Рішення

від 27.10.2015 по справі 914/3532/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015р. Справа № 914/3532/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ», м.Київ

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГАТ», м.Львів

про стягнення боргу за Договором підряду №1-/09 від 05 січня 2010 року

ціна позову: 2118761,42 грн.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 03.10.2015р.);

відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ» до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГАТ» про стягнення боргу за Договором підряду №1-/09 від 05 січня 2010 року; ціна позову: 2118761,42грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09 год. 30 хв. 27.10.2015р. В судовому засіданні 27.10.2015р. оголошено перерву до 10 год. 45 хв. 27.10.2015р.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані ОСОБА_2, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38,59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

27.10.2015р. через канцелярію суду Позивачем подано заяву (вх. №46093/15), у якій, на виконання вимог ухвали суду, просить суд долучити до матеріалів справи підтвердження відсутності обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оригінали Витягів з ЄДРЮО та ФОП щодо ОСОБА_3 у справи та підписаний повноважними представниками ОСОБА_3 звірки взаєморозрахунків.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання не забезпечив, 26.10.2015р. подав Відзив на позовну заяву (вх.45971/15), у якому визнає позовні вимоги у повному обсязі, просить суд прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Окрім того, у Відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає про неможливість забезпечення явки повноважного представника в судове засідання і просить суд розглядати справу без його участі за наявними у справі доказами.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи ОСОБА_2 не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1099275,94грн. боргу.

05.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГАТ» (Замовник) та Підприємством «Гарант»-УТОГ (Підрядник) укладено договір підряду №1-/09 (надалі - Договір), відповідно до п.п.1.1 та 1.2 якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах, визначених Замовником. Замовник зобов'язується прийняти ці роботи і оплатити їх.

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.3 Договору вартість робіт згідно Договору складає 1000000,00грн. Договірна ціна встановлюється динамічною і може уточнюватись у разі зміни обсягу і складу робіт, зміни цін і тарифів, прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт. Зміна договірної ціни погоджується ОСОБА_2 в письмовій формі.

Згідно п. 4.1 Договору початок виконання робіт за Договором - січень 2010р.; закінчення - грудень 2010р.

Розрахунки за виконані Підрядником роботи проводяться Замовником на підставі підписаних ОСОБА_2 прийому робіт не пізніше десяти днів з дати їх підпису. Оплата за виконані роботи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. (п.п. 5.1 та 5.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що виконані роботи приймаються Замовником з обов'язковим оформленням відповідного акту прийому виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками ОСОБА_3.

Згідно п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по Договору Сторони несуть майнову відповідальність згідно законодавства України і умов Договору.

За несвоєчасне перерахування оплати по Договору Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу (п. 7.2 Договору).

Пунктом 11.1 Договору ОСОБА_2 погоджено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання ОСОБА_2 і діє до 31 грудня 2010р.

На виконання умов Договору між Замовником та Підрядником було підписано ОСОБА_2 приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) від 30.06.2010р. №1 за червень 2010р. на суму 235909,00грн.; від 30.09.2010р. б/н за вересень 2010р. на суму 231670,25грн.; від 29.12.2010р. б/н за грудень 2010р. на суму 249874,15грн.; від 29.06.2011р.№1 за червень 2011р. на суму 140288,00грн., а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) від 31.05.2011р за травень 2011р. на суму 241534,54грн.; від 29.06.2011р за червень 2011р на суму 140288,00грн.

Таким чином, Підрядник виконав, а Замовник прийняв роботи за Договором на загальну суму 1099275,94грн. ОСОБА_4 та Довідки підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін Договору.

24.05.2012р. між Підприємством «Гарант» УТОГ (за договором - первісний кредитор) та Позивачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ» (за договором - Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №2 (надалі - Договір про відступлення права вимоги), згідно п. 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги в сумі 1099275,94грн. за Договором, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Первісному кредитору за Договором. Новий кредитор зобов'язується здійснити оплату Первісному кредитору за отримане ним право вимоги у розмірі та строки, встановлені Договором про відступлення права вимоги.

Пунктом 1.2 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 встановлено, що за цим договором до Нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора у зобов'язанні за Договором в обсязі і на умовах, які існують на момент укладення Договору про відступлення права вимоги.

Згідно п.п. 2.1 та 2.2 Договору про відступлення права вимоги за передане право вимоги до Боржника за Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору 78 відсотків від отриманої суми, сплаченої Боржником за Договором. Новий кредитор зобов'язується протягом трьох років з моменту отримання на свій рахунок суми від Боржника за Договором провести розрахунок з Первісним кредитором та перерахувати на його поточний рахунок грошову суму, розмір якої визначений у п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Договором в термін до трьох робочих днів з моменту підписання Договору про відступлення права вимоги.

Договір про відступлення права вимоги набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками ОСОБА_3 та скріплення його печатками установ і діє до повного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за ним.

Актом від 24.02.2012р. №1 про виконання зобов'язань Підприємство «Гарант» УТОГ на виконання п. 3.1 Договору про відступлення права вимоги передав, а Позивач у справі прийняв Договір підряду від 05.01.2010р. №1-/09; ОСОБА_2 приймання виконаних підрядних робіт №1 за червень 2010р., б/н за вересень 2010р., б/н за грудень 2010р., за червень 2011р., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт б/н за травень 2011р., б/н за червень 2011р. ОСОБА_4 підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - ОСОБА_3 Договору про відступлення права вимоги.

31.05.2012р. Позивачем на адресу Відповідача надіслано Повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні за Договором підряду від 05.01.2010р. №1-/09, у якому Позивач повідомив про перехід права вимоги за Договором від Підприємства «Гарант» УТОГ до Позивача у справі.

Актом звірки розрахунків за період з 24.05.2012р. по 31.07.2015р. підтверджено, що станом на 31.07.2015р. Заборгованість Відповідача перед Позивачем з оплати виконаних Підрядником та прийнятих Замовником робіт за Договором становить 1099275,94грн. ОСОБА_4 підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - ОСОБА_3 Договору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно приписів частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

26.10.2015р. Відповідачем подано Відзив на позовну заяву (вх. 45971/15), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГАТ» визнає позовні вимоги у повному обсязі, просить суд прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

Відповідно до приписів частини першої статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні представнику Позивача роз'яснено наслідки визнання позову, передбачені статтею 78 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факту підписання повноважними представниками та скріплення печатками юридичних осіб - ОСОБА_3 Договору Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), існування заборгованості за виконані за Договором роботи, перехід права вимоги за Договором до Позивача у справі, а також відсутність заперечень Відповідача як проти самого факту виконання робіт за Договором, їх кількісних і якісних характеристик, так і з приводу наявної заборгованості за договором перед Позивачем, також враховуючи визнання Відповідачем позовних вимог Позивача у повному обсязі, суд зазначає про наявність правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 1099275,94грн. боргу.

Щодо стягнення 85671,60 грн. пені.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасне перерахування оплати по Договору Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 5.1 Договору ОСОБА_2 встановлено, що розрахунки за виконані Підрядником роботи проводяться Замовником на підставі підписаних ОСОБА_2 прийому робіт не пізніше десяти днів з дати їх підпису.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч.2 ст.343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами частини п'ятої статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що сума пені, які слід стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення грошового зобов'язання з оплати виконаних Підрядником та прийнятих Замовником робіт за Договором, становить 86024,41грн. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, визнання Відповідачем позову в повному обсязі, перевіривши правильність проведених розрахунків пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 85671,60грн. пені у повному обсязі.

Щодо стягнення 154698,06грн. 3% річних та 779115,82грн. інфляційних нарахувань.

Приписами п.1 ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати Замовником на користь Підрядника вартості виконаних Підрядником і прийнятих Замовником робіт становить 154705,70 грн., інфляційних нарахувань - 929006,81грн. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, визнання Відповідачем позову в повному обсязі, перевіривши правильність проведених розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 154698,06грн. 3% річних та 779115,82грн. інфляційних нарахувань у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27.10.2015 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 30.10.2015р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -5 , 4 -7 , 33, 38, 43, 49, 75, 78, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 254, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 837, 846, 875 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГАТ» (79005, вул.Кониського, 1, м.Львів, Львівська область; ідентифікаційний код 22379230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ» (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38124009) 1099275,94грн. боргу, 779115,82грн. інфляційних нарахувань, 154698,06грн. 3% річних, 85671,60грн. пені та 31781,42грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.