Постанова

від 30.10.2015 по справі 826/4909/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2015 року № 826/4909/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 №000767/17-01, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 №000767/17-01.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю проведення документальної позапланової невиїзної перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та складання за наслідками перевірки відповідного акту від 09.02.2015 №203/17-01/2090901611, висновки якого є необґрунтованими а також, відповідно, прийняття на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 №000767/17-01, оскільки отриманий позивачем розмір прибутку від реалізації інвестиційного активу відповідає розміру витрат на його придбання.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від доходів, отриманих як інвестиційний прибуток, та доходів, отриманих з джерел за межами України, за період 01.01.2013 по 31.12.2013 та, як наслідок, податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 №000767/17-01, оскільки за результатами даної перевірки виявлено заниження позивачем суми оподаткованого доходу з податку на доходи фізичних осіб.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від доходів, отриманих як інвестиційний прибуток, та доходів, отриманих з джерел за межами України, за період 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 138.1 статті 138, пункту 163.1 статті 163, пункту 170.2, пункту 170.11 статті 170, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не сплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік та за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 276 109,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 09.02.2015 №203/17-01/2090901611 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2015 №000767/17-01, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 345 136,25 грн. у тому числі: 276 109,00 грн. - основний платіж, 69 027,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Позивач не погоджуючись з діями контролюючого органу щодо проведення перевірки, складанням за її результатами акту перевірки від 09.02.2015 №203/17-01/2090901611 та винесення податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 №000767/17-01, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києві з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо доводів позивача про безпідставність проведення перевірки, то вони є обґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом не дотримано умови проведення перевірки платника податків.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України

документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Доказів надіслання позивачеві відповідного запиту, як це передбачено умовами статей 73, 78 Податкового кодексу України, відповідачем суду не надано.

Щодо суті зафіксованого в акті перевірці порушення, суд наголошує на наступному.

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється пунктом 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, підпункт 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто 15 та 17 %.

Згідно підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Водночас, згідно підпунктом «в» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходом резидента є, зокрема дохід від продажу рухомого та нерухомого майна, дохід від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Отже, виходячи зі змісту спірних правовідносин, відсутні підстави стверджувати, що дохід, отриманий позивачем від продажу інвестиційних активів на користь нерезидента («Сандей трейд енд Сервісез Корп.») є доходом, отриманим з джерел за межами України, оскільки, виходячи з матеріалів справи, позивач отримав дохід від відчуження частки в статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» на території України, а тому оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів регулюється виключно пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.06.2014 у справі №К/800/5358/14.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік з додатками, згідно якої останнім задекларовано суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу, у розмірі 1 625 520,00 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 1 625 520,00 грн., з огляду на що фінансовий результат операцій з інвестиційними активами складає - 0.

Слід одразу зазначити, що під час судового розгляду справи факт продажу позивачем на користь «Сандей трейд енд Сервісез Корп.» частки у статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» за ціною 1625520,00 грн. сторонами не заперечувався.

В свою чергу, в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1, станом на момент складання акту перевірки, документів, які підтверджують понесені витрати у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, до перевірки не надано.

Під час судового розгляду справи позивач наголошував на тому, що існують труднощі в отриманні письмових доказів, які знаходяться у третіх осіб, їх відсутності у позивача, у зв'язку із чим, на час здійснення перевірки контролюючим органом позивач не мав можливості надати документи, що підтверджують витрати позивача на формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре».

З метою забезпечення повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають значення для справи, під час судового розгляду справи оголошувалась перерва у зв'язку із витребуванням необхідних доказів.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії установчого договору від 25.12.2000 (а.с. 8-21 том 2), частка ОСОБА_1 у товаристві з обмеженою відповідальністю «Лотуре» становить 40 часток (4%) загальною вартістю 480,00 грн.

На підтвердження внесення позивачем грошових коштів у розмірі 144,00 грн. для формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» у матеріалах справи міститься копія довідки акціонерного банку «Кліринговий дім» за вих.№11/60 від 19.01.2001.

В подальшому, угодою про внесення змін до установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» (а.с. 71-82 том 2) погоджено, що частка ОСОБА_1 у товаристві з обмеженою відповідальністю «Лотуре» становить 900 часток (90%) загальною вартістю 10 800,00 грн.

Додатковою угодою до установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» (а.с. 62-63 том 2) погоджено, що частка ОСОБА_1 у товаристві з обмеженою відповідальністю «Лотуре» становить 145 880 часток (70%) загальною вартістю 1 750 560,00 грн.

Згідно зі статтею 6 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре», зареєстрованого державним реєстратором 14.02.2005 (а.с. 113-123 том 2), ОСОБА_1 володіє у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» 156 300 частками загальною вартістю 1 875 600,00 грн., що становить 75% розміру статутного капіталу.

У відповідності до статті 6 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре», зареєстрованого державним реєстратором 29.08.2007 (а.с. 151-161 том 2), ОСОБА_1 володіє у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» 135 460 частками загальною вартістю 1 625 520,00 грн., що становить 65% розміру статутного капіталу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб, у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки дохід від відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре» не є іноземним доходом, відтак, дохід, отриманий від такої операції (інвестиційний прибуток), слід розраховувати як позитивну різницю між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, що і було зроблено позивачем під час подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік. Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час перевірки не досліджено динаміку змін розміру частки позивача у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре», що підтверджується наведеними угодами та відповідними редакціями статуту цього товариства, та, відповідно понесенню у зв'язку з цим витрат. Нарахування позивачеві грошового зобов'язання здійснено відповідачем без з'ясування питання наявності фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Враховуючи наведені обставини, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.03.2015 №000767/17-01 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 у справі № 21-527во06, позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 08.10.2012 у справі № К-58359/09, від 14.06.2012 у справі К-34052/10 та від 08.05.2007 у справі № К-10137/06, постанові від 20.02.2008 у справі К/С№ К-19462/06.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.03.2015 №000767/17-01.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.