Постанова

від 10.09.2014 по справі 755/20446/14-п

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/20446/14-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2014 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого директором ТОВ В«ЕлеконбудВ» , проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, під час перевірки ТОВ В«ЕлеконбудВ» (код ЄДРПОУ 32305602), було встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 714831 гривень, завищено податковий кредит з податку на додатну вартість на суму 477175 гривень, внаслідок чого порушено п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3,п.198.6ст. 198 Податкового кодексу України.

У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 пояснила суду, що складений протокол вважає таким, що не відповідає вимогам КУпАП, враховуючи відсутность доказів, які в контексті положень ст. 251 КУпАП, яка регламентує відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у звВ»язку з чим вина ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.

При цьому, представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 наголосила на тому, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеконбуд» (код ЄДРПОУ 32305602) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ЗКХР» (код ЄДРПОУ 34656607), ТОВ «Алькор-2012» (код ЄДРПОУ 38503007), ТОВ «Укрмонолітбуд-2001» за період з 01.01.2014 по 31.03.2014. Результати даної перевірки оформлені актом від 23.06.14 № 1361/26-53-22-01-21/32305602 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеконбуд» (код ЄДРПОУ 32305602) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ЗКХР» (код ЄДРПОУ 34656607), ТОВ «Алькор-2012» (код ЄДРПОУ 38503007), ТОВ «Укрмонолітбуд-2001» (код ЄДРПОУ 37501014)за період з 01.01.2014 по 31.03.2014», в якому містяться висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ЗКХР» (код ЄДРПОУ 34656607), ТОВ «Алькор-2012» (код ЄДРПОУ 38503007), ТОВ «Укрмонолітбуд-2001» за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 на загальну суму ПДВ 477 175, 00 грн., в тому числі по періодам: січень 2014 року - 157736 грн., лютий 2014 року - 161 696 грн., березень 2014 року - 157 743 грн., та контрагентом-покупцем ПРАТ ВПБФ «Атлант» (код ЄДРПОУ19016506) за період з 01.04.2014 по 31.03.2014 на загальну суму ПДВ 714 831 грн., в тому числі по періодам: січень 2014 - 159330 грн., лютий 2014 - 324428 грн., березень 2014 - 237073 грн. З наведеним податковим органом в акті перевірки висновком та складеним на його підставі протоколом про адміністративне правопорушення платник податку не погоджується, оскільки акт перевірки складено та оформлено з порушенням чинного законодавства, а висновки, викладені в ньому не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності підприємства. На підставі висновку акту перевірки, без складення податкового повідомлення-рішення податковий орган склав протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, висновок акту перевірки є необґрунтованим та не відповідає дійсності, оскільки в його основу покладено безпідставні твердження податкового органу, що господарські операції з ТОВ «ЗКХР», ТОВ «Алькор-2012», ТОВ «Укрмонолітбуд-2001», ПРАТ ВПБФ «Атлант» (код ЄДРПОУ19016506) не мали реального характеру. Надані ж для перевірки належним чином оформлені документи, які підтверджують реальну наявність господарських взаємовідносин з вказаними суб'єктами господарської діяльності податковими органом до уваги не беруться. Податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, наданих платником податку під час здійснення перевірки, недійсними, чи такими, що не відповідають вимогам закону, при цьому в самому акті перевірки зазначено та перелічено надані для перевірки первинні документи, які безпосередньо підтверджують факти укладення та виконання господарських зобов'язань - господарські договори, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, платіжні та інші документи, що свідчать про реальне та систематичне здійснення господарської діяльності та які, згідно закону, є підставою для проведення їх по податковому обліку та нарахуванню податкових зобов'язань. Вказані податковим органом в акті перевірки висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими припущеннями, в акті наводяться витяги окремих норм цивільного та податкового законодавства України, однак, не обґрунтовується та не встановлюється на підставі яких належних та допустимих доказів податковий орган прийшов до висновку про, так звану, «нереальність» здійснення господарських відносин ТОВ «ЗКХР», ТОВ «Алькор-2012»), ТОВ «Укрмонолітбуд-2001», ПРАТ ВПБФ «Атлант», та якими законодавчими актами йому надано право встановлювати недійсність чи «нереальність» правочинів. Цивільним законодавством України встановлений порядок визнання недійсними правочинів і податкові органи не наділені законом повноваженнями встановлювати таку недійсність на власний розсуд.

Суд, заслухавши доводи представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши даний адміністративний матеріал, приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.163 1 КУпАП відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачаєтсья з матеріалів спарви та пяоснень осіб у судовому засіданні, ТОВ «Елеконбуд» зареєстроване 13.02.2003 року.

Згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ ТОВ «Елеконбуд» здійснює такі види діяльності: 43.21 Електромонтажні роботи; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 71.11 Діяльність у сфері архітектури.

На право здійснення вказаними видами діяльності, 26 квітня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано ліцензію № 5777405 серії АГ, термін дії якої встановлено по 26 квітня 2016 року.

Податковим інспектором досліджувався документообіг у фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємством ТОВ «ЗКХР» (код ЄДРПО 34656607).

08.10.2013 року між платником податків та ТОВ «ЗКХР» укладено Договір підряду № 4/14, відповідно до якого ТОВ «ЗКХР» зобов'язується виконати комплекс електромонтажних робіт з будівництва житлового будинку № 1 (секції В«А» і «Б») по вул. Черняховського, 36 в м. Бровари.

На виконання вказаного договору платник податку надав акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 30.01.2014 року та податкову накладу № 14.

Податковий орган в акті зазначає, що Підприємством не надано підтвердження наявності трудових ресурсів з необхідною кваліфікацію для виконання робіт з підключення силового електрообладнання та електроосвітлення, калькуляцію на визначення вартості послуг. Підприємством не надано до перевірки список (з зазначенням прізвищ) фахівців, які безпосередньо виконували вищезазначені роботи, а також відомості щодо присутності фахівців на об'єкті та інше.»

Однак, платник податків виступав за вказаним договором Замовником, а не Підрядником, відповідно не виконував роботу, а видавав замовлення, приймав результат за актом приймання-передачі та оплачував результат робіт.

Під час укладення договору ТОВ «ЗКХР» пред'являв платнику податків дозвільні документи на вказаний в Договорі вид діяльності.

Проте, платник податків не може нести відповідальність і надавати документи щодо діяльності його контрагентів.

Особою, відповідальною за виконання за Договором є юридична особа - ТОВ «ЗКХР», яка є самостійним господарюючим суб'єктом.

Що стосується діяльності платника податків, то останнім було надано ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з створенням об'єктів архітектури (лист вих. № 1/06 від 2 червня 2014 р.), та штатний розклад з табелем про нараховану заробітну плату (лист № 2/05 від 16 травня 2014 року).

Дані документи, на думку суду, свідчать про право на зайняття платником податку відповідним видом господарської діяльності.

Аналогічні порушення податковий орган фіксує і по іншим контрагентам (ТОВ «Алькор-2012» ТОВ «Укрмонолітбуд-2001»), які виступали виконавцями (субпідрядниками) робіт відповідно до проектно-кошторисної документації.

Так судом з»ясовано, що до Договору підряду з ТОВ «Алькор-2012» № 5/10 від 17.10.2013 р. платником податку надано податковому органу акт виконаних робіт від 28.02.2014 р.№1 та податкову накладу № 133.

На виконання Договору підряду з ТОВ «Укрмонорлітбуд-2001» № 4/10 від 18.02.2013 р. платником податку надано податковому органу акт виконаних робіт № 1 від 31.03.2014 та податкову накладу № 12.

23.04.2013 року між платником податку та ПРАТ ВПБФ «Атлант» укладено договір підряду № 2-04 на виконання платником податку комплексу електромонтажних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку № 1 (секції «А» і «Б») по вул. Черняховського, 36 в м. Бровари.

Документальними підтвердженням реальності виконання вказаного Договору платником податку надано акти виконаних робі від 31.03.2014 р. № 1, від 31.03.2014 р. № 2, від 31.03.2014 р. № 3, від 28.02.2014 р. № 1, від 30.01.2014 р. № 1 та відповідні податкові накладні.

Податковим органом також вказано аналогічні порушення - відсутність трудових ресурсів.

При цьому, суд ставиться критично до обгрунтовання податковим орган своєї позиції посиланням на недостатність документів: підприємством не надано підтвердження наявності трудових ресурсів з необхідною кваліфікацією для виконання робіт з підключення силового електрообладнання та електроосвітлення, калькуляцією на визначення вартості послуг; підприємством не надано для перевірки список (з зазначенням прізвищ) фахівців, які безпосередньо виконували вищезазначені роботи, а також відомості щодо присутності фахівців на об'єкті та інше.

В акті перевірки податковий орган посилається на Довідку ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2014 р. № 14/26-56-22-01-05/34656607 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 34656607) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 - 31.01.2014, довідки ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полатвській області від 28.05.2014 р. № 530/16-01-22-06-10/38503007 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Алькор-2012 (код ЄДРПОУ 38503007) з питань правомірності проведених господарських відносин за лютий 2014 року».

Однак, у матеріалах, наданих податковим органом, відсутні посилання на будь-які документи, докази чи рішення судових органів, або інших уповноважених органів (посадових осіб), які в силу закону наділені правом розглядати справи про правопорушення та встановлювати юридичні факти, а обставини, викладені у згаданих довідках не мають наперед встановленої юридичної сили, обставини та інформація викладені у них не вважаються встановленими та доведеними, а тому у податкового органу немає жодних підстав при проведенні перевірки робити висновки про порушення податкового законодавства посилаючись на такі матеріали.

Згідно пп. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, в акті перевірки платником податків не наведено жодних доказів, якими б припущення про відсутність реального здійснення правочинів, укладених платником податків із ТОВ «ЗКХР», ТОВ «Алькор-2012»), ТОВ «Укрмонолітбуд-2001», ПРАТ ВПБФ «Атлант», були підтверджені та встановлені вироком чи рішенням суду або органу (посадовою особою) який в силу закону наділений правом розглядати справу про правопорушення.

Законною ж підставою вважати правочин недійсним являється його недійсність, встановлена законом або рішенням суду, а не актом податкової перевірки. Вказані в акті податкового органу можливі недоліки, допущені суб'єктом господарської діяльності при оформленні документів, а також відсутність у податкових органів певної інформації не може бути підставою вважати правочини недійсним чи таким що реально не здійснювався, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав недійсності.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Тобто, дії щодо складання акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то складання акту перевірки, включення до акту перевірки певних висновків).

Зі змісту п. 1.3, п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205, випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України викладеної у інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Якщо факти здійснення між позивачем та його контрагентами фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідають вимогам закону.

Одним з основних завдань податкових органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Однак, жодним законодавчим актом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними правочини і дані, зазначені платниками податків в податкових деклараціях.

Згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В акті перевірки податкового органу відсутні будь-які докази на підтвердження того, що факти ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ТОВ «ЗКХР», ТОВ «Алькор-2012»),ТОВ «Укрмонолітбуд-2001», ПРАТ ВПБФ «Атлант», чи здійснення ними іншої незаконної діяльності встановлені рішеннями уповноважених державних органів.

На час укладення та виконання договорів контрагенти по договорах із ТОВ «Елеконбуд» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі як юридичні особи, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебувають на обліку як платники податків, у тому числі платники податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки,строки, встановлені цим же Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим же Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 цього ж Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ст. 56 ПК України таке податкове повідомлення-рішення підлягає узгодженню, зокрема і шляхом його оскарження.

Вказаних вимог законодавства податковою інспекцією дотримано не було.

При цьому, в податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене, з урахуванням позиції ВАС України викладеною в ухвалі від 13.02.2013 року по справі 2а-2567/12/1070, також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Крім того, в обгрунтування висновків в акті перевірки наводяться витяги окремих положень Господарського кодексу, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та податковий орган обгрунтовує свою позицію виключно посиланням на єдину обставину: «Підприємством не надано підтвердження наявності трудових ресурсів з необхідною кваліфікацію для виконання робіт з підключення силового електрообладнання та електроосвітлення, калькуляцію на визначення вартості послуг. Підприємством не надано до перевірки список з зазначенням прізвищ) фахівців, які безпосередньо виконували вищезазначені роботи, а також відомості щодо присутності фахівців на об'єкті та інше.»

Такимч чином, вказані припущення, враховуючи вищезазначене, не можуть бути доказом нереальності правочинів.

Якщо ж контрагенти платника податку і допускали порушення вимог законодавчих актів з питань оподаткування чи інших нормативно-правових актів, то платник податку не має до цього жодного відношення і не зобов'язаний нести відповідальність за можливо вчинені кимось порушення податкового законодавства чи несплату податків.

З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що жодна з них не передбачає обов'язок сторони по договору (правочину) перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, та контролювати сплату ним податків. Крім того, не передбачена і відповідальність платника податків за несплату його контрагентами податків до бюджету.

Тобто, посилання податкового органу на нереальність господарських операцій є безпідставним та необґрунтованим, а договори, реальність яких не визнається податковим органом, укладено та реально і повністю виконано.

Серед іншого, перевірка проводилась за наслідками перевірок інших платників податків, однак відповідно до чинного законодавства України посередницька діяльність не визнається автоматичною умовою визнання угоди у ланцюзі поставки нікчемною.

Так, Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зауважив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосередього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пункт 78.1.1. ст. 78 Податкового кодексу України передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Також, в акті перевірки податковим органом вказано, що в порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ЗКХР», ТОВ «Алькор-2012», ТОВ «Укрмонолітбуд-2001».

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не підлягають включенню до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, відповідно до абз. 2 п.198.6 ст. 198 платник податків несе відповідальність тільки у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, а ними, відповідно до ст. 198 ПК України, є податкова накладна або відповідно до п.201.11 статті 201 цього Кодексу інші документи при відсутності податкової накладної.

Таким чином, суд вважає зібрану та подану податковим органом до суду сукупність матеріалів, сумнівною, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування В«поза розумним сумнівомВ» (рішення від 18 січня 1978 року у справі В«Ірландія проти Сполученого КоролівстваВ» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть В«випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій фактуВ» .

Сам по собі протокол про адміністратвине правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Будья-ких інших доказів,у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували викладені у протоколах відомості, в ході судового розгляду здобуто не було.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП та вимог Інструкції, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 163-1 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.

У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 163-1, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , ст. 19 Конституції України, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3,п.198.6ст. 198 Податкового кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

С у д д я: ОСОБА_3