Ухвала

від 26.10.2015 по справі 495/5131/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8590/15

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- Бабія А.П.

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2015 року про забезпечення позову, по справі за позовом ТДВ «Алкалія» до ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі дійсними,-

встановила:

ТДВ «Алкалія» звернулося з позовом до суду до ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі дійсними.

Крім того, подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просило: заборонити органам державної реєстрації прав, провадити дії щодо реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договорів оренди землі, предметом яких є земельні ділянки: площею 5,48 (4,04 + 1,44) га ріллі, кадастрові НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, власником яких на підставі державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_3 від 10.12.2002 року є ОСОБА_3 до вирішення дійсної цивільної справи по суті; заборонити ОСОБА_3, а також будь-яким третім особам, вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть Товариству з додатковою відповідальністю «Алкалія» користуватися земельними ділянками: площею 4,04 га ріллі, кадастровий НОМЕР_4 та площею 1,44 га ріллі, кадастровий НОМЕР_2, власником яких на підставі державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_3 від 10.12.2002 року є ОСОБА_3, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, за межами населеного пункту, Білгород-Дністровського району Одеської області і є об'єктами Договорів оренди землі від 01 грудня 2010 року, в тому числі, дії які можуть перешкоджати: вільному заїзду сільгосптехніки Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» на земельні ділянки; обробітку земельних ділянок; проведенні будь-яких агротехнічних заходів; вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгосппродукції.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2015 року заяву ТДВ «Алкалія» задоволено частково. Заборонено будь-яким третім особам, вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть Товариству з додатковою відповідальністю «Алкалія» користуватися земельною ділянкою площею 5,84 (4,04 + 1,44) га ріллі, кадастрові НОМЕР_1 та НОМЕР_2, власником яких на підставі державного акту НОМЕР_3 від 10.12.2002 року є ОСОБА_3, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, за межами населеного пункту, Білгород-Дністровського району Одеської області і є об'єктами Договорів оренди землі від 01 грудня 2010 року, в тому числі, дії які можуть перешкоджати: вільному заїзду сільгосптехніки Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» на земельні ділянки; обробітку земельних ділянок; проведенні будь-яких агротехнічних заходів; вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгосппродукції.

Не погодившись з ухвалою суду від 25.08.2015 року про забезпечення позову, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2015 року, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ТДВ «Алкалія» щодо забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, відповідно до оскаржуваної ухвали, виходив з положень ст. ст. 151-153 ЦПК України і того, що між сторонами виникли певні правовідносини, на підставі яких позивач вирощує на земельних ділянках, які належать відповідачу, сільськогосподарську продукцію, обробляє дану земельну ділянку та сплачує за неї відповідачу обумовлені між ними грошові кошти, або розраховується вирощеною сільськогосподарською продукцією, на підставі чого суд вважав, що втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим.

Разом з тим, суд відзначив, що заборона відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати у повному обсязі свої права щодо неї, також є неприпустимим та суперечить статті 41 Конституції України, у відповідності до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Однак, з такими висновками суду судова колегія не може погодитися, оскільки вказані висновки суду суперечать вимогам процесуального закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За положеннями ч. ч. 1, 5, 6, 8 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Як роз'яснено в п. п. 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів; ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.07.2015 року ТДВ «Алкалія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі дійсними (а. с. 1-4) та подало заяву про забезпечення позову (а. с. 8-11).

У вказаній заяві, зокрема, зазначено, що на час підписання вищевказаних договорів оренди земельним ділянкам не були присвоєні кадастрові номери, у зв'язку з чим позивач взяв на себе обов'язок щодо отримання по кожній земельній ділянці кадастрового номеру, що зайняло у позивача тривалий час, а наявність кадастрового номеру є обов'язковим реквізитом земельної ділянки щодо якої у подальшому має бути здійснена державна реєстрація похідного речового права на вказані земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди, на даний час у спірні земельні ділянки позивачем внесені мінеральні добрива для підняття їх родючості і земельні ділянки оброблені позивачем та вже настав час їх подальшої обробки перед засіванням та безпосередньо засівання, але 14.08.2015 року близько до 19 год. невідомі люди провели дії щодо заміру їх меж, вбили дерев'яні палки по їх периметру, і чоловік на тракторі спахав їх за периметром, у зв'язку з чим позивач звернувся до міліції, а присутність з невідомими ОСОБА_4, що є співзасновником ТОВ «Бессарабія Агро», і відмова відповідача від подальшої співпраці з позивачем є не одиничним випадком (до позивача звернулося майже 40 орендодавців) вплинуло на виникнення припущення, що припинення договірних відносин з позивачем робиться відповідачем з метою переукладення договорів оренди з ТОВ «Бессарабія Агро».

Вказується, що з огляду на вищенаведене відповідач своїми діями перешкоджає господарській діяльності позивача на спірних земельних ділянках і невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу обробляти спірні земельні ділянку, засівати та здійснювати інші дії, укладати правочини, вчиняти будь-які можливі юридичні дії з цими земельними ділянками на користь третіх осіб, і як наслідок призведе до неможливості позивачем поновити його порушені права та інтереси стосовно спірних земельних ділянок.

Зазначено, що з метою недопущення збитків, які може понести позивач, на час розгляду справи в суді, на підставі ст. ст. 151, 152 ЦПК України і необхідно вжити заходів забезпечення позову, оскільки є велика ймовірність укладання інших правочинів та вчинення будь-яких можливих юридичних дій з цими земельними ділянками до вирішення дійсної справи по суті і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду, яке може бути ухвалене на користь позивача.

По суті в заяві про забезпечення позову як підстава для забезпечення позову зазначено вказані дії відповідача, в тому числі відносно третіх осіб.

Таким чином, позивач зазначив у вказаній заяві як підставу так і вид забезпечення позову, але при її розгляді суд першої інстанції не дав належної оцінки і не звернув увагу на те, що у справі не притягнуті до участі будь-які треті особи, в заяві про забезпечення позову саме дії відповідача заявником визначені як такі, що перешкоджають господарській діяльності позивача на спірних земельних ділянках і вказується, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість вчинення відповідачем дій стосовно спірних земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб, а в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду, яке може бути ухвалене на користь позивача.

Внаслідок цього, задовольняючи вказаною оскаржуваною ухвалою суду від 25.08.2015 року заяву позивача про забезпечення позову в частині заборони будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть позивачу користуватися спірними земельними ділянками без викладення прийнятого судом рішення стосовно усіх інших заявлених позивачем вимог щодо забезпечення позову в резолютивній частині ухвали і, вказавши в мотивувальній частині ухвали про неприпустимість заборони відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати свої права щодо неї, суд першої інстанції не дав належну оцінку заяві позивача про забезпечення позову та постановив суперечливу за змістом ухвалу за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову у справі, в якій до того ж не обґрунтував на підставі чого він прийшов до висновку, що «втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим» за наявності мотивування в ухвалі суду про неприпустимість заборони відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати свої права.

Тобто, фактично суд першої інстанції в повному обсязі не розглянув заяву позивача про забезпечення позову стосовно дій відповідача, пов'язаних з діями третіх осіб, і розглянув заяву про забезпечення позову стосовно третіх осіб у відриві від дій відповідача з підстав, які в заяві позивача про забезпечення позову не заявлялися.

З урахуванням викладеного, вищенаведених правових положень, роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у даній справі порушив порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову, а висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, за наведених обставин, є передчасним.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 25.08.2015 року про забезпечення позову ТДВ «Алкалія» скасуванню з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2015 року про забезпечення позову, по справі за позовом ТДВ «Алкалія» до ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі дійсними - скасувати, питання про забезпечення позову передати на новий розгляд до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич

А.П. Бабій