Постанова

від 28.10.2015 по справі 2/132-б-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 2/132-Б-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (правонаступник Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Хмельницькій області) на ухвалу від 15.06.2015 господарського суду Хмельницької області на постановувід 23.07.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 2/132-Б-10 господарського суду Хмельницької області за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Летичівському районі (голова комітету кредиторів) про банкрутствопублічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", смт. Меджибіж Хмельницької області розпорядник майнаЧернецька А.А., м. Хмельницький в судовому засіданні взяли участь представники:

боржникаДубовецький Ю.О., директор; Раац Н.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Хмельницької області знаходиться справа № 2/132-Б-10 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (далі - ПАТ "Хмельницькрибгосп"), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) .

Ухвалою від 22.12.2014 відкрито процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією керівника боржника Дубовецького Ю.О., а розпорядником майна арбітражного керуючого Чернецьку А.А.

Ухвалою від 15.06.2015 (суддя Дячук Т.В.) затверджено мирову угоду від 10.06.2015, укладену між боржником та комітетом кредиторів, провадження у справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 (судді: Саврій В.А. - головуючий, Крейбух О.Г., Мамченко Ю.А.) ухвалу від 15.06.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Хмельницька ОДПІ, скаржник ) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в затвердженні мирової угоди.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права, а саме ст. ст. 35, 36, 38 Закону про банкрутство . Скаржник посилається на порушення порядку укладення мирової угоди, яке виявилось у списанні поточної заборгованості скаржника, яка складається зі штрафних санкцій, без згоди органу стягнення.

Скаржником заявлено клопотання про заміну сторони у справі - Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Хмельницькій області на його правонаступника - Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Державної фіскальної служби у Хмельницькій області у зв'язку з реорганізацією, з наданням відповідних первинних документів у підтвердження факту реорганізації юридичної особи. З огляду на приписи ст. 25 ГПК України клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону про банкрутство, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний перевірити встановлений цим Законом порядок укладення мирової угоди та дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству.

Під час затвердження мирової угоди судом першої інстанції було встановлено, що на виконання вимог ст. 35 Закону про банкрутство рішення щодо укладання мирової угоди прийнято повноважним складом комітету кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів №7 від 10.06.2015).

Умовами мирової угоди від 10.06.2015 передбачено розстрочку погашення на шістдесят місяців вимог конкурсних кредиторів другої, третьої та четвертої черг, а також прощення (списання) боргів боржника перед кредиторами шостої черги.

Одночасно умовами мирової угоди врегульовано і заборгованість боржника перед поточними кредиторами (тобто які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство) за згодою останніх, що не заборонено нормами Закону про банкрутство, а саме: розстрочено поточні вимоги щодо сплати основного боргу терміном на дванадцять та шістдесят місяців та списано заборгованість зі сплати штрафних санкцій, нарахованих на таку заборгованість.

Отже, мирова угода встановлює рівні умови для кредиторів однієї черги.

Посилання скаржника на незаконність списання штрафних санкцій, нарахованих ним на поточну заборгованість боржника, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення .

Виходячи зі змісту ст.ст. 1, 12 Закону про банкрутство, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Зазначена правова позиція щодо розповсюдження дії мораторію на нарахування штрафних санкцій на поточну заборгованість викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011 та від 01.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012 і в силу ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Отже, штрафні санкції на поточну заборгованість нараховані скаржником безпідставно, у порушення вимог ст. 12 Закону про банкрутство, тому умови мирової угоди щодо списання такої заборгованості без згоди скаржника є правомірними.

Відтак, висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про відповідність умов мирової угоди вимогам Закону про банкрутство та, відповідно, необхідність її затвердження є законним та обгрунтованим.

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, як вбачається, резолютивна частина ухвали суду першої інстанції містить повний текст затвердженої мирової угоди, що не передбачено нормами чинного законодавства.

Так, частиною 1 ст. 38 Закону про банкрутство передбачено долучення арбітражним керуючим тексту мирової угоди до заяви про її затвердження.

У свою чергу частиною 1 ст. 37 Закону про банкрутство визначено, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже, наведеними вище нормами Закону про банкрутство встановлено обов'язковість долучення до заяви про затвердження мирової угоди тексту цієї угоди та не визначено обов'язку суду викладати у резолютивній частині ухвали про затвердження мирової угоди повний текст затвердженої мирової угоди.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 6/354-07.

З урахуванням вказаного та керуючись ст.ст. 35, 36, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 у справі № 2/132-Б-10 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич