Постанова

від 28.10.2015 по справі 826/18561/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2015 року № 826/18561/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної реєстрації Головного територіального управління

юстиції у м. Києві в особі державного реєстратора Корчинської Лілії

Володимирівни

про визнання протиправним та скасування рішення

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі державного реєстратора Корчинської Лілії Володимирівни (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Корчинської Лілії Володимирівни від 11.08.2015 року №23578141 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві без додаткового стягнення адміністративного збору та плати за витяг з Державного реєстру прав повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав, яка була зареєстрована згідно картки прийому заяви №23134659, у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.07.2015 року в 14:54:21 за реєстраційним номером 12504008 та прийняти по ній відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято неправомірно, оскільки подані нею документи для реєстрації прав на нежитлове приміщення відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Відповідача надійшли письмові заперечення та матеріали реєстраційної справи.

В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки рішення прийнято в рамках чинного законодавства України.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2015 року ОСОБА_1 подала до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву з необхідними документами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №81а) за адресою: АДРЕСА_1, які Позивачу передані у власність при ліквідації ПП «МЕД-ЮР» ЄДРПОУ 39478092, яка була зареєстрована, згідно картки прийому заяви №23134659, у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.07.2015 року в 14:54:21 за реєстраційним номером 12504008.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Корчинською Лілією Володимирівною прийнято рішення №23578141 від 11.08.2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №81а) за адресою: АДРЕСА_1, які передані у власність Позивачці при ліквідації ПП «МЕД-ЮР» ЄДРПОУ 39478092 у зв'язку із тим, що поданий заявником технічний паспорт від 14.02.2008 року не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127, бо підпунктом 1.4 пункту 1 Інструкції встановлено, що на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкти господарювання, а також: підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою. Додатковою підставою відмови у державній реєстрації Відповідачем зазначено відсутність підпису головного бухгалтера на ліквідаційному балансі, місце для якого у даному документі відведено.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтованння позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2015 р. рішенням №3 власників Приватного підприємства «МЕД-ЮР» було вирішено припинити Приватного підприємства «МЕД-ЮР» шляхом його ліквідації у добровільному порядку.

Крім того, рішенням №4 власників Приватного підприємства «МЕД-ЮР» від 19.05.2015 року було вирішено, що у зв'язку з припиненням Приватного підприємства «МЕД- ЮР» передати у власність ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, НОМЕР_2, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 10 листопада 2011 року - об'єкт нерухомого майна, а саме: Адміністративне приміщення (літера А) площею 209 (двісті дев'ять) квадратних метрів (вартістю - згідно його балансової вартості на момент передачі за адресою: місто Київ,бульвар Дружби Народів,6, та передати усі готівкові кошти, інше майно Підприємства, які залишились після погашення заборгованості з усіх виплат.

Рішенням №5 власників Приватного підприємства «МЕД-ЮР» від 19.05.2015 року було вирішено, що у зв'язку з виявленою невідповідністю відомостей зазначених в Рішенні Власника(директора/ліквідатора) Приватного підприємства «МЕД-ЮР» від 19 травня 2015 року за №4 про об'єкт нерухомого майна, яке в зв'язку з припиненням ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МЕД-ЮР» передається у власність ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, НОМЕР_2, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 10 листопада 2011 року, з відомостями про об'єкт нерухомого майна згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3) вирішено передати у власність ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, НОМЕР_2, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 10 листопада 2011 року - об'єкт нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №81а), загальною площею 209 (двісті дев'ять) квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3) згідно його балансової вартості на момент передачі за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно передавального Акту від 19.05.2015 року підписаного Ліквідатором Приватного підприємства «МЕД-ЮР» та Уповноваженою особою було передано майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №81а), загальною площею 209 (двісті дев'ять) квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3) згідно його балансової вартості 390260,43 грн. за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з нормативним приписом статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Таким законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як визначено абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов'язковою.

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме, у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Аналогічна норма міститься й у пункті 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року, який передбачає, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як зазначалось вище, підставами для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 11.08.2015 року №23578141 є те, що поданий заявником технічний паспорт від 14.02.2008 р. не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127. Так підпунктом 1.4. пункту 1 Інструкції встановлено, що на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою. В поданому технічному паспорті не міститься всіх зазначених реквізитів, що не дає змоги встановити відповідність, заявлених прав документам, що їх посвідчують. Також поданий фінансовий звіт (ліквідаційний баланс) не затверджено головним бухгалтером, місце для підпису якого у даному документі відведено.

Разом з тим, Відповідачем не конкретизовано, яких саме реквізитів не міститься в наданому технічному паспорті, які не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документів, що їх посвідчують.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Свідоцтво на право власності від 13.01.2015 р. за № НОМЕР_4, з якого вбачається, що за Приватним підприємством «МЕД-ЮР» зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №81а), загальною площею 209 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії технічного паспорту, він містить всі реквізити, передбачені п.1.4 п.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127.

Крім цього, щодо підстави відмови у державній реєстрації у тому, що поданий фінансовий звіт (ліквідаційний баланс) не затверджено головним бухгалтером, суд бере до уваги пояснення Позивачки та зазначає, що ліквідаційний баланс підприємства затверджено згідно вимог законодавства ліквідатором підприємства, а ліквідаційний баланс складено за формою згідно додатку №1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" де наявна графа «Головний бухгалтер» і згідно ч.4 п.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (стаття 3 статуту підприємства, відповідно до якого власником та директором є Позивачка).

Отже, подані документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Враховуючи вищезазначене, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Корчинської Лілії Володимирівни від 11.08.2015 року №23578141 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві без додаткового стягнення адміністративного збору та плати за витяг з Державного реєстру прав повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав, яка була зареєстрована згідно картки прийому заяви №23134659, у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.07.2015 року в 14:54:21 за реєстраційним номером 12504008 та прийняти по ній відповідне рішення, Суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зважаючи, що прийняття рішення про державну реєстрацію права власності належить до виключної компетенції державного реєстратора, а суд, в свою чергу, не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження інших органів, то в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Корчинської Лілії Володимирівни від 11.08.2015 року №23578141 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук