Ухвала

від 20.10.2015 по справі 809/4204/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 876/5544/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ромен-Долина» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року у справі № 809/4204/14 за позовом Приватного підприємства «Роман Долина» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001432200, № 0001442200, № 0001422200 від 04.12.2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

16.12.2014 року Приватне підприємство "Ромен-Долина" звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень № 0001432200, №0001442200, №0001422200 від 04.12.2014 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами виїзної планової перевірки ПП «Ромен-Долина» з питань дотримання позивачем вимог чинного законодавства за період з 01 січня 2011 по грудень 2013 року, складено акт від 20.11.2014 року. Згідно вказаного акту податковим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги статей 139, 146, 188, 198, 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та орендної плати за землю.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апеллянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено виїзну планову перевірку ПП «Ромен-Долина» (код ЄДРПОУ 33083141) з питань питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт за №2397/09-05-22/33083141 від 20.11.2014 року, в якому посадовими особами ДПІ зафіксовано, що ПП «Ромен-Долина» порушено:

- п.п.139.1.5 п.139 ст.139, п.146.12 ст.146 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на прибуток в розмірі 390575,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 41826,00 грн., за 2013 рік в сумі 348749,00 грн.

- п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.7 ст.209, п.п.48.5.1 п.48.5, п.48.7 ст.48, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ч.13 п.1 підр.2 р.XX "Перехідні Положення ПК України», в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість в загальному розмірі 94818,00 грн. ( заниження за жовтень 2011 року- 62167,00 грн., листопад 2011 року - 51996,00 грн., грудень 2011 року - 19463,00 грн., жовтень 2012 року - 23748,00 грн., листопад 2012 року - 12166,00 грн., серпень 2013 року - 604,00 грн., вересень 2013 року - 123622,00 грн., завищення за вересень 2011 року - 1000 грн., лютий 2013 року - 911,00 грн., червень 2013 року - 194824,00 грн., серпень 2013 року - 2213,00 грн.),встановлено неправомірне застосування пільги з податку на додану вартість в сумі 500030грн.

- п. 49.2 ст. 49, п. 285.1, п. 285.2 ст. 285, п. 286.2 ст. 286, п.1 та п. 4 ст.288 ПК України, в результаті чого занижено до сплати в бюджет орендну плату за землю в сумі 59585,60 грн., в тч. За 2012 рік в сумі 31727,40 грн., за 2013 рік в сумі 27858,18 грн. Підприємством не подано декларації із земельного податку за 2012,2013 роки.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення:

- № 0001432200 від 04.12.2014, яким ПП «Ромен-Долина» донараховано 488219,00 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, з яких 390575,00 грн.- за основним платежем та 97644,00 грн.- штрафними санкціями. (а.с.7);

- № 0001442200 від 04.12.2014 року, яким донараховано 1012682,00 грн. Податку на додану вартість, з яких 594848,00 грн. за основним платежем та 417834,00 грн.-нарахованими штрафними санкціями. (а.с.8);

- № 0001422200 від 04.12.2014 року, яким донараховано 74821,60 грн. орендної плати за землю, з яких 59585,60 грн. - за основним платежем та 15326,00 грн. - штрафними санкціями. (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року ПП «Ромен-Долина» перебувало на спеціальному режимі оподаткування, нарахування, сплати та використання сум ПДВ та відповідно подавало до Долинської ОДПІ декларації переробного підприємства.

У відповідності до п.п. 6 п.1 підрозділу 2, розділу 10 Перехідних положень Податкового Кодексу України ПП «Ромен-Долина» у 2013 році як переробне підприємство повинне було сплачувати позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в розмірі 40% до спеціального фонду Державного бюджету України та 60 % на спеціальний рахунок підприємства.

Крім того відповідно до ч.10 п.1 підр. 2 р. XX "Перехідні положення Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим періодом), до спеціального фонду Державного бюджету України - 2 строки встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації.

За наслідками перевірки картки особового рахунку по платежу 14010110 (суми ПДВ, спрямовані на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам) встановлене перерахування коштів на спеціальний рахунок підприємства з порушенням термінів, встановлених чинним законодавством за період з лютого по червень 2013 року.

Отже, у зв'язку з невчасним перерахуванням коштів на спеціальний рахунок підприємства позивачем неправомірно застосовано пільгу з податку на додану вартість на загальну суму 500030,00 грн.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що ПП «Ромен-Долина» в порушення приписів ПК України занижено розмір грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на 390575, 00 грн., та податку на додану вартість на 94818,00 грн., неправомірно застосовано пільгу з подаку на додану вартість в сумі 500030,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0001432200 та №0001442200 від 04.12.2014 року є необгрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001422200 від 04.12.2014 року, яким позивачу донараховано 74821,60 грн. орендної плати за землю, з яких 59585,60 грн. - за основним платежем та 15326,00 грн. - штрафними санкціями, то суд зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування- земельна ділянка, надана в оренду. (п.288.2 п.288.3 ст.288 ПК України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. (п.288.4 ст.288 ПК України).

В ході судового розгляду встановлено, що у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ПК України ПП «Ромен-Долина» є платником орендної плати за землю згідно договору оренди від 26.04.2007 року за №04.07.303, укладеного з Долинською міською радою. Згідно даного договору позивачу надано в оренду терміном на 10 років 1,0626 га. землі для облаштування обслуговування худобо-забійного пункту за адресою м. Долина, вул. Хмельницького 167А та відповідно визначено розмір орендної плати.

Відповідно до додаткових угод № 1 та №2 відповідно від 12.01.2012 та 30.05.2012 року внесено зміни до договору від 26.04.2007 щодо розміру орендної плати за вказану земельну ділянку.

Згідно п.49.2 ст.49 ПК Ураїни платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) для плати за землю є календарний рік. При цьому згідно п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Однак ПП «Ромен-Долина» не подано податкові декларації плати за землю за 2012 та 2013 роки та не проведено нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебувала у користуванні підприємства на підставі вищезазначеного договору оренди та додаткових угод від 12.01.2012, від 30.05.2012 року в результаті чого підприємством було занижено до сплати в бюджет орендну плату за землю в сумі 59585,60 грн, в т.ч. за 2012 рік в сумі 31727,40 грн. та 27858,18 грн. - за 2013 рік.

За таких обставин повідомлення-рішення № 0001422200 від 04.12.2014 року прийняте податковим органом правомірно та до скасування не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно у матеріалах справи копій первинних документів встановлено, що ПП "Ромен-Долина" 29.08.2013 року уклало з ФГ "ОСОБА_2" договір поставки РД №100, за змістом якого предметом придбання є сало в кількості 166 666,67 кг., по ціні 6,00 гривень за 1 кг., на загальну суму 1 000 000,00 гривень (а.с.144).

На виконання умов договору ФГ "ОСОБА_2" вказаним контрагентом складено та видано позивачу видаткові накладні №С-00000255 від 28.08.2013, №00000256 від 29.08.2013, №00000257 від 30.08.2013 року, № С-00000629, №С-00000630, №С-00000631 від 30.09.2013, та податкові накладні №46/2 від 28.08.2013, №47/2 від 29.08.2013, №48/2 від 30.08.2013 року, №63/2,№64/2, №65/2 від 30.09.2013 (а.с. 146-152, 184-193).

Дані первинні документи стали підставою для оплати, на підтвердження якої представник позивача надав копії платіжних доручень №368 від 27.09.2013 року, №364 від 22.09.2013 року, №113 від 25.09.2013 року, №118 від 31.10.2013 року. (а.с. 135-137).

Представлені копії договору поставки, видаткові і податкові накладні зі сторони ФГ "ОСОБА_2" підписані директором ОСОБА_3.

Вищевказані копії договорів не берались до уваги, так як на переконання суду саме лише перерахування коштів субпідряднику та документальне оформлення господарської операції не можуть свідчити про її реальний характер.

Із змісту отриманих актів зустрічної звірки ФГ "ОСОБА_2" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, якими сформовано податковий кредит, складених Могилів-Подільською №003/2201/34276610 від 05.02.2013 року( а.с.71-92), №225/2201/34276610 від 21.03.2014 року( а.с.180-183), судом встановлено, що контрагент позивача - ФГ "ОСОБА_2", так як і його посадові особи, не знаходяться за адресою реєстрації, відповіді на письмові запити податкових органів щодо проведення взаємозвірок залишені без виконання, у зв'язку із чим фактично провести перевірки по документам первинного бухгалтерського і податкового обліку з об'єктивних причин не представилося можливим.

Згідно відповіді Держземагенства №1-30/2361 від 27.11.2013 року на запит Могилів-Подільської ОДПІ щодо наявності земельних ділянок, які знаходилися у власності чи користуванні ФГ «ОСОБА_2» на території м. Могилів-Подільський та Могилів- Подільського району у власності чи користуванні даного підприємства земельні ділянки відсутні.

Відповідно до інформації, наданої Могилів-Подільського МРЕВ ДАІ від 22.11.2013 року згідно бази даних АІПС «Автомобіль» за ФГ «ОСОБА_2» транспортних засобів не зареєстровано.

Крім того згідно інформаційної довідки Державної реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області від 29.11.2013 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

За перевіряємий період в бухгалтерському обліку ПП « Ромен-Долина» операції по взаємовідносинах з ФГ «ОСОБА_2» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 не відображено жодним бухгалтерським проведенням. Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію проводилася частково через розрахунковий рахунок на рахунок ФГ «ОСОБА_2» згідно представлених платіжних доручень, та представлених квитанцій до прибуткових касових ордерів. Станом на 31.12.2013 року заборгованість по ФГ «ОСОБА_2» відсутня.

Згідно представлених документів транспортування товару проводилося орендованим транспортом ПП «Ромен-Долина», який він орендує у ПП ОСОБА_4, згідно договору оренди №Б/Н від 23.08.2013 року та у фізичної особи ОСОБА_5 згідно договору оренди №б/н від 26.08.2013 року. Однак накази на відрядження, подорожні листи, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт чи інші документи, які б підтверджували перевезення товару, товаро-транспортні накладні на перевезення м'ясопродуктів, ветеринарні свідоцтва, дані складського обліку, довіреності, які б підтверджували отримання товару ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду позивачем не представлені.

Таким чином в результаті проведених заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів , проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ФГ «ОСОБА_2», з моменту реєстрації відсутня необхідна матеріальна база, для здійснення будь-якого виду діяльності , що робить неможливим фактичне виконання угод.

Із висновку і матеріалів ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області №324/8/09-00 від 17.02.2014 року, СВ ФР ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №8870/13-134 від 16.12.2013 року було з'ясовано, що відносно службових осіб ФГ "ОСОБА_2" 24.09.2013 року зареєстровано кримінальне провадження №32013010000000192 за фактом ухилення від сплати податків за частиною 3 статті 212 КК України. В межах даного провадження 13.02.2014 року приєднано кримінальне провадження №32014020000000022 за частиною 2 статті 366 КК України, якому присвоєно єдиний номер №32013010000000192, і яке станом на 25.04.2014 року перебувало в провадженні в СВ Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області.

В ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2012-2013 років ФГ "ОСОБА_2" на території Серебрійської сільської ради фінансово-господарської діяльності не здійснювало, виробничих та офісних приміщень на території не має, земельні ділянки не використовувало, зареєстрованих договорів оренди землі не мало.

Згідно до реєстраційних документів фермерського господарства засновником ФГ "ОСОБА_2" є ОСОБА_6, посаду директора та головного бухгалтера господарства обіймає ОСОБА_3.

В ході допиту засновника ФГ "ОСОБА_2", який проведено 07.11.2013 року слідчим ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області, ОСОБА_6 показав, що він не знайомий з директором ФГ "ОСОБА_2" ОСОБА_7 та не підписував наказ від 14.02.2013 року на звільнення з посади директора господарства ОСОБА_2 та призначення на вказану посаду ОСОБА_3

Допитаний 10.10.2013 року слідчим СВ ФР ДПІ у Деснянському районі м. Києва директор ФГ "ОСОБА_2" ОСОБА_3 показав, що фінансово-господарських документів з контрагентами він не складав та не підписував. Відповідно підприємства та їх службові особи, які формували собі податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ФГ "ОСОБА_2" йому не відомі і не знайомі. Договорів, контрактів, актів прийому-передачі товарів (послуг), податкових накладних він ніколи не підписував.

Таким чином, на підставі вищенаведеного у відповідності до положень ст.86 КАС України колегія апеляційного суду прийшла до переконання та погоджується із позицією суду першої інстанції, що надані позивачем документи, не підтверджують реальності виконання господарських операцій між ПП «Ромен-Долина» та ФГ «ОСОБА_2».

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від - 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як слідує із змісту вказаних правових норм наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема повинні відображати реальні товарні операції.

За таких обставин колегія суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність настання реальних правових наслідків за господарськими операціями з ФГ «ОСОБА_2»

Також колегія суду погоджується із висновками посадових осіб податкового органу, викладеними в акті №2397/09-05-22/33083141 від 20.11.2014 щодо не включення позивачем до складу валових витрат за 4 квартал 2012 року реалізації м'яса ПП «Сегрос» (код ЄДРПОУ 2504810) на суму 117622,00 грн., а також зайве включення до складу валових витрат за 2013 рік реалізації м'яса даному контрагенту на суму 1228330,00 грн., та відповідно заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2012 року в сумі 19603,00 грн., а за червень 2013 року завищення на 196 533,00 грн., згідно первинних документів та довідки Миколаївської ОДПІ за № 658/22/2-1/25048410 від 04.07.2014 року, якою підтверджено реальність здійснення вказаних господарських операцій. (а.с.48-52).

На підставі податкових накладних, представлених у ході проведеної перевірки контролюючим органом правомірно встановлено не включення позивачем до складу валових витрат за 4 квартал 2012 року реалізації товару (м'яса) контрагенту ПК «Авалон» (код ЄДРПОУ 36154597) на суму 81550,00 грн, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16300,00 грн.

Відповідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжності між податковим кредитом ПП «Ромен-Долина» та податковими зобов'язаннями ТОВ «КАСП» (код ЄДРПОУ 37387124) та ТОВ «Юромир» (код ЄДРПОУ 34263465). Неможливість проведення зустрічної звірки з питань підтвердження взаємовідносин ПП «Ромен-Долина» з ТОВ «КАСП» підтверджено актом від 03.07.2014 року № 618/16-01-22 від 03.07.2014 року.(а.с.46-47).

Згідно акту ДПІ в Сихівському районі м.Львова від 28.08. 2014 року № 10469/13-50-22-11/346 встановлено, що господарські операції ТОВ «Юромир» з контрагентами-покупцями не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки відсутній факт отримання товару від контрагентів продавців.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, підтверджують правомірність визначення валових витрат та формування податкового кредиту, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Підпунктом14.1.181 п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного(податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.198.6 вищевказаної норми ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року ПП «Ромен-Долина» перебувало на спеціальному режимі оподаткування, нарахування, сплати та використання сум ПДВ та відповідно подавало до Долинської ОДПІ декларації переробного підприємства.

У відповідності до п.п. 6 п.1 підрозділу 2, розділу 10 Перехідних положень Податкового Кодексу України ПП «Ромен-Долина» у 2013 році як переробне підприємство повинне було сплачувати позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в розмірі 40 % до спеціального фонду Державного бюджету України та 60 % на спеціальний рахунок підприємства.

Крім того відповідно до ч.10 п.1 підр.2 р.XX "Перехідні положення Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним ( податковим періодом), до спеціального фонду Державного бюджету України - 2 строки встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації.

За наслідками перевірки картки особового рахунку по платежу 14010110 ( суми ПДВ, спрямовані на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам) встановлене перерахування коштів на спеціальний рахунок підприємства з порушенням термінів, встановлених чинним законодавством за період з лютого по червень 2013 року.

Отже, у зв'язку з невчасним перерахуванням коштів на спеціальний рахунок підприємства позивачем неправомірно застосовано пільгу з податку на додану вартість на загальну суму 500030,00 грн.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ПП «Ромен-Долина» в порушення приписів ПК України занижено розмір грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на 390575, 00 грн., та податку на додану вартість на 94818,00 грн., неправомірно застосовано пільгу з подаку на додану вартість в сумі 500030,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001432200 та №0001442200 від 04.12.2014 року є необгрунтованими, та слід відмовити.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001422200 від 04.12.2014 року, яким позивачу донараховано 74821,60 грн. орендної плати за землю, з яких 59585,60 грн.-за основним платежем та 15326,00 грн. - штрафними санкціями колегія суддів зазначає, що згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності- це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток ( паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки( паї) , які перебувають у власності.

Згідно п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування- земельна ділянка, надана в оренду.( п.288.2 п.288.3 ст.288 ПК України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем ( власником) і орендарем. ( п.288.4 ст.288 ПК України).

У відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ПК України ПП «Ромен-Долина» є платником орендної плати за землю згідно договору оренди від 26.04.2007 року за №04.07.303, укладеного з Долинською міською радою. Згідно даного договору позивачу надано в оренду терміном на 10 років 1,0626 га. землі для облаштування обслуговування худобо-забійного пункту за адресою м. Долина, вул. Хмельницького 167А та відповідно визначено розмір орендної плати.

Відповідно до додаткових угод № 1 та №2 відповідно від 12.01.2012 та 30.05.2012 року внесено зміни до договору від 26.04.2007 щодо розміру орендної плати за вказану земельну ділянку.

Згідно п.49.2 ст.49 ПК Ураїни платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) для плати за землю є календарний рік. При цьому згідно п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю ( крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46 цього Кодексу, з розбивкою рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Однак ПП «Ромен-Долина» не подано податкові декларації плати за землю за 2012 та 2013 роки та не проведено нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебувала у користуванні підприємства на підставі вищезазначеного договору оренди та додаткових угод від 12.01.2012, від 30.05.2012 року в результаті чого підприємством було занижено до сплати в бюджет орендну плату за землю в сумі 59585,60 грн, в т.ч. за 2012 рік в сумі 31727,40 грн. та 27858,18 грн.- за 2013 рік.

За таких обставин повідомлення-рішення № 0001422200 від 04.12.2014 року прийняте податковим органом правомірно та до скасування не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст.195-197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ромен-Долина» - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року у справі № 809/4204/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко