Ухвала

від 23.06.2014 по справі 755/16349/14-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/16349/14-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

слідчого ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100040000129 від 12 травня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції станом на 21.05.2014 року), -

в с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_5 та обгрунтоване тим, що органом досудового розслідування проводиться розслідування, в ході якого встановлено, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою, в невстановлений досудовим розслідуванням час вступив в попередню змову з фахівцем з соціальної роботи Центру ОСОБА_6 , спрямовану на отримання неправомірної вигоди від бездомних громадян, які звертались до Центру за допомогою у постановці на реєстраційний облік за адресою розташування Центру: АДРЕСА_1 . Реалізуючи свої злочині наміри, направлені на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 , 23.04.2014,в невстановлений час, перебуваючи на робочому місці в приміщенні кабінету №28 Центру за адресою: м. Київ, провул. Лобачевського, 8а, діючи за попередньою змовою з директором Центру ОСОБА_4 , під час зустрічі з ОСОБА_7 , який звернувся до неї з проханням надання допомоги в отриманні тимчасової реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , висунула усну вимогу про те, що позитивне вирішення питання з постановки на реєстраційний облік ОСОБА_7 за вищевказаною адресою можливе лише за умови передачі ним грошових коштів в розмірі 2000 гривень. ОСОБА_7 , який перебував в складних життєвих умовах та не мав місця реєстрації, опинившись в ситуації за якої був вимушений надати неправомірну вигоду ОСОБА_6 , на пропозицію останньої погодився та домовився з нею про наступну зустріч. Продовжуючи свої злочинні дії направлені на одержання неправомірної вигоди, з метою особистого збагачення, директор Центру ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з фахівцем з соціальної роботи цього ж Центру ОСОБА_8 , 21.05.2014, приблизно об 15 год. 55 хв., перебуваючи в приміщенні службового кабінету №28 за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи службовою особою, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 2 000 грн. за вирішення питання пов`язаного з постановкою на реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Розділу 2 Посадової інструкції Директора Центру обліку бездомних громадян, в якому перелічені завдання та обов`язки директора, перелік службових обов`язків ОСОБА_4 стосується виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих обов`язків, тобто є службовою особою.

При цьому, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 - кадастровий номер 8000000000:72:310:0014, державний акт на право власності на земельну ділянку серія №ЯЖ 926765 реєстрація № 06-7-04265 від 27.10.2009 (згідно інформації наданої Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради), а тому беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 , будучи обізнаний з покаранням за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може вчинити дії спрямовані на відчуження зазначеного майна, виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_2 - кадастровий номер 8000000000:72:310:0014, державний акт на право власності на земельну ділянку серія №ЯЖ 926765 реєстрація № 06-7-04265 від 27.10.2009.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання сторони обвинуваченого зазначивши, що слідчим не доведено підстави, у зв`язку з якими існує необхідність арешту земельної ділянки, не зазначено у клопотанні, яким чином відсутність арешту вплине на розслідування. При цьому зазначив, що розмір нібито отриманої ним неправомірної вигоди становить 2 000 грн. 00 коп., а вартість земельної ділянки, згідно висновків експертної оцінки становить більше 200 000 грн. 00 коп.

У судове засідання не з`явилися прокурор та захисник підозрюваного, однак суд враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, та беречу до уваги той факт, що підозрюваний не заперечував проти розгляду клопотання у відстунітсть захисника, вважає за можливе розглянути дане клопотання у відсутність останніх.

Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, кримінальне провадження, заслухавши думку слідчого, підозрюваного приходить до наступного.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що 22.05.2014 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (в редакції станом на 21.05.2014 року) в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100040000129 від 12 травня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції станом на 21.05.2014 року).

Надаючи оцінку достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, тобто обґрунтованості самої підозри, слідчий суддя виходить з наступного.

З рішення ЄСПЛ від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п. 32, Series А, № 182 убачається, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи та безпосередньо саме кримінальне провадження в оригіналі, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні та передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити правопорушення, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, не встановленість очевидного отримання останніх у порядку не передбаченому Кримінально процесуальним Кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Частиною 4 статті 368 КК України (в редакції станом на 21.05.2014 року) визначено, що покарання за вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачене у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

При цьому, в ході досудового розслідування та безпосередньо у судовому засіданні, згідно інформації наданої Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, а саме відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія №ЯЖ 926765 реєстрація № 06-7-04265 від 27.10.2009 встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 - кадастровий номер 8000000000:72:310:0014.

В судому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, на які може бути накладено арешт.

З ч. 4 ст. 170 КПК України слідує, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У судовому засіданні з`ясовано, що необхідність арешту обумовлена тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , будучи обізнаним з покаранням за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може вчинити дії спрямовані на відчуження зазначеного майна.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛвстановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, стороною захисту у судовому засіданні, у супереч положень ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України, не було доведено, що клопотання органу досудового розслідування суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, безпосередньо п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, зазначення про розмір можливої конфіскації майна, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя враховувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосовути найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб шляхом заборони розпоряджатися майном.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 309, 372-376 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку по АДРЕСА_2 - кадастровий номер 8000000000:72:310:0014, державний акт на право власності на земельну ділянку серія №ЯЖ 926765 реєстрація № 06-7-04265 від 27.10.2009, яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності, заборонивши розпоряджатися останнім.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 та прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_5 .

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1