Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/18078/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18078/15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Солді і Ко" доПриватного підприємства "Нові будматеріали" про стягнення 110 955,03 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Щолкін М.І. дов. №149 від 03.09.2015р. від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Нові будматеріали" (надалі - «Підприємство») про стягнення 178 294,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №161388/04/2011 від 10.01.2011 позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 46 682,87 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 536,87 грн., штрафу у розмірі 4 668,22 грн., 3% річних у розмірі 2 540,20 грн. та інфляційних у розмірі 35 526,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 порушено провадження у справі №910/18078/15 та призначено розгляд вказаної справи на 07.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 розгляд справи відкладено до 16.09.2015 у зв'язку із неявкою представників відповідача.

В судове засідання 16.09.2015 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що на даний час, приймання поштових відправлень на територію Автономної Республіки Крим і міста Севастополя об'єктами поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється, тому об'яви про розгляд судової справи здійснювався шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) було укладено договір №161388/04/2011 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.п. 1.2, 2.1 Договору предметом поставки є метизи, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали тощо. Товар що є предметом даного Договору передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) постачальника, які є невід'ємними частинами Договору.

Оплата за цим Договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100%від вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 25 календарних днів з моменту одержання товару покупцем (п. 4.3 Договору).

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулась передача товару покупцю.

Згідно п. 9.2 Договору за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3 даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

За змістом п.п. 13.3, 13.4 Договору сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сторони досягли згоди, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 46 682,87 грн., що підтверджується видатковими накладними у період з 27.07.2013 р. по 16.09.2013 р., які підписані уповноваженою особою відповідача за довіреністю.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 46 682,87 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними 27.07.2013 р. по 16.09.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно умов Договору на суму 46 682,87 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п.4.3 Договору, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 46 682,87 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 46 682,87 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 46 682,87 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 536,87 грн., штрафу у розмірі 4 668,22 грн., 3% річних у розмірі 2 540,20 грн. та інфляційних у розмірі 35 526,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по кожній накладній окремо.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.2 Договору за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3 даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Кім того, суд відзначає, що п.п. 13.3, 13.4 Договору сторонами погоджено більший строк нарахування штрафних санкцій, а саме 3 роки, а тому позивачем правомірно нараховано пеню по кожній видатковій накладній окремо за більший період ніж передбачено п. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 21 536,87 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 4 668,22 грн. нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 9.2. Договору визначено,що а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Отже, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.

Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу не суперечить приписам ст. 61 Конституції України та підтверджується постановами Вищого господарського суду України у справі №15/101-10 від 19.01.2011 р. та у справі 14/137-10 від 08.02.2011 р.

Має місце прострочення покупця по сплаті платежів більше 3 днів, а тому суд погоджується з наданим позивачем розрахунком штрафу у розмірі 4 668,22 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 35 526,87 грн. та 3% річних у розмірі 2 540,20 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 46 682,87 грн., штрафу у розмірі 4 668,22 грн., пені у розмірі 21 536,87 грн., інфляційних у розмірі 35 526,87 грн. та 3% річних у розмірі 2 540,20 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Нові будматеріали" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 76-Б; ідентифікаційний код 33924873) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ідентифікаційний код 23162981) заборгованість у розмірі 46 682,87 грн., штрафу у розмірі 4 668,22 грн., пені у розмірі 21 536,87 грн., інфляційних у розмірі 35 526,87 грн., 3% річних у розмірі 2 540,20 грн. та судовий збір у розмірі 2 219,10 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 21.10.2015 р.

Суддя А.В. Яковенко