Рішення

від 28.10.2015 по справі 910/25103/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/25103/15 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомСпоживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будуємо разом", м.Київ доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м.Київ пророзірвання договору та стягнення 943 167,58 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Некрасов А.В. Нефедов Ю.М. від відповідача:Борисова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Споживчий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Будуємо разом" (надалі - СК "ЖБК "Будуємо разом", позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", (надалі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відповідач) про розірвання договору №ДБС/Ю-13178 від 04.02.2008р. на розрахунково-касове обслуговування та стягнення 943 167,58 грн., а саме: 510 091,03 грн. - кошти на рахунках позивача, 11 906,78 - 3% річних, 221 783,04 - інфляційні втрати, 199 386,73 грн. - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування №ДБС/Ю-13178 від 04.02.2008р. в частині своєчасного перерахування грошових коштів з рахунків відкритих у відділені №2 Севастопольської філії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на рахунки в Центральном регіональному управлінні ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Ухвалою від 23.09.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі №910/25103/15 та розгляд справи призначено на 07.10.2015р.

22.09.2015р. позивачем через відділ діловодства надано уточнення до позовної заяви.

06.10.2015р. СК "ЖБК "Будуємо разом" надано обґрунтування до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 07.10.2015р. у зв`язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 28.10.2015р.

28.10.2015р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/25103/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.02.2008р. між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є ПАТ "Фінанси та Кредит") в особі Севастопольської філії ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач) та Споживчим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Будуємо разом" (клієнт, відповідач) був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування №ДБС/Ю-13178, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №260051317801 у національній валюті та зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1., п. 2.1.).

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунках клієнта, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених законодавством України.

Накладення арешту на рахунок або припинення операцій за ним, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України. (п. 2.3. договору).

Згідно із пп. 3.1.5 п. 3.1 договору, банк має право відмовляти клієнту в обслуговуванні рахунків у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. п. 3.2.1 договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Пунктом 3.3.2 договору, на банк покладено обов'язок вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом.

Згідно з п.п. 3.3.3, 3.3.4. договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів, а також забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку. Договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку (п.п. 8.1. - 8.3. договору).

11.10.2012р. Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" позивачу було надано лист №2400/0021 за змістом якого, відповідно до рішення спостережної ради банку від 03.09.2012р., банком та Севастопольською філією проводиться робота з реорганізації Севастопольської філії АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у відділення №5 (м.Севастополь) АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з переведенням його на баланс Головного Банку. У зв'язку з цим позивачу будуть безкоштовно відкриті нові рахунки у відділеннях (м.Севастополь) АТ "Банк "Фінанси та Кредит", а саме: старі рахунки 260051317801, 260021317802, 260501317801 на нові 26008004710401, 26007004710402, 26053004710401 відповідно. При цьому, банк самостійно, на кінець дня 16.11.2012р. перерахує залишки з старих рахунків, які будуть закрити (безкоштовно) на нові, які будуть діяти з 19.11.2012р.

26.11.2014р. між сторонами було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №62858, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26006021395001 у національній валюті.

На виконання договору №62858 від 26.11.2014р. позивачу було відкрито поточний рахунок №26006021395001, що підтверджується довідкою центрального регіонального управління АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 26.11.2014р.

28.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом №5/11 про перерахування грошових коштів у сумі 487 000,00 грн. з р/р 26008004710401 (відділення №2 Севастопольської філії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") на р/р №26006021395001 (філія центрального регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" МФО 300937) і грошові кошти у сумі 22 800,00 грн. з р/р 26007004710402 (відділення №2 Севастопольської філії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") на р/р 26006021395001 (філія центрального регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" МФО 300937) та видати представнику позивача банківські виписки з р/р 26008004710401 та р/р 26008004710402.

Також позивачем було надано на виконання відповідачу платіжні доручення №72 від 28.11.2014р. на суму 487 000,00 грн. та №73 від 28.11.2014р. на суму 22 800,00 грн.

Проте, лист №5/11 від 28.11.2014р. та зазначені платіжні доручення залишено відповідачем без виконання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, на виконання договору №ДСБ/Ю-13178 від 04.02.2008р. відповідач відкрив позивачу рахунок №260051317801 та №260021317802, №260501317801 (в подальшому №26008004710401 та №26007004710402, №26053004710401), на яких, станом на 02.04.2014, обліковувались грошові кошти в сумі 510 091,03 грн.

Факт перебування зазначених грошових коштів на банківських рахунках позивача підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Підстави розірвання договору банківського рахунку передбачені положеннями статті 1075 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже встановлено судом, відповідач істотно порушив умови договору та не виконав платіжні доручення №72 від 28.11.2014 на суму 487 000,00 грн., №73 від 28.11.2014 на суму 22 800,00 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із вимогою про розірвання договору №ДБС/Ю-13178 від 04.02.2008р. на розрахунково-касове обслуговування.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем обставин, викладених у позові не спростовано, доказів виконання платіжних доручень не надано.

Отже, беручи до уваги наявність факту істотного порушення відповідачем умов договору розрахунково-касового обслуговування та зважаючи на норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування №ДБС/Ю-13178 від 04.02.2008р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення коштів наявних на рахунках СК "ЖБК "Будуємо разом" відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 510 091,03 грн., а також 11 906,78 грн. - 3% річних, 221 783,04 грн. - інфляційних втрат, 199 386,73 грн. - пені, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким у Банку з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Вказана інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб всесвітньої мережі Інтернет ( http://www.fg.gov.ua ), та у відповідності до ст. 35 ГПК України є загальновідомою та не потребує доказування.

Таким чином, станом на момент розгляду даного спору господарським судом, у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону.

Водночас, у пункті 5-4 статті 2 даного Закону під поняттям "кредитор" розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень та положень статті 509 ЦК України, позивач є кредитором банку за договором на розрахунково-касове обслуговування №ДБС/Ю-13178 від 04.02.2008р. на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вимога позивача про перерахування залишку коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем у силу зазначеної норми, у зв'язку із запровадженням у останнього тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №3-24гс15 та від 01.04.2015 у справі №3-25гс15.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи вищенаведене та положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будуємо разом" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 943 167,58 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №ДБС/Ю-13178 від 04.02.2008р. укладений між Споживчим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Будуємо разом" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м.Київ, вул.Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Будуємо разом" (03035, м.Київ, вул.Кавказька, будинок 12, код ЄДРПОУ 35687332) судові витрати у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 28.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 02.11.2015р.

Суддя В.В. Князьков