОБА_2 факторингу ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», він не має можливості надати його суду, як доказ переводу боргу банку ПАТ «ПУМБ».

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Промпостач Південь » в задоволенні позовних вимог повністю.

В доповненні до відзиву відповідач зазначає, що відповідно до п.5.4 укладених між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 № Д-008 від 19.01.2015 р. та № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 р., розрахунки за Продукцію, поставлену за цим ОСОБА_2 здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 5 (п'яти) робочих днів після спливу 90 (дев'яносто) календарних днів від дати поставки Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього ОСОБА_2.»

Відповідач наголошує, що поставка по вказаних договорах була здійснена 06.02.2015 року відповідно до накладних № 1 від 06.02.2015 р. та № 2 від 06.02.2015 р.

На думку відповідача, розрахунок 90 календарних днів починається з 07.02.2015 року і закінчується 07.05.2015 року. Починаючи з 08.05.2015 року відповідач розраховує 5 робочих днів: 8, 12, 13, 14, 15 травня 2015 року. (9 травня 2015 року - святковий день, у зв'язку з чим вихідний день був перенесений на 11 травня 2015 року).

Таким чином, за твердженням відповідача, термін прострочення оплати починається з 16 травня 2015 року.

За твердженням відповідача, індекс інфляції за період прострочення становить від'ємне значення, а отже інфляційні втрати за період прострочення платежу відсутні, а розмір 3% річних становить 3400,84 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобовВ»язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовВ»язання.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промпостач Південь» (надалі - позивач), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, з однієї сторони і Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (надалі - відповідач), в особі директора Відокремленого підрозділу «Добротвірська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності «ДТЕК Західенерго» № 159 від 24.12.2014 р., з іншої сторони, були укладені Договір поставки № Д-008 від 19.01.2015 р. про поставку залізнодорожних матеріалів на суму 645252,00 грн., в т.ч. ПДВ 107 542,00 грн., та Договір поставки № ППП\Д-0202\1 від 02.02.2015 р. про поставку залізнодорожних матеріалів на суму 83347,00 грн., в т.ч. ПДВ 13891,00 грн. (надалі - ОСОБА_2 поставки).

Згідно умов ОСОБА_2 поставки, ТОВ «Промпостач Південь» зобов'язане було поставити Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Західенерго», продукцію виробничо-технічного призначення.

В порушення умов ОСОБА_2 (п.п. 1.1, 1.2, 5.4, ОСОБА_2) та ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, та відповідно до ч. 1 ст. 693, Цивільного кодексу України. позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, поставив Продукцію на суму 728599,93 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06 лютого 2015 року, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати за придбану Продукцію в обумовлені строки, в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі. Дана заборгованість підтверджується Актом звірки за період 06.02.2015 р. - 17.06.2015 р. за ОСОБА_2 поставки № Д-008 від 19.01.2015 р. на суму 645252,00 грн. та Актом звірки за період 06.02.2015 р. - 17.06.2015 р. за ОСОБА_2 поставки № ППП\Д-0202\1 від 02.02.2015 р. на суму 83347,00 грн.

Відповідно до п. 5.4. ОСОБА_2, розрахунки за Продукцію, поставлену за цим ОСОБА_2 здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування Коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 5 робочих днів після спливу 90 календарних днів від дати поставки Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 4 цього ОСОБА_2. Дата оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

20.05.2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію № П-01/15-05-2015 від 15.05.2015 р. щодо погашення заборгованості, яка була вручена відповідачу 26.05.2015 року. Відповідь на претензію та оплату заборгованості позивач не отримав.

10 червня 2015 року ТОВ «Промпостач Південь» вдруге звернулось з листом-вимогою до ВП «Добротвірська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» про оплату заборгованості в розмірі 728599,93 грн., сплату пені, 3% річних, інфляційних нарахувань. Однак, на день подачі позову вимоги ТОВ «Промпостач Південь» в повному обсязі ВП «Добротвірська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» не виконала.

13 липня 2015 року відповідачем перераховано на рахунок позивача 728599,93 грн,- суму основного боргу.

Згідно п. 6.8. ОСОБА_2, у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми, що складає за період з 15.05.2015 р. по 13.07.2015 р. - 728599,93 грн. *5%/100% = 36430,00 грн.

Позивач наголошує, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає за період з 15.05.2015 року по 13.07.2015 року - 16029,19 грн.

На думку відповідача, розрахунок 90 календарних днів починається з 07.02.2015 року і закінчується 07.05.2015 року. Починаючи з 08.05.2015 року відповідач розраховує 5 робочих днів: 8, 12, 13, 14, 15 травня 2015 року. За твердженням відповідача, 9 травня 2015 року - святковий день, у зв'язку з чим вихідний день був перенесений на 11 травня 2015 року. Таким чином, за твердженням відповідача, термін прострочення оплати починається з 16 травня 2015 року.

Однак, слід зазначити, що сторони у вищезазначених ОСОБА_2 не визначили порядок встановлення робочих днів, а відповідач у своєму поясненні підтвердив, що це питання сторонами ОСОБА_2 не узгоджувалося. Тому, суд при вирішенні цього питання повинен виходити з норм чинного законодавства України.

Отже, згідно ст. 67 КЗпП України, загальним вихідним днем є неділя . З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Згідно ст. 73 КЗпП України, встановлено такі святкові дні:

1 січня - Новий рік

7 січня - Різдво Христове

8 березня - Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня - ОСОБА_5 міжнародної солідарності трудящих

9 травня - ОСОБА_5 перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ОСОБА_5 перемоги)

28 червня - ОСОБА_5 України

24 серпня - ОСОБА_5 незалежності України

14 жовтня - ОСОБА_5 захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня - Різдво Христове

один день (неділя) - Пасха (Великдень)

один день (неділя) - Трійця.

Тому, твердження відповідача про те, що 9 травня 2015 року - святковий день, у зв'язку з чим вихідний день був перенесений на 11 травня 2015 року не підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, починаючи з 08.05.2015 року потрібно розраховати 5 робочих днів: 8, 11, 12, 13, 14 травня 2015 року, тобто святковим днем є 9 травня 2015 року (субота) та вихідний день - неділя 10 травня 2015 року, оскільки сторонами не доведено належними та допустимими доказами, з посиланням на умови ОСОБА_2 та норми чинного законодавства України того, що у п. 5.4 укладених між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 № Д-008 від 19.01.2015 р. та № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 р. сторони мали на увазі робочі дні інакше, ніж визначено чинним законодавством України.

Крім того, у своїх поясненнях відповідач зазначає, що при визначенні кількості робочих днів при розрахунку терміну оплати, він керувався власними правилами внутрішнього трудового розпорядку, у яких встановлено такі вихідні дні при п'ятиденному робочому тижні - субота та неділя, а додаткових домовленостей з позивачем щодо визначення інших вихідних днів не було.

Відповідач наголошує, що позивачем неправильно проведено розрахунок інфляційних втрат. Так, згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який, у якому мала місце інфляція. Розрахунок мав бути проведений 15.05.2015 р., а отже мав бути застосований в розрахунку червень місяць 2015 року, в якому індекс інфляції становив 100,4 (Урядовий кур'єр № 122 від 09.07.2015 р.)

Однак, у відповідності до пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищою господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного КодексуУкраїни, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна позиція викладена і у Постанові Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97 р. від 03.04.1997 р., у яких зазначено, що індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обгрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - цс показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індекс) інфляції за квартал, період з початк) року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Тому, згідно абзацом 2 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Згідно зазначеного листа, а також Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується і врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

З огляду на вищєвикладене, розрахунок інфляційних нарахувань повинен здійснюватися за період з 15.05.2015 року по 12.07.2015 р.

06.10.2015 року за вх. № 4559/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 36430,00 грн. - пені, 3460,74 грн. - 3% річних, 19007,69 грн. - інфляційних втрат.

Також, відповідач просить зменшити на 90% розмір неустойки, яку вимагає стягнути ТОВ «Промпостач Південь» за ОСОБА_2 поставки № Д-008 від 19.01.2015 р. та № ППП/Д-0202/1 від 02.02.2015 р.

Згідно ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків інший учасникам, господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У даному випадку позивачем, незважаючи на вимоги суду, не надано належних та допустимих доказів, які би доводили, що порушення термінів виконання грошових зобов'язань відповідачем призвело до завдання збитків іншим учасникам, свідченням чому є відсутність будь-яких претензій з цього приводу. Адже, згідно ч. 2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводяться кредитором.

Відповідно до п.2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.94 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідачем, всупереч вимогам суду, не надано належного нормативно та документально підтвердженого обґрунтування з посиланням на норми чинного законодавства України, що регулюють відповідні правовідносини, а також належні та допустимі докази, що долучені до справи, щодо наявності правових підстав та фактичних обставин до задоволення вимог відповідача з розтермінування виконання судового рішення на 12 місяців. Разом з тим, це питання може бути розглянуте при наявності таких підстав і на стадії виконання судового рішення.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не було надано будь-яких доказів укладення договорів факторингу в зв'язку з виконанням спірних ОСОБА_2 поставки.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 36430,00 грн. - пені, 3460,74 грн. - 3% річних, 19007,69 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпостач Південь» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» в частині стягнення 36430,00 грн. - пені, 3460,74 грн. - 3% річних, 19007,69 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 193 від 21.07.2015 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555, р/р 26000330143961 в філії Львівське ОУПАТ «Ощадбанк», МФО 325796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпостач Південь» (65104, м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 101/11, код ЄДРПОУ 38574591, р/р 260046200 в відділенні № 6 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) 36430 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп. - пені, 3460 (три тисячі чотириста шістдесят) грн. 74 коп. - 3% річних, 19007 (дев'ятнадцять тисяч сім) грн. 69 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2015 року.