Рішення

від 26.10.2015 по справі 904/8376/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.15р. Справа № 904/8376/15

За позовом приватного науково-виробничого підприємства "ТЕХПРОМПРОЕКТ", м.Кременчук, Полтавська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ 9", с.Соколівка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка", с.Соколівка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" (52363, Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Затишне, вул.Леніна, 17; ідентифікаційний код 00846286)

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 28.09.15р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне науково-виробниче підприємство "Техпромпроект", м.Кременчук, Полтавська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест 9", с.Соколівка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область в якій просить суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави майбутнього врожаю від 25.07.2015 року - майбутній врожай соняшника та кукурудзи, шляхом передачі у власність позивача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2015 року № 12/06-01/15 від 12.06.2015 року .

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 16.09.2015р. ухвалою суду від 17.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.10.2015р.

17.09.2015р. позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову.

В заяві за вих. № б/н від 16.09.2015р. про вжиття заходів до забезпечення позову позивач просив суд:

1. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 9» (юридична адреса: 51633, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Соколівка, вул.Гвоздовського, буд. 1 код за ЄДРПОУ 36574123) відчужувати будь-яким способом врожай соняшника та кукурудзи, який розташований на земельних ділянках загальною площею 4576,9 га, що знаходяться за адресою Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Затишне, а саме:

поле № 7 пл, площею 198 га , площа посівів 198 га;

поле № 8 пл, площею 197,3 га, площа посівів 197,3 га;

поле № 9 пл, площею 203 га, площа посівів 203 га;

поле № 1 пл, площею 188,3 га, площа посівів 188,3 га;

поле № 4 пг, площею 173 га, площа посівів 173 га;

поле № 5 пг, площею 190 га, площа посівів 190 га;

поле № 5 пл, площею 198,7 га, площа посівів 198,7 га;

поле № 9 кл, площею 91 га, площею посівів 91 га;

поле № 6 кг, площею 147 га, площею посівів 147 га;

поле № 5 кг-1, площею 66,8 га, площею посівів 66,8 га;

поле № 10 пг-4, площею 21 га, площею посівів, 21 га;

поле № 4 кг, площею 79,5 га, площею посівів 79,5 га;

поле № 10 пг-2, площею 78,9 га, площею посівів 78,9 га;

поле № 10 пг-3, площею 28 га, площею посівів 28 га;

поле № 10 пг-1, площею 92,3га, площею посівів 92,3 га;

поле № 1 кг-2, площею 75,3 га, площею посівів 75,3 га;

поле № 1 пг, площею 186,5 га, площею посівів 186,5 га;

поле № 1 кг-1, площею 84,7 га, площею посівів 84,7 га;

поле № 5 кл, площею 52,5 га, площею посівів 52,5 га;

поле № 5 кз, площею 173 га, площею посівів, 173 га;

поле № 8 пз, площею 255,8 га, площею посівів 183,8 га;

поле № 9 пз, площею 254,4 га, площею посівів 254,4 га;

поле № 10 пз, площею 254,4 га, площею посівів 254,4 га;

поле № 11 пз, площею 254,4 га, площею посівів 135 га;

поле № 7 пз, площею 236 га, площею посівів 136 га;

поле № 4 кз, площею 174,2 га, площею посівів 174,2 га;

поле № 4 пз, площею 268,8 га, площею посівів 164,8 га;

поле № 1 пз, площею 233,4 га, площею посівів 233,4 га;

поле № 3 пл, площею 201,3 га, площею посівів 201,3 га;

поле № 8 кз, площею 223,8га, площею посівів 73,8 га;

поле № 11 пз, площею 254,4 га, площею посівів, 65 га;

поле № 7 кз, площею 72 га, площею посівів 72 га;

поле № 4 пз, площею 268,8 га, площею посівів 104 га.

2. Заборонити будь-яким фізичними та юридичними особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 9» (код за ЄДРПОУ 36574123), здійснювати будь-які дії, спрямовані на збирання та вивезення врожаю соняшника та кукурудзи, який розташований на земельних ділянках загальною площею 4576,9 га, що знаходяться за адресою Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Затишне, а саме:

поле № 7 пл, площею 198 га , площа посівів 198 га;

поле № 8 пл, площею 197,3 га, площа посівів 197,3 га;

поле № 9 пл, площею 203 га, площа посівів 203 га;

поле № 1 пл, площею 188,3 га, площа посівів 188,3 га;

поле № 4 пг, площею 173 га, площа посівів 173 га;

поле № 5 пг, площею 190 га, площа посівів 190 га;

поле № 5 пл, площею 198,7 га, площа посівів 198,7 га;

поле № 9 кл, площею 91 га, площею посівів 91 га;

поле № 6 кг, площею 147 га, площею посівів 147 га;

поле № 5 кг-1, площею 66,8 га, площею посівів 66,8 га;

поле № 10 пг-4, площею 21 га, площею посівів, 21 га;

поле № 4 кг, площею 79,5 га, площею посівів 79,5 га;

поле № 10 пг-2, площею 78,9 га, площею посівів 78,9 га;

поле № 10 пг-3, площею 28 га, площею посівів 28 га;

поле № 10 пг-1, площею 92,3га, площею посівів 92,3 га;

поле № 1 кг-2, площею 75,3 га, площею посівів 75,3 га;

поле № 1 пг, площею 186,5 га, площею посівів 186,5 га;

поле № 1 кг-1, площею 84,7 га, площею посівів 84,7 га;

поле № 5 кл, площею 52,5 га, площею посівів 52,5 га;

поле № 5 кз, площею 173 га, площею посівів, 173 га;

поле № 8 пз, площею 255,8 га, площею посівів 183,8 га;

поле № 9 пз, площею 254,4 га, площею посівів 254,4 га;

поле № 10 пз, площею 254,4 га, площею посівів 254,4 га;

поле № 11 пз, площею 254,4 га, площею посівів 135 га;

поле № 7 пз, площею 236 га, площею посівів 136 га;

поле № 4 кз, площею 174,2 га, площею посівів 174,2 га;

поле № 4 пз, площею 268,8 га, площею посівів 164,8 га;

поле № 1 пз, площею 233,4 га, площею посівів 233,4 га;

поле № 3 пл, площею 201,3 га, площею посівів 201,3 га;

поле № 8 кз, площею 223,8га, площею посівів 73,8 га;

поле № 11 пз, площею 254,4 га, площею посівів, 65 га;

поле № 7 кз, площею 72 га, площею посівів 72 га;

поле № 4 пз, площею 268,8 га, площею посівів 104 га.

Заява обґрунтована тим, що забезпечення позову дозволить уникнути заподіяння Приватному науково-виробничому підприємству «Техпромпроект» значної шкоди, вжиті заходи спроможні забезпечити та гарантувати реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки забезпечать схоронність врожаю від зникнення або зменшення, а також, такі заходи не мають наслідком повне припинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 9» та дозволять відповідачу зібрати врожай та не допустити загибель врожаю на полях.

За результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову господарський суд ухвалою від 18.09.2015р. задовольнив її та вжив заходів до забезпечення позову.

23.09.2015р. на адресу господарського суду надійшла заява за вих.№177/220915/Господ. від 22.09.2015р. державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" про скасування ухвали про забезпечення позову.

Заява за вих.№177/220915/Господ. від 22.09.2015р. обґрунтована тим, що дані поля перебувають у державній власності українського народу.

Як стверджує державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" жодних взаємовідносин між останнім та приватним науково-виробничим підприємством "Техпромпроект" не існує, а товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест 9" не має жодного відношення до врожаю соняшника та кукурудзи, який засіяно на даних полях.

Оглянувши матеріали справи №904/9376/16 господарський суд визнав за потрібне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" та призначити до розгляду заяву за вих.№177/220915/Господ. від 22.09.2015р. державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" про скасування ухвали про забезпечення позову з метою дослідження позиції державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" і з'ясування її обґрунтованості про що винесено ухвалу від 24.09.15р.

Господарський суд встановив наявність підстав для залучення до участі у справі в якості відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка", про що винесено ухвалу від 05.10.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 05.10.2015р. на 26.10.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 05.10.2015р.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 16.10.2015р. з відміткою пошти "за відмовою адресата від одержання".

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 16.10.2015р. з відміткою пошти "за відмовою адресата від одержання".

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 20.10.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 13.10.2015р.

26.10.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, вимоги суду виконав, відзив на позов надав, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 26.10.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Враховуючи, що за результатами розгляду справи господарським судом прийнято рішення про відмову у позові, а застосовані господарським судом заходи забезпечення були спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача, які фактично, як встановлено судом в процесі судового розгляду, порушено не було господарський суд встановив наявність підстав для скасування заходів до забезпечення позову, про що винесено ухвалу від 26.10.2015р.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015р. між приватним науково-виробничим підприємством "Техпромпроект" (далі по тексту - позивач, покупець) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест 9" (далі по тексту - відповідач-1, постачальник) укладено договір №12/06-01/15 поставки сільськогосподарської продукції виробництва 2015 року (далі по тексту - договір №12/06-01/15 від 12.06.2015р.), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується виготовити (виростити), поставити та передати у власність покупця товар: сільськогосподарську продукцію рослинного походження врожаю 2015 років в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити отриманий товар. Термін "товар" в договорі вживається в наступному значенні: сільськогосподарська продукція рослинного походження визначена відповідною Специфікацією до договору, яка володіє індивідуальними ознаками що задовольняють вимоги покупця лише в тому вигляді, в якому вони наведені у відповідній Специфікації, включаючи найменування, рік вирощування, місце вирощування (номер поля з притаманними йому властивостями земельної ділянки; складом та станом ґрунтів; наслідками вирощування попередників; площа поля; посівів) тощо. Товар і його властивості є суттєвою умовою договору. Товар не може бути замінений іншою сільськогосподарською продукцією без письмової згоди покупця, інакше це суперечить умовам договору і тягне за собою передбачені договором наслідки.

Пунктом 1.2 договору №12/06-01/15 від 12.06.2015р. визначено, що за цим договором конкретне найменування товару, строки поставки, ціна, вимоги до кількості та якості товару, базис поставки, умови оплати та інші індивідуально визначені умови поставки товару визначаються сторонами у Специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною. Специфікація може бути складена як суцільним машинописним текстом, так і шляхом проставлення (заповнення) від руки кульковою ручкою окремих граф (показників та відомостей) в заздалегідь підготовлений машинописний текст.

Пунктом 1.3 договору №12/06-01/15 від 12.06.2015р. визначено, що постачальник засвідчує, що товар, який поставляється та передається у власність покупцю, є вільним від будь-яких зобов'язань і обтяжень перед третіми особами (включаючи плату обов'язкових платежів, податків, мита).

Пунктом 1.6 договору №12/06-01/15 від 12.06.2015р. визначено, що з метою забезпечення виконання постачальником прийнятого на себе зобов'язання за цим договором, сторони, протягом десяти календарних днів після оформлення кожної Специфікації до даного договору, зобов'язані укласти договір застави майна постачальника. Об'єктом застави повинен бути майбутній врожай, що вирощується постачальником і який, після його збирання, стане товаром, який є об'єктом поставки за відповідною Специфікацією, будь-яке рухоме та нерухоме майно, визначене сторонами. Заставою повинні бути забезпечені всі вимоги покупця за цим договором щодо основного зобов'язання (поставки товару у розмірі його вартості), штрафних і оперативно-господарських санкцій.

Пунктом 2.1 договору №12/06-01/15 від 12.06.2015р. визначено, що поставка товару покупцю здійснюється на умовах РСА ("Інкотермс" 2000) за місцезнаходженням зерноскладу Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Затишне.

Пунктом 6.1 договору №12/06-01/15 від 12.06.2015р. закріплено, що постачальник гарантує, що у нього є всі необхідні права та їх документальне підтвердження для здійснення продажу товару, що поставляється згідно даного договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін. При цьому наявність під текстом договору печатки сторони, які скріплює підпис представника цієї сторони, свідчить про визнання стороною дійсності договору та прийняття до виконання його умов (пункт 8.1 договору).

Термін дії цього договору починає свій перебіг з моменту його укладення та закінчується 31.12.2015р., але не раніше виконання всіх зобов'язань сторонами так чи інакше пов'язаних умовами даного договору (пункт 8.2 договору №12/06-01/15 від 12.06.2015р.).

12.06.2015р. між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №1 в якій визначено загальні умови (найменування товару; кількість товару (тонн); ціна товару без ПДВ (грн.); вартість товару без ПДВ (грн.); рік вирощування; строк поставки товару); відомості щодо земельних ділянок вирощування товару (найменування товару; номер поля №; площа поля га; площа посівів га; документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою).

Крім зазначеного в Специфікації №1 визначено умови поставки, порядок оплати та інше.

04.08.2015р. між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду в якій змінено пункт 1 та пункт 3 Специфікації №1.

Як встановлено матеріалами справи та визнається позивачем договір №12/06-01/15 від 12.06.2015р. не виконано в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором №12/06-01/15 від 12.06.2015р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір застави майбутнього врожаю 24.07.2015р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі №409 (далі по тексту - договір застави майбутнього врожаю від 24.07.2015р.), відповідно до пункту 1.1 умов якого на підставі цього договору виникає застава, якою забезпечується вимога заставодержателя, що випливає з договору №12/06-01/15 поставки сільськогосподарської продукції виробництва 2015 року від 12.06.2015р. і Специфікації № 1 від 26.06.2015р., згідно з яким відповідач-1 зобов'язується поставити товар - майбутній врожай, згідно Специфікації №1 від 12.06.2015р., а позивач - сплатити відповідачу - 1 обумовлену грошову суму за вищезгаданий товар у розмірі 43938240,00грн., без урахування ПДВ.

Пунктом 1.2 договору застави майбутнього врожаю від 24.07.2015р. визначено, що для забезпечення належного виконання зобов'язань за договором №12/06-01/15 від 12.06.2015р. відповідач-1 передає позивачу в заставу майбутній врожай соняшника ДСТУ 7011:2009 та кукурудзи ДСТУ 4525:2006 який відповідно до договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції від 04.09.2014р., укладений між відповідачем-2 та третьою особою буде вирощений на земельних ділянках загальною площею 4576,9га, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Затишне та належить третій особі на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія І - ДП №003432, виданого Затишнянською сільською Радою народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області 17.02.2001р., акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №157, згідно із експлікацією посівів на соняшник врожаю 2015 року, засвідченого Управлінням Агропромислового розвитку Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Пунктом 1.4 договору застави майбутнього врожаю від 24.07.2015р. визначено, що право власності відповідача-1 на вказані вище посіви (в майбутньому врожай) соняшника та кукурудзи підтверджується наступними документами, укладеними між відповідачем-1 та відповідачем-2, а саме:

- договором №19/03/15-1 поставки сільськогосподарської продукції виробництва 2015 року від 19.03.2015р.;

- додатковою угодою до зазначеного вище договору від 24.04.2015р.;

- специфікацією №2 від 11.05.2015р.;

- актом приймання-передачі товару від 29.05.2015р.;

- актом приймання-передавання виконаних робіт від 29.05.2015р.

Пунктом 1.5 договору застави майбутнього врожаю від 24.07.2015р. закріплено, що сторони оцінюють предмет застави у 43938240,00грн., без урахування ПДВ.

Договір застави набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення, та діє до повного виконання зобов'язань, але не довше ніж до 01.12.2015р. (пункт 6.1 договору застави майбутнього врожаю від 24.07.2015р.).

Отже, між третьою особою та відповідачем-2 був підписаний договір підряду на вирощування сільськогосподарської продукції від 04.09.2014р. (далі по тексту - договір від 04.09.2014р.), згідно якого підрядник зобов'язується за плату на власний ризик, за рахунок власних або залучених коштів, майнових та немайнових ресурсів протягом дії цього договору, виконувати повний цикл аграрних технологічних процесів з вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Пунктом 7.1 наведеного договору встановлено, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін. Термін дії договору - з 04.09.2014р. по 31.12.2017р.

Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 договору від 04.09.2014р. підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт в строки, визначені відповідними додатками до договору. Підрядник забезпечує виконання робіт на полях, що належать замовнику на праві постійного користування, оренди або власності. Для виробництва продукції підрядник використовує власні технічні засоби та матеріали.

В пункті 1.2 договору від 04.09.2014р. визначено, що найменування земельних ділянок (полів), їх місце знаходження і площа, документ, що посвідчує право замовника на володіння або користування земельною ділянкою, найменування вирощуваних культур, перелік робіт, строки початку та закінчення робіт визначаються сторонами у відповідних додатках до договору.

Пунктом 8.6 договору від 04.09.2014р. передбачено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.

Господарському суду не надано жодних додатків до договору від 04.09.2014р.

Відповідно до пункту 1.4 вищезгаданого договору насіння відповідної культури, поміщене підрядником в землю (посіви) та сходи є власністю підрядника. Готова сільськогосподарська продукція (врожай відповідної культури) є власністю сторін у пропорції: 70% - підрядника, 30% - замовника. Залежно від форми розрахунків між сторонами, пропорція права власності на готову сільськогосподарську продукцію може бути змінена шляхом підписання додаткової угоди.

В розділі 5 договору від 04.09.2014р. сторони узгодили, що ціна робіт за цим договором визначається як ринкова вартість готової сільськогосподарської продукції, вирощеної підрядником на підставі даного договору. Оплата за виконані підрядником роботи, незалежно від кількості понесених сторонами витрат, пов'язаних з виконанням цього договору здійснюється замовником в натуральній формі готовою сільськогосподарською продукцією наступним чином: право власності на 70% ваги зібраної готової сільськогосподарської продукції переходить підряднику з моменту оформлення відповідного акту розподілу врожаю; право власності на решту врожаю (30%) ваги зібраної готової сільськогосподарської продукції набуває у власність замовник з моменту оформлення відповідного акту розподілу врожаю.

Дослідивши зміст взаємних прав та обов'язків сторін за договором від 04.09.2014р., суд дійшов висновку, що цей договір має ознаки договору про спільну діяльність.

Пунктом 3.2 договору від 04.09.2014р. визначено, що передача підрядником замовнику продукції відбувається з врахуванням положень розділу 5 договору в міру її збору партіями за актом приймання-передачі окремої партії продукції впродовж двох днів після зважування та сортування продукції. Акт прийому-передачі продукції підписується сторонами та скріплюється їхніми печатками.

Жодних актів прийому-передачі продукції за договором від 04.09.2014р. суду не надано.

В подальшому, між відповідачем-2 та відповідачем-1 був підписаний договір поставки сільськогосподарської продукції виробництва 2015р. №19/03/15-1 від 19.03.2015р. (далі - договір №19/03/15-1 від 19.03.2015р.), згідно якого постачальник зобов'язується виготовити (виростити), поставити та передати у власність покупця товар: пшеницю, ячмінь яровий, ячмінь озимий, ріпак та інша сільськогосподарська продукція рослинного походження врожаю 2015р. в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі прийняти та оплатити отриманий товар.

В пункті 1.2 договору №19/03/15-1 від 19.03.2015р. визначено, що конкретне найменування товару, строки поставки, ціна, вимоги до кількості та якості товару, базис поставки, умови оплати та інші індивідуально визначені умови поставки товару визначаються сторонами в специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною.

В матеріалах справи наявна специфікація №2 від 11.05.2015р. до договору №19/03/15-1 від 19.03.2015р., підписана представниками сторін та засвідчена печатками підприємств, в якій містяться наступні умови: найменування товару - соняшник ДСТУ 7011:2009 та кукурудза ДСТУ 4525:2006; площа посівів (га) 4060,8 та 516,10 відповідно; ціна товару без ПДВ (грн.) 6000,00грн. та 4500,00грн. відповідно; вартість товару без ПДВ (грн.) 24364800,00грн. та 2322450,00грн. відповідно; рік вирощування врожай 2015 року і строк поставки до 01.06.2015р. Вартість всього 26687250,00грн.

В пункті 2 вказаної специфікації викладені відомості щодо земельних ділянок вирощування товару (найменування товару, номер поля, площа поля, площа посівів, документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою).

Поставка товару здійснюється на умовах FCA склад постачальника (Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Затишне) у строк до 01.06.2015р.

Оплата вартості товару визначеного специфікацією здійснюється наступним чином: перший платіж в розмірі 5% від загальної вартості товару, визначеної даною специфікацією покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника до 30.08.2015р.; другий платіж в розмірі 95% від загальної вартості товару, визначеної даною специфікацією, покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2015р. включно.

В свою чергу, відповідач-1 доказів належного виконання своїх зобов'язань по договору договору №12/06-01/15 від 12.06.2015р. на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Відповідач-1 надав заяву про визнання позовних вимог.

Відповідач-2 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, вимоги суду не виконав у повному обсязі.

Третя особа жодного разу не забезпечила явку свого представника в судове засідання, однак надала заяву про скасування заходів до забезпечення позову в якій повідомила суд, що поля, які були задіяні під вирощування спірного врожаю перебувають у державній власності українського народу.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" стверджує, що жодних взаємовідносин між останнім та приватним науково-виробничим підприємством "Техпромпроект" не існує, а товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест 9" не має жодного відношення до врожаю соняшника та кукурудзи, який засіяно на даних полях.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони приступили до виконання договору від 04.09.2014р. Зокрема, суду не надані докази того, що відповідач-1 в рамках виконання договору від 04.09.2014р. виконував комплекс дій, передбачених технологією вирощування продукції, які полягають у виборі земельної ділянки, передпосівній обробці та підготовці ґрунту, внесені мінеральних добрив, підготовці насіння до сівби та застосування регуляторів росту, сівби, догляді за посівами, збиранні врожаю тощо.

Жодних додатків до договору від 04.09.2014р. та актів прийому-передачі продукції на виконання договору суду від 04.09.2014р. не надано.

Отже відсутні підстави вважати, що право власності на спірну сільськогосподарську продукцію перейшло від третьої особи до відповідача-2, а від відповідача-2 до відповідача-1.

Матеріалами справи не підтверджується належними та допустимими доказами наявність у відповідача-1 права відчужувати заставлене майно на момент укладення договору застави від 25.07.2015р.

Враховуючи приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

Стаття 576 Цивільного кодексу України визначає, що предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу» №2654-XII від 02.10.1992р.(із змінами та доповненнями) заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями статей 317, 318 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди у його здійсненні.

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на позивача.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 11 Закону України «Про заставу», ст.ст. 316, 317, 318, 391, 509, 525, 526, 530, 576, 629, 692, 712, 837, 843, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.11.2015 року

Суддя ОСОБА_3