Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/24009/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/24009/15

За позовом Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРН»

про стягнення 32 047,52 грн., розірвання договору оренди та повернення майна

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гросман О.М. за довіреністю № 168 від 07.05.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРН» про стягнення 29 567,03 грн. основного боргу та 2 480,49 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р., про розірвання договору оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р., а також про повернення об'єктів оренди, наданих по акту прийому-передачі від 31.10.2014 р. - контейнерів в кількості 13 шт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/24009/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 07.10.2015 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали від 10.09.2015 р. оригінали документів, для огляду в судовому засіданні та документи, які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2015 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 10.09.2015 р. не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представників відповідача у призначене судове засідання та не виконанням відповідачем вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 21.10.2015 р.; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.09.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2015 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 21.10.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРН» (надалі - орендар) було укладено договір оренди майна № 440-ОМ від 31.10.2014 р. (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування окреме індивідуально визначене майно: господарчі блоки в кількості - 13 штук (10 десять 20-ти футових та 3 три 5-ти футових) (надалі - майно), які орендар використовує для промислових потреб, а саме - під складські приміщення.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендодавець передає майно у користування орендарю, яке буде знаходитися за адресою: м. Київ. вул. Жилянська, 107 після підписання сторонами акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що орендар зобов'язується повернути орендодавцю майно, передане йому за цим договором у 3-денний строк з дати закінчення строку його дії, з дня припинення дії договору за згодою сторін, або розірвання на вимогу однієї із сторін на підставі діючого законодавства, за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 22.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (п. 2.4. договору).

Обов'язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5. договору).

Згідно з п. 3.1.2. договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату до моменту фактичної передачі орендодавцю майна по акту прийому-передачі згідно з умовами п. 2.

Відповідно до п. 3.1.3. договору, орендар зобов'язується у разі припинення договору оренди повернути орендоване майно в належному стані згідно з п. 2.3. цього договору.

Пунктом 4.1. договору обумовлено, що розмір орендної плати за орендоване майно встановлюється за згодою сторін на підставі розрахунку ціни, яка становить за перший місяць оренди одного 20-ти тонного контейнера 375,00 грн. без ПДВ, та одного 5-ти тонного контейнера 141,00 грн. без ПДВ, та є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.2. договору визначено, що орендар перераховує орендодавцю орендну плату щомісячно, не пізніше 15-го числа звітного місяця, згідно виставленого рахунку з урахуванням щомісячної індексації щодо орендної плати, визначеної за перший місяць оренди згідно з п. 4.1. договору.

За умовами п. 4.3. договору, розмір орендної плати може бут переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з п. 4.4. договору, орендар сплачує орендодавцю орендну плату в подвійному розмірі у разі продовження користування майном після закінчення строку дії договору або його розірвання і неповернення його відповідно до умов п. 2.3. договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендар несе відповідальність за несвоєчасне або не в повному обсязі перераховані платежі по цьому договору та зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення *включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до п. 5.4. договору, орендар несе відповідальність у разі неповернення майна в строк відповідно до умов п. 2.3. договору і сплачує штраф у розмірі 10 5 від розміру орендної плати за останній місяць оренди за цим договором.

Цей договір діє з моменту підписання сторонами до 31.12.2014 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 6.3. договору, цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін або за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Позивач пояснив суду, що ним було виставлено за оренду контейнерів наступні рахунки: від 09.04.2015 р. № СF-056927 на суму 5 972,53 грн., від 14.05.2015 р. № СF-057703 на суму 8 286,55 грн., від 11.06.2015 р. № СF-058476 на суму 7 704,98 грн., від 09.07.2015 р. № СF-059305 на суму 7 602,97 грн., які станом на 07.08.2015 р. відповідачем сплачені не були.

Оригінали рахунків та актів виконаних робіт (ат від 30.04.2015 р. № ОУ- 0002088, акт від 31.05.2015 р. № ОУ-0002815, акт від 30.06.2015 р. № ОУ-0003476, акт від 31.07.2015 р. № ОУ-0004305) відправлялися ТОВ «МАРН» засобами поштового зв'язку, однак, станом на 07.08.2015 р. рахунки не були сплачені, акти залишалися не підписаними та не повернутими.

З метою врегулювання даного питання відповідачу було направлено лист від 13.05.2015 р. № ДА-9/651 з проханням погасити заборгованість за договором.

08.06.2015 р. було направлено претензію відповідачу з вимогою сплатити заборгованість, повернути об'єкти оренди та підписати додаткову угоду про припинення дії договору.

Однак, станом на 07.08.2015 р. відповіді на звернення ДП «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» відповідачем не надано.

Таким чином, заборгованість ТОВ «МАРН» перед ДП «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» станом на 22.07.2015 р. складає 29 567,03 грн.

Позивач згідно з пунктом 5.2. договору від 03.10.2013 № 440-ОМ нарахував відповідачу за несплачені рахунки пеню та виставив відповідні рахунки ТОВ «МАРН»: від 02.06.2015 р. № СF-058313 на суму 693,01 грн., від 10.07.2015 р. № СF-058313 на суму 893,18 грн., від 22.07.2015 р. № СF-058313 на суму 894,30 грн.

Станом на 07.08.2015 р. відповідач не сплатив вищезазначені рахунки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань по сплаті орендних платежів протягом трьох місяців поспіль (з 15.04.2015 р. до 07.08.2015 р.), позивач вважає подальші договірні відносини з ТОВ «МАРН» неможливими. Для реалізації права на відмову від договору оренди в односторонньому порядку при несплаті орендних платежів протягом 3-х місяців підряд, передбаченого ст. 782 ЦКУ, позивач направив на адресу відповідача лист від 11.06.2015 р. № 36-Ю, який відповідачем не одержаний та повернений в зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Таким чином, станом на 07.08.2015 р. договір від 31.10.2014 р. № 440-ОМ не розірвано, об'єкти оренди позивачу не повернуті.

За таких обставин, Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРН» про стягнення 29 567,03 грн. основного боргу та 2 480,49 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р., про розірвання договору оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р., а також про повернення об'єктів оренди, наданих по акту прийому-передачі від 31.10.2014 р. - контейнерів в кількості 13 шт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі приміщень оренди виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. не здійснив належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 29 567,03 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» щодо стягнення з ТОВ «МАРН» основного боргу за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. у розмірі 29 567,03 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» просить стягнути з відповідача 2 480,49 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендар несе відповідальність за несвоєчасне або не в повному обсязі перераховані платежі по цьому договору та зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення *включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р., то за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 480,49 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р.

Стосовно позовних вимог Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» до ТОВ «МАРН» про розірвання договору оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. та повернення орендованого майна, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

У відповідності до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з п. 6.3. договору, цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін або за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 2.3. договору визначено, що орендар зобов'язується повернути орендодавцю майно, передане йому за цим договором у 3-денний строк з дати закінчення строку його дії, з дня припинення дії договору за згодою сторін, або розірвання на вимогу однієї із сторін на підставі діючого законодавства, за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 22.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (п. 2.4. договору).

Обов'язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 3.1.3. договору, орендар зобов'язується у разі припинення договору оренди повернути орендоване майно в належному стані згідно з п. 2.3. цього договору.

Господарським судом встановлено, що відповідач порушив умови договору оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. щодо оплати орендних платежів за період з квітня 2015 р. до серпня 2015 р., тобто протягом чотирьох місяців.

Крім того, 09.06.2015 р. позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 35-Ю від 08.06.2015 р. з вимогою повернути орендоване майно та підписати додаткову угоду про припинення дії спірного договору оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. (належні докази відправки додано до матеріалів справи).

Таким чином, позивачем було дотримано умови договору та у відповідності до норми чинного законодавства України, у зв'язку з істотним порушенням умов договору направлено письмове звернення до відповідача про розірвання договору оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. в односторонньому порядку.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» до ТОВ «МАРН» про розірвання договору оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. та повернення орендованого майна за даним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» до ТОВ «МАРН» підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРН» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 39093003) на користь Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, код ЄДРПОУ 01069755) 29 567 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 03 коп. заборгованості, 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 49 коп. пені та 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Розірвати договір оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРН» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 39093003) та Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, код ЄДРПОУ 01069755).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРН» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 39093003) повернути на користь Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «ЛІСКИ» (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, код ЄДРПОУ 01069755) об'єкти оренди, надані за договором оренди № 440-ОМ від 31.10.2014 р. відповідно до акту прийому-передачі від 31.10.2014 р. - контейнери в кількості 13 (тринадцять) штук.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 26.10.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина