Ухвала

від 27.10.2015 по справі 495/5135/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8581/15

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді Сидоренко І.П., суддів Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2015р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі дійсними, -

встановила:

Ухвалою суду від 25 серпня 2015р. було частково задоволено заяву ТДВ «АЛКАЛІЯ» про забезпечення позову.

Суд заборонив будь-яким третім особам, вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть Товариству з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» користуватися земельними ділянками загальною площею 3,0113га та 0,8934га, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, за межами населеного пункту Білгород-Дністровського району Одеської області, і є об'єктами Договорів оренди землі від 21 серпня 2014р., в тому числі, дії, що можуть перешкоджати:

-вільному заїзду сільгосптехніки Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» на земельні ділянки;

-обробку земельних ділянок;

-проведенні будь-яких агротехнічних заходів;

-вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам Товариства з додатковою відповідальністю "Алкалія", задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгосппродукції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити ухвалу про відмову у задоволені заяви ТДВ «АЛКАЛІЯ» про забезпечення позову, посилаючись на те, що вона була ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме:

-вона не вмотивована та в ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, за якими суд першої інстанції вважав, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду,

-фактично предмет спору та прийняти судом заходи забезпечення позову співпадають, що є вже вирішенням спору,

-ухвалою суд фактично надав позивачу право проводити роботи, пов'язані з обробкою земельних ділянок, проведенням будь-яких агротехнічних заходів, а також надав можливість вільного доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам ТДВ «АЛКАЛІЯ», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгосппродукції, що в подальшому може потягнути інші судові спори, пов'язані з використанням земельної ділянки (матеріали виділеної справи аркуш 41).

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТДВ «АЛКАЛІЯ», яка просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, ухвалу суду скасуванню з направленням на новий розгляд питання за заявою ТДВ «АЛКАЛІЯ» про забезпечення позову, з наступних підстав.

З виділених матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2015р. Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» звернулося до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі дійсними.

21 серпня 2015р. ТДВ «АЛКАЛІЯ» подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просило суд:

-заборонити органам державної реєстрації прав, проводити дії щодо реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договорів оренди землі, предметом яких є земельні ділянки загальною площею 3,0113 га та 0,8934 га, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області, які належать на праві власності ОСОБА_2;

-заборонити ОСОБА_2, а також будь-яким третім особам, вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть Товариству з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» користуватися земельними ділянками загальною площею 3,0113га та 0,8934га, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, за межами населеного пункту Білгород-Дністровського району Одеської області, і є об'єктами Договорів оренди землі від 21 серпня 2014р., в тому числі, дії, що можуть перешкоджати:

-вільному заїзду сільгосптехніки Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» на земельні ділянки;

-обробку земельних ділянок;

-проведенні будь-яких агротехнічних заходів;

-вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгосппродукції (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 25 серпня 2015р. було частково задоволено заяву ТДВ «АЛКАЛІЯ» про забезпечення позову.

Суд заборонив будь-яким третім особам, вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть Товариству з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» користуватися земельними ділянками загальною площею 3,0113га та 0,8934га, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, за межами населеного пункту Білгород-Дністровського району Одеської області, і є об'єктами Договорів оренди землі від 21 серпня 2014р., в тому числі, дії, що можуть перешкоджати:

-вільному заїзду сільгосптехніки Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» на земельні ділянки;

-обробку земельних ділянок;

-проведенні будь-яких агротехнічних заходів;

-вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгосппродукції (а.с.37-38).

При цьому суд першої інстанції вказав, що під час розгляду заяви та вивчення документів, які були додані до неї, судом встановлено, що між сторонами виникли певні правовідносини, на підставі яких позивач вирощує на земельних ділянках, які належать відповідачу сільськогосподарську продукцію, обробляє дану земельну ділянку та сплачує за неї відповідачу обумовлені між ними грошові кошти, або розраховується вирощеною сільськогосподарською продукцією.

Суд дійшов до висновку, що втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим.

Суд вважав, що у задоволені заяви в частині заборони проведення реєстрації слід відмовити, оскільки заборона відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати у повному обсязі свої права щодо неї, також є неприпустимим та суперечить статті 41 Конституції України, у відповідності до якої, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, та право приватної власності є непорушним.

Судова колегія вважає, що вказані висновки суду не відповідають вимогам процесуального закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову (частина 1). У заяві про забезпечення позову повинно бути визначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2 статті). Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 статті).

Відповідно ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (ч. 1 статті). У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (ч. 2 статті). Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 статті).

За положеннями ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 статті), про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена (ч. 5 статті), залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 статті), суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 8 статті).

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

З пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006р. (із змінами) вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 постанови); ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

В позовній заяві і в заяві про забезпечення позову зазначено, що з метою недопущення збитків, які може понести позивач, на час розгляду справи в суді, на підставі ст. ст. 151, 152 ЦПК України і необхідно вжити заходів забезпечення позову оскільки є велика ймовірність укладання інших правочинів та вчинення будь-яких можливих юридичних дій з цією земельною ділянкою до вирішення дійсної справи по суті і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду, яке може бути ухвалене на користь позивача.

Судова колегія вважає, що по суті в заяві про забезпечення позову як підстава для забезпечення позову зазначено вказані дії відповідача, в тому числі відносно третіх осіб.

Тобто позивач зазначив у вказаній заяві як підставу так і вид забезпечення позову, але суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову не надав належної оцінки і не звернув увагу на те, що у справі не притягнуті до участі будь-які треті особи, в заяві про забезпечення позову саме дії відповідача заявником визначені як такі, що перешкоджають господарській діяльності позивача на спірних земельних ділянках і вказується, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість вчинення відповідачем дій стосовно спірних земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб, а в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду, яке може бути ухвалене на користь позивача.

З урахуванням того, що судом не було вирішено питання про залучення до справи будь яких третіх осіб, суд першої інстанції безпідставно заборонив не відомим особам вчиняти будь-які дії.

Внаслідок цього, задовольняючи вказаною оскаржуваною ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову в частині заборони будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть позивачу користуватися спірними земельними ділянками без викладення прийнятого судом рішення стосовно усіх інших заявлених позивачем вимог щодо забезпечення позову в резолютивній частині ухвали і вказавши в мотивувальній частині ухвали про неприпустимість заборони відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати свої права щодо неї, суд першої інстанції не дав належну оцінку заяві позивача про забезпечення позову та постановив суперечливу за змістом ухвалу за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову у справі, в якій до того ж не обґрунтував на підставі чого він прийшов до висновку, що «втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим» за наявності мотивування в ухвалі суду про неприпустимість заборони відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати свої права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції фактично не розглянув заяву позивача про забезпечення позову в повному обсязі стосовно дій відповідача, пов'язаних з діями третіх осіб, і розглянув заяву про забезпечення позову стосовно третіх осіб у відриві від дій відповідача з підстав, які в заяві позивача про забезпечення позову не заявлялися.

З урахуванням викладеного, вищенаведених правових положень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у даній справі порушив порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову, і висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову за наведених обставин є передчасним.

Відповідно ж до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції з питання забезпечення позову ТДВ «Алкалія» скасуванню в повному обсязі з передачею цього питання на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307 ч. 2, ст. 312, ст. ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2015р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі дійсними - скасувати.

Питання за заявою Товариства з додатковою відповідальністю «АЛКАЛІЯ» про вжиття заходів забезпечення позову направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І.П.Сидоренко

Судді С.О.Погорєлова

Т.В. Цюра