Рішення

від 26.10.2015 по справі 910/20739/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/20739/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/20739/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «База»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОСЕРВІС»;

про стягнення 72 711,98 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищенко І.О., довіреність б/н від 01.03.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «База» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОСЕРВІС» (надалі - відповідач) про стягнення 72 711,98 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 07/09/11-1 від 07.09.2011р. у визначений строк не повністю розрахувався за одержаний на підставі видаткової накладної № 20/06/12-10 від 20.06.2012р. товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 48 527,61 грн., за прострочення оплати якої нараховані 5958,66 грн. - 3% річних та 18 225,71 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/20739/15 та призначено її розгляд на 17.09.2015р.

16.09.2015р. через відділ діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. розгляд справи відкладений на 30.09.2015р., у зв'язку з неявкою повноваженого представника позивача.

29.09.2015р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній заперечує проти розгляду справи у відсутності повноваженого представника.

Ухвалою суду від 30.09.2015р. розгляд справи було відкладено на 08.10.2015р., у зв'язку з неявкою повноваженого представника відповідача.

06.10.2015р. через відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить збільшити позовні вимоги в частині стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за Договором поставки № 07/09/11-1 від 07.09.2011р., а саме: позивач просить стягнути з відповідача 48 527,61 грн. основного боргу, інфляційні втрати в сумі 35 989,41 грн. та 3% річних у розмірі 10 352,67 грн.

Ухвалою від 08.10.2015р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та в судовому засіданні 08.10.2015р. оголосив перерву до 26.10.2015р.

У судовому засіданні 26.10.2015р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 94 869,69 грн., визначеної позивачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, при цьому 26.10.2015р. через відділ діловодства від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Судом вказане клопотання відповідача відхилено з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Господарським судом враховано, що представник відповідача про дату і час проведення судового засідання був повідомлений під розписку, яка міститься в матеріалах справи. Крім того, під час розгляду справи відповідач двічі заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема в судових засіданнях, які відбулись 30.09.2015р. та 08.10.2015р., які суд задовольнив з метою створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Проте, представник відповідача у судове засідання 26.10.2015р. не з'явився, що свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами. Також, станом на день розгляду справи строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, сплинув.

Таким чином, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2011р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № 07/09/11-1, предметом якого є зобов'язання позивача передати на умовах даного договору у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався сплатити та прийняти товар, найменування, кількість, асортимент та ціна якого визначаються у Специфікаціях (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1 розділу договору «ціна та вартість товару», встановлено обов'язок відповідача сплачувати вартість товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача у термін не більший, ніж 180 банківських днів, з дати підписання видаткової накладної.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за відповідними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 2 829 678,12 грн.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 2 634 918,07 грн.

Також, 19.09.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, було здійснено зарахування грошового зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 146 232,44 грн. за договором № 07/09/11-1 від 07.09.2011р., а також встановлено, що після підписання даної угоди, борг відповідача за договором № 07/09/11-1 від 07.09.2011р. складає 48 527,61 грн.

Проте відповідач повну вартість отриманого товару на суму 48 527,61 грн. позивачу не оплатив, у зв'язку з чим останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку.

Крім того, станом на 01.04.2015р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 48 527,61 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 48 527,61 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 48 527,61 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 48 527,61 грн. підлягає задоволенню.

Встановлені вище обставини спростовують твердження відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем за договором поставки № 07/09/11-1 від 07.09.2011р.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 352,67 грн. - 3% річних та 35 989,41 грн. інфляційних втрат, які розраховані за кожною товарною накладною окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних задовольняються в сумі 10352,67 грн., а в частині інфляційних втрат - за розрахунком суду, в розмірі 33946,06 грн., оскільки під час нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляцію.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1307,61 грн., у зв'язку зі сплатою судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОСЕРВІС» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 12-А, літера «А»; код ЄДРПОУ 36476580) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «База» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 25; код ЄДРПОУ 32960114) основний борг у сумі 48 527 грн. 61 коп., 10 352 грн. 67 коп. - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 33 946 грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1856 грн. 53 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Повернути на підставі рішення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «База» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 25; код ЄДРПОУ 32960114) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1307 грн. 61 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 354344 від 05.10.2015р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи № 910/20739/15).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 30.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов