Рішення

від 26.10.2015 по справі 916/3586/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2015 р.Справа № 916/3586/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

секретаря судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_1І.(довіреність №1 від 12.01.2015р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ»про стягнення 13 204 463,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору : 28.08.2015р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» про стягнення 13 204 463,97 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. було порушено провадження по справі № 916/3586/15 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач засідання суду призначені на 23.09.2015р. та 12.10.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. та 23.09.2015р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 23.09.2015р.

Проте, поштові відправлення ухвал суду від 31.08.2015р. (поштове повідомлення вх.№ 44301/15 від 06.10.2015р.) та від 23.09.2015р.( поштове повідомлення вх.№ 44952/15 від 12.10.2015р.) були повернені до суду у зв'язку із відмовою адресату від отримання поштового відправлення.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 23.09.2015р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

26.10.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

17.01.2014 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» (надалі - постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» (надалі - покупець) було укладено договір поставки №78(надалі - договір), відповідно до умов п.1.1 вказаного договору постачальник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» зобов'язується постачати товар в асортименті, кількості та за ціною, погодженими з покупцем в накладних, а покупець ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» - приймати зазначений товар та оплачувати його вартість.

Згідно п. 4.1 Договору, Загальна сума цього договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих покупцем в період терміну дії договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору, розрахунки здійснюються безготівковим банківським переказом не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором.

Також п. 5.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати товару.

В період з 20 січня 2014 року по 19 червня 2014 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» поставило, а ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» прийняло товар на загальну суму 8742915,77 грн.

Станом на 28 серпня 2015 року відповідачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» було проведено лише часткову оплату загальної суми договору в розмірі 1 710 000,00 грн., що підтверджується відповідним актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2015р. та банківськими виписками, підписаним постачальником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В»і покупцем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» .

Таким чином, повної оплати за поставлений товар від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» до постачальника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» не отримано, а заборгованість ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» складає 7 032 915,77 грн.

З наведених підстав, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» заборгованості за поставлений товар згідно договору № 78 від 17 січня 2014 року в сумі 7 032 915,77 грн., пені в сумі 665 282,37 грн., 3% річних у сумі 316 464,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 189 800,93 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений 17.01.2014 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» договір поставки №78 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору В період з 20 січня 2014 року по 19 червня 2014 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» поставило, а ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» прийняло товар на загальну суму 8742915,77 грн.

Вищезазначені відомості підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, підписаними покупцем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» , що відповідно до п. 3.5 Договору є доказом отримання товару.

Проте, станом на 28 серпня 2015 року відповідачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» було проведено лише часткову оплату загальної суми договору в розмірі 1 710 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2015р., підписаним постачальником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» і покупцем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» та копіями банківських виписок по рахунку.

Таким чином, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, повної оплати за поставлений товар від відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» постачальнику ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» не здійснило.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 7 032 915,77 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі - 665 282,37грн., 5 189 800,93грн. - інфляційних збитків та 3% річних в сумі - 316 464,90грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором.

Також п. 5.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати товару.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони у договорах не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, а саме, у сумі - 73 080,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» про стягнення 13 204 463,97 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ЧорноморінвестВ» (65114, м.Одеса пр-т. Маршала Жукова, буд. 47/3; код ЄДРПОУ 38847338) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Фрутаром Етол (Україна)В» (03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150 А; код ЄДРПОУ 39001959) суму основного боргу у розмірі - 7 032 915 /сім мільйонів тридцять дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять/ грн. 77 коп., пеню у розмірі - 665 282 /шістсот шістдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят дві/ грн. 37 коп., 3% річних у розмірі - 316 464 /триста шістнадцять гривень чотириста шістдесят чотири/ грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 189 800 /п'ять мільйонів сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот/ грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080 / сімдесят три тисячі вісімдесят/ грн. 00коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 02 листопада 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев