Рішення

від 27.10.2015 по справі 914/3147/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015р. Справа № 914/3147/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Заступника військового прокурору Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: позивач 1:Міністерство оборони України позивач 2:Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до відповідача:Дочірнього підприємства «Західбудсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» про:стягнення 5194 грн. 95 коп.

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О.І.

Представники:

Прокурор:ОСОБА_1 - прокурор (наказ №512к від 14.07.2015 р.) Позивача 1:ОСОБА_2 - представник (довіреність від 18.05.2015 р. №220/347/д) Позивача 2:ОСОБА_3 - представник (довіреність від 29.12.2014 р. №6702) Відповідача:не з'явився

03.09.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3238 поступила позовна заява від Заступника військового прокурору Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Дочірнього підприємства «Західбудсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» про стягнення 5194 грн. 95 коп.

Ухвалою суду від 07.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.09.2015 р.

Ухвалою суду від 24.09.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 27.10.2015 р.

Прокурор вимоги суду виконав, в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору.

Позивачі вимоги суду виконали, явку повноважних представників в судове засідання забезпечили.

Прокурор та представники позивачів позов підтримали, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що прокурором та позивачами надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

15.12.2010 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (позивач 2) та Дочірнім підприємством «Західбудсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» (відповідач) укладено договір про користування електричної енергії № 73-е/10 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору, основний споживач (позивач 2) електричної енергії надає можливість користуватись електричною енергією субспоживачу (відповідачу), а відповідач відшкодовує позивачу 2 її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.2.3. Договору, відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу 2 вартість спожитої електричної енергії.

Відповідно до п. 7.1. Договору, розрахунок відповідача з позивачем 2 здійснюється за тарифом ВАТ «Львівобленерго».

Згідно з п. 7.2. Договору, розрахунковим періодом вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на вказаний у Договорі розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 7.3. та п. 7.4. Договору, остаточний розрахунок відповідачем за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого позивачем 2 рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показниками розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Рахунки на оплату платежів, передбачених даними Договором, виписуються позивачем 2 та надаються відповідачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 2 належно виконав умови Договору, проте, порушуючи умови Договору, відповідач не здійснив повного розрахунку за спожиту електричну енергію, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем 2 у розмірі 5194 грн. 95 коп.

Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_4 України, ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 ОСОБА_4 України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 ОСОБА_4 України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 ОСОБА_4 України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 ОСОБА_4 України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 2 статті 121 ОСОБА_4 України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 ОСОБА_4 України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 р. №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» та Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади», до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у порядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно з положенням «Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», затверджене наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 р. № 448, квартирно-експлуатаціне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаціними органами ЗСУ. Квартирно-експлуатаційні управління ЗСУ є територіальним органом військового управління ЗСУ і призначені для квартирно-експлуатаційного забезпечення військ.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заступника військового прокурору Львівського гарнізону правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом, оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника військового прокурору Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Дочірнього підприємства «Західбудсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» про стягнення 5194 грн. 95 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовна заява заступника військового прокурору Львівського гарнізону датована 28.08.2015 р. та надіслана на адресу господарського суду Львівської області 31.08.2015 р.

Отже, слід вважати, що заява подана 31.08.2015 р. (дата надіслання на адресу суду).

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (із змінами та доповненнями) зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до набрання чинності змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. N 484-VIII), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до набрання чинності змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. N 484-VIII), ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

На підставі викладеного, судовий збір становить 1827 грн. 00 коп. та, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 121, 124, 129 ОСОБА_4 України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 509, 510, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника військового прокурору Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Дочірнього підприємства «Західбудсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» про стягнення 5194 грн. 95 коп. - задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Західбудсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» (вул. Шевченка, буд. 8Д, м. Новояворівськ, Яорівський район, Львівська область, 81053; ідентифікаційний код 25556388) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (вул. Батуринська, буд. 2, м. Львів, 79007; ідентифікаційний код 07638027) 5194 грн. 95 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Західбудсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» (вул. Шевченка, буд. 8Д, м. Новояворівськ, Яорівський район, Львівська область, 81053; ідентифікаційний код 25556388) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Личаківському районі м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31215206783006; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.