Рішення

від 30.10.2015 по справі 920/1414/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2015 Справа № 920/1414/15

за позовом: Підприємство об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки)

Сумське учбово-виробниче підприємство Українського товариства

Сліпих (УТОС), м. Суми,

до відповідача: Корпорації В«САНТВ» , м. Суми,

про розірвання договору,

СУДДЯ Ю.О. Зражевський

За участю секретаря судового засідання Г.В. Завалій

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.06.2015,

ОСОБА_2 - директор підприємства

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 05.10.2015. було оголошено перерву до 13.10.2015.

У судовому засіданні 13.10.2015 було оголошено перерву до 27.10.2015.

.

СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд розірвати Договір № 2, укладений між позивачем та відповідачем 01.08.2012.

У судове засідання 13.10.2015 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав у судове засідання 27.10.2015 клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які спростовують докази відповідача, а саме, копію повідомлення № 36 від 17.03.2015, копію декларації про початок виконання будівельних робіт та копію Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 65/11.01-32 від 23.08.2012.

Суд долучив до матеріалів справи, подані представником позивача документи.

Крім того, представник позивача подав у судове засідання для огляду суду оригінали документів, на які позивач посилається у позові, а саме: оригінал декларації про початок виконання будівельних робіт, оригінал Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 65/11.01-32 від 23.08.2012 та оригінали листів.

Вказані оригінали документів були досліджені судом та повернуті представнику позивача у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 27.10.2015 підтримував заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2015 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

26.10.2015 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Суд долучив до матеріалів справи документи, що надійшли до суду від представника відповідача.

26.10.2015 також від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду даної справи, призначеної на 27.10.2015 на 10 год. 20. хвил. В обґрунтування своєї заяви представник відповідача посилається на неможливість прибути у дане судове засідання, у зв'язку зі своєю участю в іншій справі. Крім того, у заяві представник відповідача зазначає, що станом на 26.10.2015 на 15 год. 28 хвил. (час ознайомлення з матеріалами справи) в матеріалах справи були відсутні додаткові докази позивача в обгрунтування заявлених позовних, які суд зобов'язував останнього подати до суду. У разі подачі позивачем додаткових доказів, у відповідача виникне потреба в ознайомленні з ними з метою перевірки їх належності, допустимості та подачі додаткових заперечень.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував стосовно задоволення заяви про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що розгляд даної справи вже неодноразово переносився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивач, дослідивши наявні докази по справі, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи господарський суд вважає необґрунтованим, спрямованим на затягування судового процесу, та залишає його без задоволення, оскільки двомісячний строк розгляду даної справи добіг кінця і клопотань про продовження терміну розгляду справи від сторін до суду не надходило. Крім того, посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи додаткових доказів позивача в обґрунтування своєї позиції станом 26.10.2015 не можуть бути прийняті судом до уваги, так як вищезазначені документи були подані позивачем у судове засідання 27.10.2015, а у відповідача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника та ознайомитись з документами, які надійшли до суду.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2012 між позивачем - Сумським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих та відповідачем - Корпорацією «Сант» був укладений Договір № 2 , предметом якого є реконструкція нежитлового складського приміщення - прибудова за літерами Д, Д-1, відповідно до технічного плану площею 231,1 кв.м, розташованого за адресою м. Суми, вул. Кузнєчна,8.

Відповідно до розділу 4 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати у повному обсязі фінансування будівництва та реконструкції об'єкта нерухомості та завершити будівництво об'єкту до 30.12.2014.

Згідно умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання: надати позивачу поворотну фінансову допомогу у сумі 24 000,00 грн. (пункт 6.4 договору); здійснювати у повному обсязі оплату фінансування реконструкції (будівництва) об'єкта нерухомості (пункт 4.1 розділу 4 договору); укласти угоди з третіми особами на виконання робіт, необхідних для реконструкції об'єкта (пункт 4.2 розділу 4 договору).

При цьому, позивач, у відповідності до пункту 6.2 розділу 6 договору, мав отримати у власність, нежитлові приміщення на другому поверсі об'єкту нерухомості площею 100 кв. м, якими володіє та розрпоряджається на власний розсуд., а відповідач мав отримати у власність решту приміщень всього об'єкту нерухомомті, за виключенням частки, переданої позивачу, якими володіє та розпоряджається на власний розсуд.

Нерухоме майно, що є предметом вказаного договору та мало бути реконструйоване відповідачем до 30.12.2014 року, належить позивачу на праві власності, а земельна ділянка, на якій знаходяться це майно, належить позивачу на праві постійного користування.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе по Договору № 2 зобов'язання зі здійснення за власний рахунок реконструкції нежитлового складського приміщення, розташованого за адресою м. Суми, вул. Кузнєчна,8 у строк до 30.12.2014, у зв'язку з чим позивач не отримав у зазначений строк у власність нежитлові приміщення на другому поверсі об'єкту нерухомості площею 100 кв. м., які підлягали реконструкції. Проте, враховуючи зазначені обставини відповідач не погоджується на розірвання укладеного між сторонами договору за взаємною згодою, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 договору, договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення реконструкції (будівництва) об'єктів.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання зазначеного пункту договору позивач 17.03.2015 року звертався до відповідача з листом № 36 в якому вказував про неналежне виконання відповідачем умов договору № 2 від 01.08.2012 повідомляв про пропозицію розірвання цього договору, але відповідач не дав згоди на розірвання вказаного договору.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 193 Господарського Кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а статтею 526 цього ж Кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що позивач при укладенні вказаного вище договору розраховував на здійснення відповідачем реконструкції нежитлових приміщень, які є предметом укладеного між сторонами договору, її завершення відповідачем до 30.12.2014 року та отримання позивачем у власність нежитлових приміщень площею 100 м 2 на другому поверсі об'єкту нерухомості, а також беручи до уваги те, що відповідач не здійснив таку реконструкцію та не передав у власність позивача зазначені нежитлові приміщення, позивач позбавлений того, на що розраховував при укладенні оспорюваного договору, а відтак, порушення відповідачем умов даного договору є істотним.

Отже, дані обставини спростовують твердження відповідача про відсутність порушення з боку Корпорації «Сант» істотних умов Договору № 2 від 01.08.2012, внаслідок яких у позивача виникає право звернутись до суду з вимогою про розірвання.

Крім того, подані позивачем у судовому засіданні документи підтверджують необгрунтованість посилань відповідача на неналежне виконання позивачем зобов'язань зі спльної діяльності для досягнення мети визначеної договором, а саме, пунктів 2.1.,5.1, 5.2 Договору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги позивача про розірвання договору № 2 від 01.08.2012, укладеного між сторонами, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір № 2, укладений 1 серпня 2012р. між Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Сумське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (УТОС) (40030, м. Суми, вул. Кузнечна, буд. 8, ідентифікаційний код 03967913) та Корпорацією В«САНТВ» (40030, м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, ідентифікаційний код 34932471).

3. Стягнути з Корпорації В«САНТВ» (40030, м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, ідентифікаційний код 34932471) на користь Підприємства об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (УТОС) (40030, м. Суми, вул. Кузнечна, буд. 8, ідентифікаційний код 03967913) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.10.2015.

Суддя ОСОБА_3