Постанова

від 24.09.2015 по справі 804/11484/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 р. Справа № 804/11484/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Бабушкінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Союз» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

26.08.2015 р. Бабушкінський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Союз» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на випадок безробіття у розмірі 150,85 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач має заборгованість у вказаному розмірі, яка підлягає стягненню.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 22.09.1999 р. Приватне підприємство «Союз» було взято на облік у Бабушкінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно із п. 1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (п. 1 ст. 12 вказаного Закону).

Судом встановлено, що згідно розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2008 р. в цілому, поданої відповідачем, залишок заборгованості перед Фондом станом на 08.01.2009 року становить 150,85 грн.

Заборгованість відповідачем в установлені законодавством терміни не сплачена.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р., у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум фінансових санкцій, нарахованих та /або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, територіальні органи Державної служби зайнятості мають право перевіряти правильність нарахування, своєчасність і повноту перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Пунктом 2 ч.2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Згідно абз.1 ч.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

Відповідно до ч.2 ст. 38 вказаного Закону не сплачені в строк страхові внески, стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкціях, передбачених цією статтею, не застосовується.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність заборгованості не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний Бабушкінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Союз» про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Союз» (код ЄДРПОУ 30474241, 49000, АДРЕСА_1) на користь Бабушкінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 36842013, 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Красна 4, р/р 37173001011965 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) суму заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 150,85 грн. (сто п'ятдесят грн. 85 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2