Рішення

від 20.10.2015 по справі 911/4044/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"20" жовтня 2015 р. Справа № 911/4044/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ірпінський економічний коледж» про стягнення 5432,81 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 18.04.2014 № 14-108 відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 04.04.2014 № 154 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ірпінський економічний коледж» (далі - відповідач) про стягнення 5432,81 грн., з яких 3123,89 грн. інфляційні втрати, 393,64 грн. 3% річних та 1915,28 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 07.10.2013 № 13/3386-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з мотивів викладених у відзиві на позову заяву, які зводяться до того, що вартість отриманих обсягів природного газу в листопаді-грудні 2013 року відповідач повинен був оплатити після оформлення та підписання актів прийому-передачі природного газу, які були підписані лише 24.01.2014, а тому у відповідача відсутній обов'язок оплачувати товар до вказаного дня, а відтак і відсутня просточка з оплати отриманого природного газу у вказаному періоді.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 07.10.2013 № 13/3386-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 111,137 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у жовтні - 37,784 тис.куб.м., у листопаді - 43,341 тис.куб.м., у грудні - 40,012 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію та відносити, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2013 року і діє 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з листопад - грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 26254,71 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 24.01.2014 на суму 15597,82 грн., від 24.01.2014 на суму 10656,89 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з грудня 2013 року по червень 2014 року включно складають 3123,89 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 14.12.2013 по 26.06.2014 складають 393,64 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 3120,02 грн. В решті заявлених до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 3,87 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягають 3% річних в розмірі 391,48 грн. В решті заявлених до стягнення сум 3% річних в розмірі 2,16 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 26.06.2014 складає 1915,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 (далі - постанова) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

При нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що суперечить п. 1.9 вказаної постанови, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 та зазначених позивачем періодів нарахування пені, обґрунтованим розміром пені за просточення виконання зобов'язання є 1909,73 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 5,55 грн. суд відмовляє, з огляду на недоведеність та безпідставність позовних вимог в цій частині.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором позовні вимоги про стягнення з відповідача 3120,02 грн. інфляційних втрат, 391,48 грн. 3% річних, 1909,73 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з тих підстав, що вартість отриманих обсягів природного газу в листопаді-грудні 2013 року він повинен був оплатити у відповідності до умов п. 3.3, 3.4 договору після оформлення та підписання актів прийому-передачі природного газу, які були підписані лише 24.01.2014, а тому у відповідача відсутній обов'язок оплачувати поставлений природний газ до вказаного дня, а відтак і відсутня прострочка з оплати отриманого природного газу у вказаному періоді, то суд не приймає їх до уваги при вирішенні даного спору та відхиляє з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановленого, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом п. 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Дійсно, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту.

Слід зауважити, що умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 14-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу чи з дня одержання підписаного акта покупцем. Тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

З огляду на викладене суд вважає, що, не врахувавши приписи ч. 1 ст. 530 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що обставини прострочення підписання позивачем актів приймання-передачі газу за листопад-грудень 2013 року та їх несвоєчасного повернення відповідачу, а саме з недотриманням 8-денного терміну, передбаченого п. 3.4 договору, вказують на встановлення іншого строку платежу за поставлений газ.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з п. 4.1 договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Суд враховує те, що акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання актів за листопад-грудень 2013року.

Таким чином, зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали б на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п. 6.1 договору, а прострочення позивача щодо підписання актів не може бути умовою для відстрочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на підставі ч. 2 ст. 613 ЦК України, оскільки саме відповідач спочатку складає акт та обізнаний про обсяг спожитого у відповідному місяці природного газу за показниками лічильників (п.п. 3.4, 4.1 договору).

Разом з тим, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 № 902/1598/14.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ірпінський економічний коледж» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Гагаріна, 9, ідентифікаційний код 33295386) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 3120 (три тисячі сто двадцять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 391 (триста дев'яносто одну) грн. 48 коп. 3% річних, 1909 (одну тисячу дев'ятсот дев'ять) грн. 73 коп. пені, 1823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 29.10.2015.