Рішення

від 27.10.2015 по справі 914/3135/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015р. Справа № 914/3135/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ»

відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди

ціна позову: 74349,29грн.

Представники:

позивача: Прокопів Н.В.- представник (довіреність б/н від 01.01.2015р.);

відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ціна позову 81633,94 грн., а саме: 69174,90грн. суми основного боргу, 3962,86 грн. 3% річних, 8496,18 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 07.09.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 15.09.2015р., 06.10.2015р. та 13.10.2015р., в тому числі, у зв'язку з неявкою Відповідача. В судовому засіданні 27.10.2015р. оголошувалась перерва в межах дня слухання до 17год. 00хв. 27.10.2015р.

27.10.2015р. (вх.№4993/15) в канцелярію суду надійшла заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої Позивач просить стягнути з Відповідача 69174,90грн. основного боргу, 2058,54грн. 3% річних, 3115,85грн. пені. В заяві наведено розрахунок позовних вимог. Заява прийнята судом.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримала повністю.

Впродовж розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: 13.10.2015р. (вх.№4686/15) заяву про виправлення описки (заяву задоволено); 13.10.2015р. (вх.№43916/15) клопотання про відкладення розгляду справи (представник з'явилась в судове засідання); 27.10.2015р. (вх.№4993/15) заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками згідно опису (заява прийнята судом); 27.10.2015р. (вх.№46086/15) матеріали згідно опису на виконання вимог ухвал суду по даній справі.

Подані документи судом оглянуто та долучено до матеріалів справи. Впродовж розгляду справи представником Позивача надано для огляду суду оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Крім того суд зазначає, що Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, проти позову жодним чином не заперечив, доказів погашення заборгованості повністю чи частково суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про місце проживання фізичної особи-підприємця містяться в Єдиному державному реєстрі.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: 79068, АДРЕСА_1. Підтвердженням того, що адресою місцезнаходження Відповідача є: 79068, АДРЕСА_1 слугує спеціальний витяг з ЄДРПОУ та ФОП №21296032 станом на 08.10.2015р. , отриманий судом на підставі ч.2 ст.17, ст.22, 22 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та в порядку, визначеному відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011р. №17.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013р. №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) та витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі, беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач тричі не забезпечив явку особисто чи представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів до суду не надходило.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому суд також зазначає, що, враховуючи вимоги ст.69 ГПК України щодо строків розгляду спору, беручи до уваги терміни перебігу поштової кореспонденції та те, що клопотань про продовження строку розгляду спору не заявлялось, - в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 69174,90 грн. основного боргу.

27.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ» (надалі - Орендодавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Орендар) уклали Договір оренди №12-Л/10-А (надалі - Договір), згідно п.п.1.1 - 1.3. якого в порядку та на умовах, визначених договором, Орендодавець передає у строкове платне користування (оренду) Об'єкт оренди, а орендар приймає у строкове платне користування цей Об'єкт для ведення господарської діяльності та зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 89,4 м. 2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 2.1. договору Орендодавець взяв на себе зобов'язання передати орендареві Об'єкт оренди по Акту прийому-передачі; забезпечувати безперешкодне його використання Орендарем на умовах, визначених цим Договором; забезпечувати надання комунальних послуг щодо Об'єкта оренди, а також забезпечувати персоналу та транспорту Орендаря те третім особам безперешкодний доступ до Об'єкта оренди.

Пунктом 3.1. Договору сторонами, серед іншого, погоджено, що Орендар зобов'язаний використовувати Об'єкт оренди відповідно до його цільового призначення, визначеного пунктом 1.3. Договору; своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, до першого числа місяця, наступного за розрахунковим; своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати плату за комунальні послуги протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку або самостійно укласти договори з безпосередніми постачальниками комунальних послуг.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Договору Орендна плата за Об'єкт оренди є договірною. На час укладання Договору орендна плата за взаємною згодою Сторін визначена в розмірі 80,00 грн. за 1 м 2 . Загальна сума оренди становить 7152,00 грн. в тому числі ПДВ за 1 місяць, що на момент укладення Договору становить 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) доларів США 00 центів за офіційним курсом НБУ. У разі зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, сума орендної плати підлягає пропорційному коригуванню і сплачується Орендарем з урахуванням такого коригування на день оплати. Додаткового договору з приводу зміни розмірів орендної плати у цьому випадку Сторонами укладати не потрібно.

Згідно пункту 4.3. Договору у зв'язку із проведенням ремонтних робіт, пов'язаних із пристосуванням Об'єкту оренди для потреб господарської діяльності Орендаря, оренда плата до 31.12.2013 року з моменту передачі Об'єкту оренди по Акту приймання-передачі становить 1,00 (одну) грн. з урахуванням податку на додану вартість. починаючи з 01.01.2014 року Орендна плата за 1 м 2 становитиме 80,00 грн.

Пунктами 4.6. та 4.7. договору Сторонами погоджено, що Орендна плата сплачується Орендарем на користь Орендодавця щомісячно до першого числа наступного місяця за місяцем, за який здійснюється сплата Орендної плати у безготівковій формі шляхом перерахування Орендарем належної грошової суми з власного рахунку в банківській установі на рахунок Орендодавця.

Згідно пунктів 5.1. та 5.2. Договору Об'єкт оренди передається Орендареві по акту приймання-передачі. Про прийом-передачу Об'єкта оренди в оренду складається Акт прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками (за наявності) і є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 5.3. Договору Об'єкт оренди вважається фактично переданим Орендареві з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (за наявності) Акту прийому-передачі. У момент підписання цього Акту прийому-передачі Орендодавець передає Орендарю ключі від Об'єкту оренди. З цього моменту Орендар зобов'язаний виконувати пункти 3.1. та 4.1. Договору.

Сторонами у пункті 7.1. Договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання цього Договору.

Відповідно до пункту 9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2014 року включно.

27.08.2013 року між Сторонами на виконання пунктів 5.1. та 5.2. Договору складено Акт приймання-передачі Об'єкту оренди, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення площею 89,4 м 2 , яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 - Об'єкт оренди. В Акті приймання-передачі від 27.08.2013р. також зазначено, що Орендодавець передає Об'єкт оренди з підведеними комунікаціями, а саме: електропостачання, водопостачання, теплопостачання та каналізації. Вказаний Акт приймання-передачі підписано повноважними представниками сторін та завірено відтисками печаток сторін Договору. Факт передачі Об'єкта оренди в строкове платне користування Відповідачу підтверджується в судовому засіданні представником Позивача.

В підтвердження факту та обсягів користування Відповідачем комунальними послугами, окрім описаних вище п.3.1 Договору та Акту приймання-передачі від 27.08.2013р., є наявні в матеріалах справи договори Позивача: №62633 від 07.02.2008р. (про постачання електричної енергії) з додатками, в тому чилі звітами по електроенергії; №302805 від 26.09.2012р. (про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі) з додатками, в тому числі копіями виставлених рахунків.

На виконання вимог Договору Позивачем виставлено Відповідачу рахунки-фактури за період з 25.12.2013р. по 28.11.2014р. на загальну суму 88406,65грн. Також, згідно умов Договору, Відповідач повинен був сплатити Позивачу за грудень 2014р. 7152грн. Всього, Відповідачу належало до оплати Позивачу згідно умов Договору 88406,65грн., з яких 85825грн. борг по орендній платі (1грн. (п.4.3 Договору) + 85824грн. (7152*12)) та 2581,65грн. відшкодування плати за комунальні послуги (п.3.1.3 Договору).

Відповідно до представлених Позивачем копій квитанцій банку, Відповідачем за період з 2014 року по 10.04.2015р. сплачено Позивачу згідно Договору 12550грн. Згідно доводів заяви Позивача про обгрунтування розрахунку основного боргу в розмірі 69174,90грн. (доданої до клопотання від 27.10.2015р. вх.№46086/15), Відповідачем здійснено часткову оплату основного боргу на загальну суму 19043грн.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі доводів Позивача про здійснення Відповідачем часткових оплат, суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем станом на час подання позову та вирішення спору становить 69363,65грн. (88406,65-19043).

Позивачем ж заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 69174,90грн. основного боргу

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи встановлено, Відповідачем жодним чином не спростовано та не заперечено наявність невиконаних зобов'язань перед Позивачем, порушених внаслідок невиконання умов Договору, на загальну суму 69363,65грн.; беручи до уваги відсутність в матеріалах справи станом на час вирішення спору будь-яких доводів чи доказів щодо здійснення повної або часткової сплати боргу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 69174,90грн. основного боргу.

При цьому суд зазначає, що згідно вищевикладеного в мотивувальній частині рішення, борг Відповідача перед Позивачем становить 69363,65грн. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Щодо стягнення 2058,54грн. 3% річних.

Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з Відповідача 2058,54грн. 3% річних, які розраховує за період з 01.05.2014р. по 31.08.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки занижено вихідні дані для проведення такого. Так, не враховано наявне у Відповідача зобов'язання щодо сплати згідно п.4.3 Договору, занижено розмір основного боргу, невірно обраховано кількість днів прострочення за період з 01.01.2015р. по 31.08.2015р. Внаслідок проведеної судом перевірки правильності проведеного розрахунку 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних за заявлений Позивачем період обрахунку є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 2058,54грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3115,85грн. пені.

Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з Відповідача 3115,85грн. пені, яку розраховує за період з 01.05.2014р. по 31.10.2014р.

Відповідно до п.7.2.2 Договору, у разі несплати орендної плати у строк, визначений Договором, на суму, вказану у ньому, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, на кожну добу прострочення оплати по день фактичної оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки занижено суму основного боргу, який підлягав до оплати за відповідні періоди та допущено арифметичні помилки при проведенні розрахунку (в тому числі щодо округлень значень добутку), а також невірно розраховано (занижено) кількість днів у липні 2014р.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що розмір пені за період з 01.05.2014р. по 31.10.2014р. є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 3115,85грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27.10.2015 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.10.2015р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 75, 78, 82-85, 87, 115-116 ГПК України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 286, 291 ГК України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 759, 762 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ» (79068, м.Львів, вул.Лінкольна, 10, ідентифікаційний код 13823795) 69174,90грн. основного боргу, 2058,54грн. 3% річних, 3115,85грн. пені, 1827грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.