Постанова

від 22.09.2015 по справі 804/14097/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. Справа № 804/14097/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

07.09.2015 р. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «ПриватБанк» (надалі - відповідач), в якому просить зобов'язати ПАТ ОСОБА_1 «ПриватБанк» перерахувати на розрахунковий рахунок відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Першотравенську Дніпропетровської області р/р 37177699984002 в ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012 код ЕДРПОУ 25913687 зайво перераховані кошти за період з 08.07.2015 р по 31.07.2015 р. на ім'я ОСОБА_2 на суму 781,96 грн. сплачених ОСОБА_2 після його смерті.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач неправомірно не повертає зараховані на особистий рахунок ОСОБА_2, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», щомісячні страхові виплати як особі, потерпілій на виробництві, зараховані після його смерті.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження та письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 03.11.2014 р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м.Першотравенськ та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк «Приватбанк» укладено Договір про зарахування страхових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 52 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, ОСОБА_3 виконує функції виплати страхових відшкодувань (виплат), передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», здійснюваних Фондом. Взаємовідносини між Фондом та ОСОБА_3 з питань виплати страхових відшкодувань (виплат) регулюються даним Договором ( пункти 1.1, 1.3. Договору).

Суд зазначає, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем, є адміністративним договором, у зв'язку із наступним.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області у своїй діяльності керується Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності», а також іншими нормативними актами та постановами Фонду.

Відповідно до ч. 1ст. 4 вищезазначеного Закону, законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно - правових актів.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. ст. 15, 16, 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення; робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно зі ст. 55 Закону, спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, в даних правовідносинах робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків діють на виконання владних управлінських функцій, встановлених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний договір - дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Суд зазначає, що Договір є адміністративним договором, оскільки є двосторонньою угодою, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, який у даному випадку є суб'єктом владних повноважень, задля здійснення владних управлінських функцій якого укладено зазначений договір.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, що виникають з приводу виконання адміністративних договорів.

Судом встановлено, що на обліку позивача з 01.04.2001 р. знаходився гр. ОСОБА_2 (страхова справа №27350).

Страхові виплати ОСОБА_2 проводилися позивачем відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

За особистою заявою ОСОБА_2 від 09.12.2014 р., щомісячні суми страхових виплат зараховувалися на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».

03.08.2015 р. позивач отримав списки померлих осіб та дізнався про те, що ОСОБА_2, який перебував на обліку як пенсіонер за віком помер, що підтверджується актовим записом від 10.07.2015 р. № 237.

За поясненнями позивача, у зв'язку з тим, що останній несвоєчасно отримав відомості про смерть застрахованої особи, з часу смерті ОСОБА_2, тобто з 07.07.2015 р. і до часу коли Відділення дізналося про його смерть, тобто 03.08.2015 р. позивач продовжував перераховувати на особовий рахунок особи страхові виплати. Так, на особовий рахунок ОСОБА_2 було перераховано в липні 2015 р. 781,96 гривень.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Першотравенську Дніпропетровської області від 03.08.2015 р. №0415/27350/40 припинено з 08.07.2015 р. страхові виплати гр. ОСОБА_2, у зв'язку із зняттям з обліку справи потерпілого внаслідок смерті.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист від 03.08.2015 р. № 931/01-10 з проханням повернути перераховані кошти, перераховані потерпілому ОСОБА_2 після дня його смерті.

Листом від 04.08.2015 р. № 20.1.0.0.0/7-21150803/4867 відповідач повідомив позивача, що повернути грошові кошти неможливо, у зв'язку із відсутністю правових підстав на здійснення такого повернення.

Відносно даних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів, ці суми можуть перераховуватися на їх рахунки в банку.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду № 24 від 27.04.2007, передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також те, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також, дитина померлого, яка народилася протягом не більш, як десятимісячного строку після його смерті.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати, встановлені законом.

Частиною 1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1 ст.1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

У відповідності до ч. 5 ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Положеннями пп. 1.4, 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року передбачено, що власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Крім того, згідно вказаної Інструкції, стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).

Відповідно до пп. 1.3, 1.39, 1.40. ст. 1, п. 7.1.2 ст. 1 та ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» грошові кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; стягувачем вважається особа, яка може бути ініціатором переказу коштів рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів на поточному рахунку, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження новими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно умов Договору №52 ОСОБА_1 здійснює виплату страхових відшкодувань (виплат) відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2006 р. №492.

Із урахуванням положень зазначеної вище Інструкції ПАТ КБ «ПриватБанк» укладає із клієнтом договір про відкриття банківського рахунку шляхом підписання останнім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до п. 1.1.3.2.18 Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» у разі надходження до ОСОБА_3 офіційного листа-вимоги від органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про повернення суми страхових виплат, зарахованих на поточний рахунок Клієнта в місяць, наступний за місяцем його смерті, останній доручає ОСОБА_3 в разі наявності даних коштів на рахунку не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть здійснити списання даних коштів разом з нарахованими відсотками.

Представник відповідача зазначив у запереченнях проти позову, що суми страхового відшкодування, які надходили були перераховані на рахунок ОСОБА_2 та зняті з рахунку у банкоматі за допомогою платіжної картки (залишок після операції складає 15,44 грн.), що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахування коштів, які були зараховані на банківський рахунок клієнта і є власністю клієнта банка без згоди клієнта та його розпорядження. Публічне акціонерне товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» не є власником коштів, перерахованих Фондом. При цьому, суд відзначає, що ОСОБА_1 зобов'язаний зарахувати відповідні суми на поточні (карткові) рахунки одержувачів, і за невиконання цього обов'язку ОСОБА_1 несе відповідальність, визначену розділом 3 Договору. Саме одержувачі є власниками коштів, перерахованих Фондом, і ОСОБА_1 не має права ними розпоряджатися без згоди і розпоряджень власників.

Окремо суд звертає увагу на відсутність грошових коштів на поточному рахунку померлого пенсіонера на час повідомлення позивачем ОСОБА_3 про повернення сум страхового відшкодування.

З огляду на вищезазначене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 22.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5