Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/22885/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/22885/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна»

до Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд»

про стягнення заборгованості в розмірі 147 489 грн. 78 коп.

Представники:

від Позивача: Андрієнко І.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 147 489 грн. 78 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 31.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «ТММ - Енергобуд» (Замовник) було укладено Договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався у 2013 році на свій ризик виконати роботи, що зазначені у Додатках до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити роботи. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови цього Договору, проте Відповідач в порушення умов Договору не здійснив остаточну оплату за виконані й прийняті роботи. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» становить 101 250 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд» 3% річних у розмірі 1 597 грн. 81 коп., інфляційні у розмірі 28 663 грн. 88 коп. та пеню в розмірі 15 978 грн. 09 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22885/15, судове засідання призначено на 17.09.2015 р.

17.09.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази на підтвердження виставлення рахунку на підставі п. 4.1. Договору №ВС-У-008-13 від 31.05.2013 року;

- надати докази на підтвердження видачі інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката про відповідність закінченого будівництвом енергоблоку №2 Трипільської ТЕС (п.3.2. Додатку №1 до Договору).

2) Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 101 250,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року відкладено розгляд справи на 01.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

01.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.10.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 та ухвали від 17.09.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення щодо неможливості надання витребуваних в ухвалі суду від 17.09.2015 року доказів. Представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 не виконав. Крім того, подав клопотання про витребування у Відповідача документа, що підтверджує відповідність закінченого будівництвом енергоблоку №2 Трипільської ТЕС, виданий інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, зокрема письмовими пояснення та клопотанням Позивача, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати документ, що підтверджує відповідність закінченого будівництвом енергоблоку №2 Трипільської ТЕС, виданий інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі.

02.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

21.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

21.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року представник Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 09.10.2015 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 01.10.2015 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Що стосується Клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з врегулюванням спору мирним шляхом , Суд зазначає наступне .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Позивачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з врегулюванням спору між сторонами мирним шляхом задоволенню не підлягає, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду та у Відповідача було достатньо часу для врегулювання вказаного спору між сторонами мирним шляхом.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «ТММ - Енергобуд» (Замовник) було укладено Договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався у 2013 році на свій ризик виконати роботи, що зазначені у Додатках до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити роботи.

Відповідно до п.3.1 Договору ціна договору зазначена у Додатку до Договору.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за Договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому Додатком до Договору на підставі рахунку Виконавця.

До рахунку додаються наступні документи: акт прийому - передачі виконаних робіт, інші документи, визначені в Додатку до Договору, як такі, що додаються до рахунку. (п.4.2 Договору)

У п.5.1 Договору визначено, що строк (термін) виконання робіт згідно з п. 1.2 Договору.

Відповідно до п.5.4 Договору здавання - прийняття виконаних робіт за Договором оформляється шляхом підписання Сторонами двостороннього Акту прийому - передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту одержання Замовником повідомлення Виконавця про готовність результатів робіт до приймання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати робіт Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з якого допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення.

У п.11.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеному в Додатку до Договору.

Пунктом 3 Додатку до Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року Сторони узгодили порядок розрахунків:

попередня оплата 25% - 33 750 грн. 00 коп. протягом 35 банківських днів з дати підписання Договору на підставі рахунку Виконавця (п.3.1);

остаточна оплата за виконані шеф - монтажні та пусконалагоджувальні роботи - 101 250 грн. 00 коп. здійснюється Замовником після видачі інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю сертифіката про відповідність закінченого будівництвом енергоблока №2 Трипільської ТЕС проектній документації, що підтверджує його готовність до експлуатації, але не пізніше 6 місяців від планової дати пуску енергоблока №2 Трипільської ТЕС, що визначається Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №652 від 28.08.2012 року.

Відповідно до п.11 Додатку до Договору строк його дії: по 31.12.2013 р., а в частині зобов'язань Сторін, що не виконані станом на 31.12.2013 р. до повного їх виконання.

Додатком №2 до Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року Сторони погодили технічне завдання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року Позивач виконав роботи, а Відповідач у свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актом здачі - приймання виконаних шеф монтажних робіт від 30.09.2013 року на суму 5 820 грн. 00 коп., Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2013 року на суму 121 093 грн. 02 коп., №2 за жовтень 2013 року на суму 8 086 грн. 98 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт, проте Відповідачем була здійснена лише попередня оплата за Договором в розмірі 33 750 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 30.07.2013 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив остаточну оплату за виконані й прийняті роботи. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» становить 101 250 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд» 3% річних у розмірі 1 597 грн. 81 коп., інфляційні у розмірі 28 663 грн. 88 коп. та пеню в розмірі 15 978 грн. 09 коп.

21.05.2015 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №521 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 101 250 грн. 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 25.05.2015 року поштового відправлення уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,

переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року Позивач виконав роботи, а Відповідач у свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актом здачі - приймання виконаних шеф монтажних робіт від 30.09.2013 року на суму 5 820 грн. 00 коп., Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2013 року на суму 121 093 грн. 02 коп., №2 за жовтень 2013 року на суму 8 086 грн. 98 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які оформлені належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем була здійснена лише попередня оплата за Договором в розмірі 33 750 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 30.07.2013 року.

Пунктом 3 Додатку до Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року Сторони узгодили порядок розрахунків:

попередня оплата 25% - 33 750 грн. 00 коп. протягом 35 банківських днів з дати підписання Договору на підставі рахунку Виконавця (п.3.1);

остаточна оплата за виконані шеф - монтажні та пусконалагоджувальні роботи - 101 250 грн. 00 коп. здійснюється Замовником після видачі інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю сертифіката про відповідність закінченого будівництвом енергоблока №2 Трипільської ТЕС проектній документації, що підтверджує його готовність до експлуатації, але не пізніше 6 місяців від планової дати пуску енергоблока №2 Трипільської ТЕС, що визначається Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №652 від 28.08.2012 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року Позивачем 20.05.2015 року було виставлено Відповідачу рахунок на оплату №2 від 21.10.2013 року на суму 101 250 грн. 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 25.05.2015 року уповноваженій особі підприємства Відповідача поштового відправлення. Крім того, 09.10.2015 року Позивачем повторно було направлено на адресу Замовника рахунок №2 від 09.10.2015 року на суму 101 250 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.10.2015 р., фіскальним чеком від 12.10.2015 р. й рекомендованим повідомленням про вручення 16.10.2015 року уповноваженій особі підприємства Відповідача поштового відправлення.

Згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №652 від 28.08.2012 року планова дата пуску енергоблока №2 Тріпильської ТЕС визначено 15.08.2014 року.

Таким чином, обов'язок Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд» по здійсненню остаточної оплати за виконані шеф - монтажні та пусконалагоджувальні роботи у розмірі 101 250 грн. 00 коп. за Договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року настав 15.02.2015 року. Крім того, Відповідач листом №32 від 13.05.2015 року визнав наявність заборгованості перед Позивачем за Договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» в розмірі 101 250 грн. 00 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості виконаних та прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 101 250 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.02.2015 р. по 26.08.2015 р. у розмірі 1 597 грн. 81 коп. та інфляційні у розмірі 28 663 грн. 88 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за Договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №ВС - У - 008 -13 від 31.05.2013 року за загальний період прострочки з 16.02.2015 р. по 26.08.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 597 грн. 81 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 16.02.2015 року по 26.08.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 28 663 грн. 88 коп. підлягають частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача, оскільки інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні у розмірі 27 625 грн. 72 коп.

Також Позивач просив Суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочки з 16.02.2015 р. по 26.08.2015 р. у розмірі 15 978 грн. 09 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати робіт Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з якого допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений виходити самостійно за межі позовних вимог та до стягнення з Відповідача підлягає пеня у розмірі 15 978 грн. 09 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.02.2015 року по 16.08.2015 року відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 101 250 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 597 грн. 81 коп., інфляційні в розмірі 27 625 грн. 72 коп. та пеня у розмірі 15 978 грн. 09 коп.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо відсутності законних підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі, заявленому Позивачем, оскільки спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорцій но задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд» (03055, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГАЛІ ТИМОФЄЄВОЇ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 33889106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна» (33001, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ БІЛА, будинок 16, Ідентифікаційний код юридичної особи 33334990) заборгованість у розмірі 101 250 (сто одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 81 (вісімдесят одна) коп., інфляційні у розмірі 27 625 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 72 (сімдесят дві) коп., пеню у розмірі 15 978 (пятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 09 (дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 2 929 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 03 (три) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 жовтня 2015 року.

Судя О.В. Чинчин