Рішення

від 28.10.2015 по справі 902/1135/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2015 р. Справа № 902/1135/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Висилишеній Н.О

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, керівник; Григоришин В.Г., адвокат;

відповідача: Рябцун С.В., представник за довіреністю;

третіх осіб: Бортняк М.Г., представник за довіреністю.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом :Фермерського господарства "Золота Нива" (22133, с. Комсомольске, Козятинського району, Вінницької області, вул. Козятинська, буд. 23)

до :Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_5 (с. Махаринці Козятинського району у Вінницькій області)

ОСОБА_6 (с. Махаринці Козятинського району у Вінницькій області)

ОСОБА_7 (с. Махаринці Козятинського району у Вінницькій області)

ОСОБА_8 (с. Комсомольське Козятинського району у Вінницькій області)

про визнання незаконним наказу про надання у власність земельних ділянок

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернулось Фермерське господарство "Золота Нива" (далі позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання незаконним наказу про надання у власність земельних ділянок.

Позов обґрунтовано наступним. Відповідно до Рішення 16-ї сесії 22-го скликання Козятинської районної ради народних депутатів від 17.02.1998 року для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 47,03 га, яка розташована на території Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Підтвердженням даного факту є Державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_1 на право постійного користування вказаною земельною ділянкою серії НОМЕР_1 від 10 січня 1999 року.

У той же час, на підставі наказу № 2-170/15-15-СГ від 21.01.2015 р. начальника Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (яке 15.05.2015 р. було перейменоване у Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області) надано у власність 4-ом громадянам земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовані на території Комсомольської сільської ради Козятинського району для ведення особистого селянського господарства. Разом з тим, чотири земельні ділянки кожна площею 2,0 га, які передано в постійне користування 4-ом громадянам, фактично розташовані в межах ділянки, яка надана у постійне користування ОСОБА_1. Прийняттям наказу Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області були порушені права позивача як землекористувача земельної ділянки. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.08.15 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2015р..

02.09.2015 р. від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позов в якому зазначено наступне. Відповідно до державного акту на право постійного користування ОСОБА_1 на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 36,18 га, а у позивача наявний інший акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 47,03 га. До складу даної ділянки також входить і земельна ділянка площею 36,18 га. Інформація про державну реєстрацію вказаного державного акту відсутня. Головним управлінням надано земельні ділянки площею по 2,0 га чотирьом громадянам для ведення особистого селянського господарства, одна із яких примикає до земельної ділянки площею 36,18 га, яка належить гр.. ОСОБА_1 на праві постійного користування. Відповідно до вказаного проекту земельні, які відводились громадянам у власність, належали до земель запасу. Тобто, це земельні ділянки які не надані у власність чи користування. Проект землеустрою відповідає вимогам законодавства, про що свідчить висновок державної експертизи землевпорядної документації від 28.11.2014 року № 962.Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог (а.с.30-31).

Ухвалою суду від 02.09.2015р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та продовжено строк вирішення спору на 15 днів відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

26.10.2015 р. від третіх осіб надійшло пояснення в якому зазначено наступне. В липні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись з заявами до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області для отримання безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі по 2,0 га. Місце розташування земельних ділянок було попередньо погоджено з Управлінням Держземагенства у Козятинському районі. Вибрані земельні ділянки згідно документів, наявних в Управлінні Держземагенства у Козятинському районі, не належала жодному власнику або землекористувачу. Отримання нами земельних ділянок у власність відбулось прозоро та у порядку передбаченому чинним законодавством. З огляду на це просять в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні 28.10.2015р. позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав та за обставин, вказаних у відзиві на позов.

Представник третіх осіб в судовому засіданні підтримав викладені в поясненнях обставини та просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

На підставі рішення 11 сесії 21 скликання Козятинської районної ради народних депутатів Вінницької області від 17 липня 1992 року жителю с. Комсомольського ОСОБА_1 надано у довічне успадковувань володіння із земель запасу, що розташовані в урочищі «Мурована Махнівка» земельну ділянку загальною площею 36,18 га.

На підставі даного рішення 16 грудня 1992 року видано ОСОБА_1 тимчасовий Державний Акт на право постійного користування землею загальною площею 36,18 га. для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14.

Рішенням 16 сесії 22 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 17 лютого 1998 року громадянину ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку з земель запасу для розширення землекористування.

На підставі даного рішення 10 січня 1999 року ОСОБА_1 видано Державний Акт на право постійного користування землею загальною площею 47,03 га. для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 74.

В липні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись з заявами до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області для отримання безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі по 2,0 га.

21 січня 2015 року Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-170/15-15-сг затверджено проект землеустрою та надано у власність 4-ом громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності розташовані на території Комсомольської сільської ради Козятинського району для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з, наявним у справі, викопіюванням з публічної кадастрової карти України Вінницького науково-дослідницького та проектного інституту землеустрою вбачається що земельна ділянка, що знаходиться на території Комсомольської сільської ради Козятинського району, що належить ОСОБА_1, перетинається із земельними ділянками переданими в постійне користування Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 21 січня 2015 р. № 2-170/15-15-сг ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Розміри та конфігурація перетину повністю відповідають розмірам та конфігурації земельної ділянки переданої в постійне користування ОСОБА_1.

Факт перетину підтвердив і сам представник відповідача, однак вважає, що позов задволенню не підлягає, оскільки земельні ділянки надано у власність іншим особам.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Відповідно до п.п.1.2.3. п.1.1.п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.11р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Земельним кодексом України передбачено наступне: Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. ( ч. 5 ст.116 ЗК України). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 152 ч. 3). У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. (ст. 155 ч. 1).

Відповідно до п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Судом встановлено, що на момент прийняття оспорюваного наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №2-170/15-15-сг від 21.01.2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» спірні земельні ділянки були в постійному користуванні Фермерського господарства «Золота Нива» на підставі Державного Акта на право постійного користування землею виданого ОСОБА_1 загальною площею 47,03 га від 10.01.1999 року.

У відповідності до п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Стаття 141 земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Доказів припинення права користування Фермерським господарством «Золота Нива» земельною ділянкою 47,03 га суду не надано.

Таким чином, Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області наказ №2-170/15-15-сг від 21.01.2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» прийнято з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки, судом встановлено, що наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області наказ №2-170/15-15-сг від 21.01.2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» прийнято з порушенням норм законодавства, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування вказаного наказу є обґрунтованими та законними, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору суд відповідно до ст.49 ГПК України покладає на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4-3 - 4-5, 32, 33, 34, 43, 49,69,80, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області наказ №2-170/15-15-сг від 21.01.2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код 39767547) на користь Фермерського господарства "Золота Нива" (22133, с. Комсомольске, Козятинського району, Вінницької області, вул. Козятинська, буд. 23, код 60043688) 3 654, 00 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 листопада 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи