Постанова

від 28.10.2015 по справі 802/3137/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 жовтня 2015 р. Справа № 802/3137/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни ,

за участю:

секретаря судового засідання: Арутюнян З.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області

до: фермерського господарства ОСОБА_3

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області (далі - УПФ України в Теплицькому районі, управління пенсійного фонду, позивач) з адміністративним позовом до фермерського господарства ОСОБА_3 (далі - ФГ ОСОБА_3, фермерське господарство, відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до абз.4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених, відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В свою чергу, відповідно до п.п. 6.8 Інструкції підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Станом на 25.08.2015 р. за відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованим до пенсійного фонду фактичним витратам по виплаті пенсій за віком на пільгових умовах та витрат на доставку цих пенсій по громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з червня по серпень 2015 р. в сумі 3222,72 грн., що підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.04.2015 року.

В зв'язку з невідшкодуванням пільгових пенсій відповідачем, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в його задоволені, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Зокрема вказала, що Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На думку відповідача, він не втратив статус платника фіксованого с/г податку, адже заміна назви фіксованого сільськогосподарського податку на єдиний податок 4 групи не змінила його суті, порядку нарахування та сплати. При цьому, для платників 4 групи єдиного податку, починаючи з 2015 року збережені всі умови їх оподаткування, які раніше були передбачені для платників фіксованого с/г податку та до податкового органу подано та прийнято податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік. Окрім того, в абз. 4 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" залишається посилання на фіксований с/г податок.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець звільнив платників фіксованого с/г податку від відшкодовування пільгових пенсій, підстави для їх стягнення у позивача відсутні.

Крім того, як зазначено представником, зазначені у позові громадянки, працювали у господарстві всього лиш декілька місяців, а тому відшкодуванню мають підлягати витрати з урахуванням пропорційності стажу роботи на декількох підприємствах, що не враховано позивачем при звернені з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності 26.07.1997 р. (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності з 1.01.2015р.), внесено зміни до ПК України, зокрема з 01 січня 2015 року з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Згідно із пунктом 297.1 статті 297 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 р.) платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом (п. 297.1 ст. 297 ПК України).

До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості справляння якого встановлювались статтею 307 ПК України.

Згідно із статтею 307 ПК України платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд звертає увагу, що заборгованість, про стягнення якої подано позов, виникла, як зазначено позивачем, в 2015 році, відтак, відповідач, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р. не відноситься до платника фіксованого сільськогосподарського податку, що спростовує доводи останнього, викладені у письмових запереченнях.

Стосовно доводів представника відповідача щодо пропорційності покриття витрат підприємствами, на яких працювали особи, яким призначені пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21- 1 від 19.12.2003р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Так, відповідно до пункту 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З наведеної норми видно, що при вирішені питання щодо пропорційності відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій слід враховувати стаж роботи особи, який дає право на призначення пільгових пенсій.

Судом встановлено, що заявлена у цьому позові заборгованість виникла в зв'язку з несплатою відповідачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по громадянкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При цьому, відповідно до поданих заяв, вказаним особам пенсія призначена на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в якому зазначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України

Отже, враховуючи наведену норму та підстави, за яких призначено пенсію громадянкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, норми пункту 6.2 Інструкції № 21-1 щодо пропорційності на спірні правовідносини не розповсюджуються, адже такі особи (жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей) мають право на пенсію за віком незалежно від віку і трудового стажу.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону. Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

За правилами встановленими пунктом 6.7 Розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, за фермерським господарством рахується заборгованість по невідшкодованих до Пенсійного фонду України фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за період з червня по серпень 2015 року по пенсіонерах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на суму 3222,72 грн. Вказана пенсія призначена відповідно до п. "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с.4).

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Як свідчать матеріали справи, "розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року" № 200/06-40/03 від 25.02.2015 року по громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на суму 13373,03 грн. надісланий ФГ ОСОБА_3 25.02.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком (а.с. 5).

За сукупністю наведених обставин, враховуючи наявність заборгованості відповідача перед органом пенсійного фонду щодо відшкодування пільгових пенсій та його обов'язок щодо сплати зазначеної в розрахунку місячної суми таких витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та безпідставність заперечень представника відповідача. Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовільнити.

Стягнути з фермерського господарства ОСОБА_3 (вул. Суворова,37, с.Орлівка, Теплицький р., Вінницька обл., ідн. код 34260946) на користь управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області (вул. І.Франка, 1, смт Теплик, Вінницька обл., ідн. код 24903066) заборгованість в сумі 3222,72 грн. (три тисячі двісті двадцять дві грн. 72 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна