Ухвала

від 18.04.2012 по справі 6-2/1204/12

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-2/1204/12

У Х В А Л А

с.Біловодськ 18 квітня 2012 року

Біловодський районний суд Луганської області в складі:

головуючого: судді Рукаса М.С.,

за участю:

секретаря Мірошнік Г.Г.,

представника ВДВС Біловодського РУЮ ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Біловодського районного суду Луганської області, подання головного державного виконавця ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області Ткаченко Наталії Миколаївни про виділення частини майна, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Біловодського районного суду Луганської області надійшло подання головного державного виконавця ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області Ткаченко Наталії Миколаївни в якому вона просила виділити з ФГ «Гарант» частину майна, що належить ОСОБА_2 та звернути стягнення на майно, для подальшої його реалізації з прилюдних торгів та кошти боржника, що містяться в банківських установах, а саме: Біловодському відділенні ВАТ «Ощадбанк» і Біловодському відділенні ПАТ «Укркоммунбанк» в межах загального боргу у сумі 580 868,42 грн., що належить ФГ «Гарант», одноосібним засновником та власником якого є боржник ОСОБА_2, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування своїх вимог державний виконавець вказала на те, що при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_2, було встановлено, що у боржника відсутнє майно чи банківські вклади на які б було звернено стягнення.

Однак в ході проведення виконавчих дій було встановлено, що ОСОБА_2 є головою ФХ «Гарант», розташованого по вул.Молодіжна, 2, с.Гармашівка Біловодського району Луганської області. В зв’язку з чим до ВДВС Біловодського РУЮ надійшли заяви стягувачів про звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в іншої особи, а саме ФГ «Гарант».

Враховуючи вище наведене та приймаючи до уваги великий розмір заборгованості боржника, відсутність майна чи банківських вкладів на які б було звернено стягнення, головний державний виконавець вважає доцільним звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в ФГ «Гарант».

В судовому засіданні представник ВДВС Біловодського РУЮ ОСОБА_1 підтримала вищевказане подання та просила суд його задовольнити. Додаткових пояснень, письмових доказів не має.

Вислухавши пояснення представника ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом передбачено звернення стягнення на частину майна лише у двох випадках: при зверненні стягнення на частину майна повного товариства (ст.131 ЦК України), та звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю (ст.149 ЦК України).

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2 є засновником фермерського господарства «Гарант», код 30053659, розташованого по вул.Молодіжна, 2, с.Гармашівка Біловодського району Луганської області (п.1 статуту ФГ «Гарант», зареєстрованого 6 серпня 1998 року в Біловодській районній державній адміністрації (а.с.35).

В свою чергу фермерське господарство не є господарським товариством, а ні в формі повного товариства, а ні у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а є фактично специфічним господарським товариством, правовий статус якого регламентований окремо в Законі України «Про фермерське господарство». А тому застосування ст.149, 131 ЦК України є недопустимими в даному випадку, оскільки ці норми Закону мають відношення до інших форм господарських товариств.

Неможливо, на думку суду, і застосування принципу аналогії Закону, оскільки сама правова природа фермерського господарства є специфічною так ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство» передбачає, що фермерське господарство діє на основі статуту, тоді як повне товариство на підставі засновницького договору, а товариство з обмеженою відповідальністю має статутний капітал, що поділений на певні частини між учасниками товариства та має ознаки складного корпоративного управління, що характеризується системою органів з чітким розмежуванням компетенції і визначеним порядком підпорядкованості. Тобто зазначені форми товариств суттєво відрізняються один від одного за правовими ознаками.

Крім того ЗУ «Про фермерське господарство» встановлений специфічний суб’єкт такого господарства, а саме ними можуть бути лише члени сім’ї та родичі (ст.3 ЗУ «Про фермерське господарство»), які мають документально підтверджений досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство»). Саме цим суб’єктам держава безоплатно передає у власність земельні ділянки з земель державного фонду, а тому сторонні кредитори не можуть претендувати на таке майно, через те що, не мають певного статусу, як члени фермерського господарства.

Окремо слід зазначити, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності, і частки у статутному капіталі не визначенні, а тому з огляду на зазначені обставини не є можливим застосування принципу аналогії закону.

Додатково слід зазначити, що законодавець не передбачає в ЗУ «Про фермерське господарство» порядку звернення стягнення на частку майна господарства, в зв’язку з чим слід користуватися при вирішення даного питання загальною нормою, що передбачає відповідальність юридичних осіб. Так ст.96 ЦК України зазначає, що юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків установленими документами або законом.

Оскільки в статуті ФГ «Гарант» не зазначено порядку та підстав звернення стягнення на частку майна у господарстві за зобов’язаннями її учасника, та в ЗУ «Про фермерське господарство» не зазначено такого порядку, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця про виділення з ФГ «Гарант» частини майна, що належить ОСОБА_2 та звернення стягнення на це майно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.210, 293, 379 ЦПК України, ст.96 ЦК України, Законом України «Про фермерське господарство», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області Ткаченко Наталії Миколаївни про виділення частини майна відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий:

суддя: М.С. Рукас