Рішення

від 29.10.2015 по справі 904/8859/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.15р. Справа № 904/8859/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М.", м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "ГІДРОСПОРУДИ" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про стягнення 108 323,94 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 1108.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 1029 від 19.10.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М." (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "ГІДРОСПОРУДИ" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 108 323,94 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг № 16 від 08.04.14р., в частині розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 05.10.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в засіданні на 29.10.15р.

28.10.15р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження заявлених заперечень.

29.10.15р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає про те, що інфляційні втрати та 3% річних нараховуються за період з 12.12.14р. по 28.09.15р.

У судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судовому засіданні усно заявлені позовні вимоги визнав лише в частині суми основного боргу у розмірі 74 849,12 грн., та просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату для проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами та надання відповідачу копії додатків доданих до позовної заяви.

Господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду, оскільки:

По-перше, повноважний представник відповідача у судовому засіданні усно заявлену суму основного боргу у розмірі 74 849,12 грн. визнав у повному обсязі, тому в проведенні звірки взаємних розрахунків не має необхідності.

По-друге, позивачем були уточнені періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, тому необхідності витребувати у позивача обґрунтований розрахунок немає.

По-третє, відповідно до опису вкладення у цінний лист на адресу відповідача були направлені усі документи додані до позовної заяви.

По-четверте, матеріали справи містять усі необхідні документи для винесення судом повного, обґрунтованого рішення по даній справі.

У судовому засіданні 29.10.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.14р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 16 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується у 2014 році надати послуги відповідачу, зазначені в п.1.2. цього Договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Пункт 1.2. Договору містить найменування послуг: Послуги з обслуговування дренажної насосної станції Тургенівська (Амур-Нижньодніпровський район).

За приписами п. 2.1. Договору, термін дії договору встановлюється з моменту підписання і діє до 31.12.14р. А в частині виконання відповідачем обов'язку щодо оплати за надані послуги - до повного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та рахунків.

Як зазначено у п. 5.1. Договору відповідач зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (п. 5.1.1. Договору),

- прийом та оцінку наданих послуг здійснювати уповноваженими особами відповідача і оформляти підписання актів виконаних робіт, які є підставою для виплати коштів на користь позивача (п. 5.1.2. Договору).

Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (п. 5.4.1. Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 6.1. Договору).

Положеннями п. 9.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з 08.04.14р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 207 823,08 грн., що підтверджують Акти приймання виконаних послуг, які були підписані зі сторона відповідача без будь-яких зауважень або претензій.

В свою чергу відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 132 973,96 грн., що підтверджують платіжні доручення та виписка з банку, які долучено до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 74 849,12 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача неодноразово були направлені листи з вимогою погасити існуючу заборгованість. Як зазначає позивач, заявлені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані за період з 12.12.14р. по 28.09.15р. інфляційні втрати у розмірі 31 684,59 грн. та 3% річних у розмірі 1 790,23 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 74 849,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 31 684,59 грн., 3% річних у розмірі 1790,23 грн., а всього 108 323,94 грн.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні усно суму основного боргу у розмірі 74 849,12 грн. визнав у повному обсязі. Вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідач не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки протягом дії Договору і станом на сьогоднішній день позивачем жодного разу не були виставлені рахунки на оплату.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу може відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 74 849,12 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 31 684,59 грн. та 3% річних у розмірі 1 790,23 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Звертаю увагу на те, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "ГІДРОСПОРУДИ" Дніпропетровської міської ради (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Яружна, буд. 13, код ЄДРПОУ 23359086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М." (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 26, код ЄДРПОУ 36641660) заборгованість за надані послуги у розмірі 74 849,12 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять грн. 12 коп.), інфляційні втрати у розмірі 31 684,59 грн. (тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн. 59 коп.), 3% річних у розмірі 1 790,23 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто грн. 23 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 624,85 грн. (одна тисяча шістсот двадцять чотири грн. 85 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.11.15р.

Суддя ОСОБА_3