Рішення

від 28.10.2015 по справі 357/11371/15-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11371/15-ц

2/357/3607/15

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві справу за позовом ОСОБА_1 до Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, 3-ї особи: державний нотаріус Білоцерківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 09.03.2010 року помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 1,8926 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0384, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є позивач та мати позивача ОСОБА_5, яка померла 28.12.2013 року, позивач прийняв спадщину після смерті батька у визначеному законом порядку, однак 05.08.2015 року нотаріусом йому відмовлено в оформленні спадкових прав, оскільки державна реєстрація права власності на земельну ділянку не проведена. Позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки площею 1,8926 га в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, який помер 09.03.2010 року.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,8926 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0384, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порядку спадкування за законом після померлого 09.03.2010 року батька ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після померлої 28.12.2013 року матері ОСОБА_6.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надіслано письмове клопотання щодо розгляду справи без участі представника Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та про визнання позову.

3-я особа державний нотаріус Білоцерківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 до суду не з'явилася, надіслала клопотання щодо розгляду справи без її часті.

За ухвалою суду від 06.10.2015 року до участі в розгляді даної справи в якості 3-ї особи залучено ОСОБА_3, яка надіслала до суду листа про те, що претензій на земельну ділянку, що залишилась після смерті батька, не має, не заперечує, щоб ця земельна ділянка була оформлена на її брата ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що 09.03.2010 року помер ОСОБА_4, що стверджується копією свідоцтва про його смерть.

З матеріалів справи вбачається, що заповіту померлий не залишив, а спадщину після його смерті прийняли син ОСОБА_1 та дружина померлого ОСОБА_6, які згідно довідки Шкарівської сільської ради Білоцерківського району проживали і були зареєстровані разом із ОСОБА_4 по день його смерті в селі Шкарівка по вулиці Гагаріна,99.

Наведені обставини стверджуються копією спадкової справи № 271/2015 яку було надано на запит суду.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, позивач ОСОБА_1 та його мати прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 у передбаченому законом порядку.

Згідно постанови державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 від 05.08.2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,8926 га, яка розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району, після померлого батька, оскільки державна реєстрація права власності на неї проведена після смерті спадкодавця, що слідує з копії цієї постанови нотаріуса.

В судовому засіданні також встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 481107, яким підтверджується право власності на земельну ділянку площею 1,8926 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0384, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що стверджується копією цього державного акту, який зареєстровано 29.12.2010 року, тобто, після смерті спадкодавця.

Як вказано вище в рішенні, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла також його дружина ОСОБА_6, яка померла 28.12.2013 року, не оформивши своїх прав на частину вказаної земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа № 190/2014, копію якої надано на запит суду та з матеріалів якої вбачається, що спадкодавець залишила заповіт на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 1,7890 га в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району, цільове призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчений 28.01.2011 року секретарем виконавчого комітету Шкарівської сільської ради, зареєстровано в реєстрі за № 66.

ОСОБА_3 прийняла спадщину за заповітом після смерті матері шляхом подання заяви про прийняття спадщини 18.06.2014 року, та одержала 21.08.2014 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку.

В порядку ст.1268 ЦК України спадщину після смерті матері прийняв і позивач ОСОБА_1

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

А за ч.2 ст.126 ЗК, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до п.23 наведеної вище в рішенні Постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст.202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Законом України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року /зі змінами/, який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

А згідно ч.3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

В ч.7 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло

право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Крім того, Порядком ведення державного земельного кадастру, який затверджено постановою КМ України від 17.10.2012 року за № 1051 /зі змінами/, визначено, що державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки /п.115/.

В п.п.109, 110 цього Порядку визначено перелік документів, які подаються для державної реєстрації земельної ділянки.

З 1 січня 2013 року документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є свідоцтво на право власності на нерухоме майно, видане територіальним органом реєстраційної служби відповідно до приписів ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, зокрема, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися , якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказано вище, позивачу нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на дану земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, як встановлено судом і вказано вище, земельну ділянку площею 1,8926 га, яка належала ОСОБА_4, після його смерті та смерті ОСОБА_6 успадкував позивач.

А тому проаналізувавши все вищенаведене, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 1,8926 га, що розташована в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом - по 1/2 частині після смерті батька та матері, оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на цю земельну ділянку в нотаріальному порядку.

Згідно з п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: в т.ч. і рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1225, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 202 ЗК України, Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, ст.ст.10,60,79,88,209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,8926 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0384, цільове призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порядку спадкування за законом після померлого 09 березня 2010 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,8926 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0384, цільове призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порядку спадкування за законом після померлої 28 грудня 2013 року ОСОБА_6.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_7