Рішення

від 27.10.2015 по справі 914/3214/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015р. Справа № 914/3214/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: ТзОВ НВФ «ЕЛЕКТРОГАЛ», м.Львів

про стягнення неустойки

ціна позову: 125968,57 грн.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 2302-вих-1647 від 23.07.2015р.);

відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 9 від 25.09.2015р.)

Суть спору:

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Електрогал» про стягнення 125968,57 грн. неустойки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2015р., справі присвоєно єдиний унікальний номер 914/3214/15 та визначено суддю для розгляду справи - суддя Фартушок Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 09.09.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 22.09.2015р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 22.09.2015р., в тому числі, у зв'язку з неявкою Відповідача та поданням ним клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечення явки повноважного представника в судове засідання. В судовому засіданні 06.10.2015р. оголошено перерву до 27.10.2015р., про що сторони належним чином були повідомлені під розписку в судовому засіданні.

Протягом розгляду справи представникам Позивача та Відповідача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки за неповернення орендованого майна.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (від 05.10.2015р. вх. №42504/15), вважає позов безпідставним і необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі з підстав того, що Позивачем у справі не вживались дії, спрямовані на повернення орендованого майна, а обов'язок з повернення вказаного майна фактично виконано Відповідачем 01.03.2013р., про що свідчить постанова Державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 26.03.2013р ВП №33360323.

05.10.2015р. Відповідачем подано Заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вх. №42506/15), у якій просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог, які стосуються періоду з лютого по серпень 2012 року та відмовити Позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Окрім розглянутого судом клопотання Позивача від 08.07.2015р. вх.№28432/15 жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

27.07.2007р. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Електрогал» (надалі - Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-5424-7 (надалі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), Орендодавець, відповідно до наказів Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.04.2006р. №257-О та від 17.07.2006р. №418-О, на умовах, визначених цим ОСОБА_3, зобов'язувався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення другого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 10, 11, 12, 17, загальною площею 99,3 м. кв., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 30-А (надалі - ОСОБА_4 оренди), що знаходяться на балансі ЛКП «Замарстинів-400» (далі - Балансоутримувач), і належить територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради (ідентифікаційний код 04055896) на праві комунальної власності на підставі рішення Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 01.12.2006р. згідно з розпорядженням №1822, зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») 25.12.2006р. за реєстраційним №17311633, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13052165, виданим ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 25.12.2006р.

Відповідно до п.3.1. ОСОБА_3, приймання-передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем.

Сторони, в тому числі Відповідач, підтвердили факт передачі Позивачем Відповідачу ОСОБА_4 оренди згідно ОСОБА_3.

У відповідності до п.9.1 ОСОБА_3, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії ОСОБА_3 або дострокового його припинення чи розірвання; сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 9.2).

Згідно з п.9.3 ОСОБА_3, об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього ОСОБА_3. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Сторонами (п. 9.4).

У п.9.5 ОСОБА_3 зазначено, що об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання .

Відповідно до п.9.6 ОСОБА_3, у разі припинення або розірвання ОСОБА_3 Орендар повинен повернути Орендодавцеві ОСОБА_4 оренди в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану ОСОБА_4 оренди з вини Орендаря.

З підстав наведеного суд відхиляє заперечення Відповідача проти позову з підстав того, що у нього не виник обов'язок повернення ОСОБА_4 оренди Позивачу, оскільки пунктом 9.6 ОСОБА_3 встановлено обов'язок Відповідача повернути Позивачу ОСОБА_4 оренди у разі припинення або розірвання ОСОБА_3 оренди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі №5015/7404/11 за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави - в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Електрогал» про розірвання договору оренди, повернення займаних приміщень та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача задоволено, вирішено Стягнути з ТзОВ НВФ «Електрогал на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 62 832,16 грн. заборгованості з орендної плати. Відстрочити виконання рішення на 3 місяці; розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-5424-7 від 27.07.2007 року, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради ТзОВ НВФ «Електрогал»; зобов'язано ТзОВ НВФ «Електрогал» повернути орендовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Заводська, 30-А, загальною площею 99,3 м 2 , згідно з актом здачі-приймання; стягнути з ТзОВ НВФ «Електрогал» в доход державного бюджету України 2 352,50 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі №5015/7404/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ НВФ «Електрогал» без задоволення.

Таким чином, Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі №5015/7404/11 набрало законної сили 08.05.2012р ., та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, Відповідачем свого обов'язку з повернення об'єкту оренди у зв'язку із розірванням ОСОБА_3 в добровільному порядку не виконано, і, 13.07.2012р. постановою Державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП №33360323 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 24.05.2012р. №0024998 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі №5015/7404/11 про зобов'язання Відповідача повернути орендовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 30-А, загальною площею 99,3 м. кв. згідно з актом приймання-передачі.

Актом приймання передачі від 01.03.2013р. Відповідач передав, а Позивач прийняв з оренди нежитлові приміщення, які були ОСОБА_4 оренди за ОСОБА_3. ОСОБА_5 підписано повноважними представниками та завірений відтисками юридичних осіб - сторін ОСОБА_3.

Постановою Державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 26.03.2013р. ВП №33360323 з підстав фактичного виконання Відповідачем обов'язку щодо повернення Позивачу приміщень закінчено виконавче провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду Львівської області від 24.05.2012р. №0024998.

Згідно п.5.1 ОСОБА_3, розмір орендної плати за ОСОБА_4 оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення ОСОБА_3 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої ухвалою міської ради і складає (191580*0,15)/121,006*1,002*1,000*1,006*1,022 = 2481,85 грн. без ПДВ за перший місяць оренди (або на момент переукладення договору) з врахуванням індексу інфляції. Врахувати індекс інфляції за липень 2007р. До 27.07.2007р. орендна плата сплачується відповідно до умов договору оренди від 05.05.2001р. №Ш-0133. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, квартал, рік); нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України; в інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.

Відповідно до довідки Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 31.08.2015р. №2302-вих-1988, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 26.08.2015р. складає 125968,57грн. неустойки; неустойка розрахована за період з 28.02.2012р. по 01.03.2015р.

Приписами п.10.1 ОСОБА_3 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ОСОБА_3 сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. N01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України», що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди .

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Перевіривши розрахунок суми неустойки, суд дійшов висновків про необґрунтоване нарахування неустойки за період з 28.02.2012р. по 22.05.2012р., оскільки Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. набрало законної сили 08.05.2012р., а пунктом 9.3 ОСОБА_3 Сторонами визначено, що об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту закінчення терміну дії ОСОБА_3 або дострокового його припинення чи розірвання. Відтак, сума неустойки, яку слід стягнути з Відповідача на користь Позивача за прострочення виконання зобов'язання з повернення орендованого за ОСОБА_3 майна у зв'язку із розірванням ОСОБА_3 повинна розраховуватись за період з 23.05.2012р. до 01.03.2013р. і становити 96799,54 грн.

05.10.2015р. Відповідачем подано Заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вх. №42506/15), у якій просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог, які стосуються періоду з лютого по серпень 2012 року та відмовити Позивачу в задоволенні позову в цій частині

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Згідно частин другої - четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовну заяву позовну заяву Позивачем подано до суду 31.08.2015р., про що свідчить відтиск календарного штемпеля на поштовому конверті №79000 4350411 4.

Відтак, у суду наявні правові підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки за порушення зобов'язання з повернення орендованого за ОСОБА_3 майна за період з 23.05.2012р. до 31.08.2012р.

Здійснивши перерахунок суми неустойки за період з 31.08.2012р. до 01.03.2013р., (із врахуванням заяви про застосування наслідків спливу строку позовної заяви від 05.10.2015р. вх. №42506/15) судом встановлено, що сума неустойки, яку слід стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення зобов'язання з повернення орендованого за ОСОБА_3 майна за вказаний період становить 32822,64 грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень другого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 10, 11, 12, 17, загальною площею 99,3 м. кв., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 30-А; беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо неповернення ОСОБА_4 оренди згідно умов ОСОБА_3, заявлення Відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, перевіривши розрахунок суми неустойки, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки за порушення зобов'язання з повернення орендованого за ОСОБА_3 майна в розмірі 62822,64 грн. підлягають до задоволення, в решті позовних вимог в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27.10.2015 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.10.2015р.

Позивачем за подання позовної заяви до суду Платіжним дорученням від 04.02.2015р. №3041 сплачено судовий збір в розмірі 2852,81грн.

Як вбачається із відтиску календарного штемпеля на поштовому конверті №79000 4350411 4, позовну заяву Позивачем подано до господарського суду Львівської області 31.08.2015 року.

Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у редакції, чинній станом на 31.08.2015р.) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік» передбачено, що станом на 01.01.2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн. 00 коп.

Так, позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу матеріального характеру, про стягнення з Відповідача на користь Позивача 125968,57 грн. неустойки. Відтак, сума судового збору за подання вказаної позовної заяви до суду повинна складати 2519,37 грн.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1256,41 грн. судового збору та повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений Платіжним дорученням від 04.02.2015р. №3041 судовий збір в розмірі 333,44 грн. у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (2852,81-2519,37=333,44).

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 78, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 4, 7 ЗУ «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Електрогал» (79018, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 13830571) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл.Галицька, 15, м.Львів; ідентифікаційний код 25558625) 62822,64 грн. неустойки та 1256,41 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл.Галицька, 15, м.Львів; ідентифікаційний код 25558625) з Державного бюджету України сплачений Платіжним дорученням від 04.02.2015р. №3041 судовий збір в розмірі 333,44 грн. у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.