Рішення

від 26.10.2015 по справі 910/22412/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/22412/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській O.С.

розглянувши справу № 910/22412/15

за позовом приватного підприємства «Ярослав»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп»;

про стягнення 19 813,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко О.В., довіреність б/н від 21.10.2015р.;

від відповідача: Петелько К.О., довіреність б/н від 14.09.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Ярослав» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» (надалі - відповідач) про стягнення 19 813,04 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № ЭГ027825 від 07.11.2014р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19 683,42 грн., за прострочення оплати якої нараховано 129,62 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/22412/15 та призначено її розгляд на 01.10.2015р.

Присутній в судовому засіданні 01.10.2015р. представник позивача подав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

В судовому засіданні 01.10.2015р. було оголошено перерву до 26.10.2015р.

Присутній у судовому засіданні 26.10.2015р. представник позивача подав суду пояснення на відзив відповідача, що містять у своєму змісті також заяву про зменшення позовних вимог, в яких позивач, у зв'язку зі здійсненням між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 621,55 грн., просить суд стягнути з відповідача 19 061,87 грн. основного боргу та 124,82 грн. 3% річних. Також позивач подав суду Акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.04.2015р., відповідно до якого між позивачем та відповідачем було здійснено залік зустрічних однорідних вимог на суму 621,55 грн.

Зменшення позовних вимог прийняті судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 19 186,69 грн., визначеної позивачем.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2014р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № ЭГ27825, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленнями відповідача, поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Договір укладений з протоколом розбіжностей від 2014 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до п. 5.1 договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач за видатковими накладними № ЯР-0002113, № ЯР-0002115, № ЯР-0002148, № ЯР-0002149, № ЯР-0002151, № ЯР-0002152 від 23.03.2015р. та № ЯР-0003924, № ЯР-0003925, № ЯР-0003928 від 13.05.2015р., підписаними представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 19 683,42 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна генеральна довіреність № 20, якою підприємство відповідача засвідчило відбиток штампа та особисті підписи осіб, яким довірено отримання товарно-матеріальних цінностей у відповідності з товарно-транспортними накладними.

Згідно з п. 7.9 договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 60 (шістдесят) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної на прийняття товару.

За умовами пп. 3.7.1 договору встановлено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований протягом 90 календарних днів, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок, з яких постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.

Між сторонами було підписано акт від 30.04.2015р. прийому-передачі виконаних згідно з договором № ВЗЭГ027825 від 07.11.2014р. робіт (надання послуг), вартість яких склала 621,55 грн. Даним актом сторони погодили, що він є підставою для проведення розрахунків на суму 621,55 грн. з ПДВ, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 621,55 грн.

Відтак, враховуючи здійснений взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 621,55 грн., у відповідача існував обов'язок оплатити за отриманий товар у встановлені п. 7.9 договору строки 19 061,87 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за отриманий товар не розрахувався, повну вартість товару на суму 19 061,87 грн. позивачу не оплатив.

При цьому, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача в порядку положень п.3.7.1. договору з вимогою про повернення товару із зазначенням обсягу та причини, а також переліку торгівельних точок, з яких необхідно вивезти товар.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 16.07.2015р. цінним листом з повідомленням про вручення, направив відповідачу претензію за вих. № 300 від 15.07.2015р. з вимогою про сплату боргу. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 19 061,87 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що надані позивачем видаткові накладні не містять прізвища та посади осіб, що здійснювали приймання товару зі сторони відповідача, в зв'язку з чим такі накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, оскільки не відповідають статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вказані заперечення судом відхиляються, оскільки відповідачем не спростовано належними доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, факту отримання товару від позивача; не надано доказів, що товар отримано не уповноваженими особами відповідача, оскільки лише відсутність у представлених позивачем видаткових накладних прізвища та посади осіб, що прийняли товар, не свідчить про відсутність поставки такого товару позивачем та його прийняття відповідачем.

З огляду на вищевикладене та відсутність доказів оплати або повернення переданого товару на суму 19 061,87 грн., позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19 061,87 грн. визнається судом обґрунтованою.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 124,82 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 124,82 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» (03040, м. Київ, вул.. Стельмаха, 10-а, оф. 208; код ЄДРПОУ 38038560) на користь приватного підприємства «Ярослав» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 21635240) основний борг у сумі 19 061 грн. 87 коп., 124 грн. 88 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 30.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов