Рішення

від 29.10.2015 по справі 911/4315/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа № 911/4315/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1», Київська обл., м. Біла Церква до товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ», Київська обл., м. Біла Церква за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківської міської ради Київської області, Київська обл., м. Біла Церква про визнання недійсним договору та повернення майна, за участю представників:

позивача:ОСОБА_2, довіреність №140 від 17.09.2015 року; відповідача:ОСОБА_3, довіреність б/н від 23.09.2015 року; третьої особи:ОСОБА_4, довіреність №1208/1-7 від 14.04.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2015 року комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ» (відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківської міської ради Київської області (третя особа) про: визнання недійсним договору №26/12 від 26.12.2014 року укладеного між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» та товариством з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ», посилаючись, зокрема, на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ» повернути майно, передане на підставі договору №26/12 від 26.12.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи спірний договір №26/12 від 26.12.2014 року, позивач розпорядився нерухомим майном без належних на те повноважень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.10.2015 року.

07.10.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 22.10.2015 року.

У судовому засіданні 22.10.2015 року було оголошено перерву на 29.10.2015 року.

Заслухавши у судовому засіданні 29.10.2015 року пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

26.12.2014 року між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ» (орендар) було укладено договір №26/12 (договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування наступну стаціонарну конструкцію.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, об'єкт, що орендується (об'єкт оренди) є окремо розташованим рекламним щитом.

Згідно п. 1.2. договору оренди, об'єкт оренди, передбачений пунктом 1.1. даного договору, розміщений на території КП БМР «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» по вул. Я. Мудрого у місті Біла Церква Київської області.

Відповідно до п. 1.3. договору оренди, загальна площа об'єкта оренди становить 18 кв. м.

Згідно п. 3.2. договору оренди, при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.

На виконання умов договору оренди між орендодавцем та орендарем було укладено акт прийому-передачі майна, відповідно до якого, орендар прийняв від орендодавця стаціонарну конструкцію - окремо розташований один рекламний щит на території КП БМР «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» по вул. Я. Мудрого у місті Біла Церква, загальною площею 18 кв. м.

Однак, позивач просить визнати вказаний договір оренди недійсним, та посилається на те, що договір оренди об'єкта оренди, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква, укладено позивачем з перевищенням повноважень, відповідно до статуту позивача та Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в ст. 1 визначає, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 26.12.2014 року) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 26.12.2014 року) право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 26.12.2014 року) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

За таких обставин суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що міські ради наділені повноваженнями приймати рішення про надання у оренду об'єктів права комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 24.04.2008 року №753 затверджено комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» (статут).

Відповідно до положень статуту, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» (підприємство) засноване на комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква і підпорядковане Білоцерківській міській раді, яка є його засновником.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди, майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Органом управління майном підприємства є засновник - Білоцерківська міська рада. Будь-які дії щодо майна підприємства (відчуження, передача в оренду, списання і т.д.), в тому числі укладення будь-яких правочинів щодо майна підприємства (інвестиційний договір, іпотечний договір, договір застави і т.д.), на підставі яких виникають права та обов'язки, підприємство здійснює відповідно до рішень органу управління майном.

Тому доводи позивача про те, що передумовою укладання договору оренди майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква від 26.12.2014 року мало бути прийняття рішення відповідної міської ради, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Враховуючи вищевикладене та те, що договір оренди майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква від 26.12.2014 року, укладеного між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» та товариством з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ» суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору №26/12 від 26.12.2014 року.

Цивільним кодексом України у ст. 387 визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 400 Цивільного кодексу України визначено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, вимога позивача про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ» повернути майно, передане на підставі договору №26/12 від 26.12.2014 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 75, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №26/12 від 26.12.2014 року укладений між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» та товариством з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ»,

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ» повернути майно, передане на підставі договору №26/12 від 26.12.2014 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-НТ» (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Партизанська, 54, код 37623595) на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені ОСОБА_1» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 11, код 02219352) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03.11.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак