Рішення

від 28.10.2015 по справі 916/3338/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2015 р.Справа № 916/3338/15

За позовом: Малого підприємства „МирВ» (65074, м. Одеса, вул. Кондренка, буд. 58 А, код ЄДРПОУ 19218440)

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „ЧорноморськаВ» (67624, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне, вул. Колхозна, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 05528898)

про стягнення 33 507,37 грн., з яких 31 600,52 грн. - сума інфляційних втрат, 1 906,85 грн. - 3 % річних

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 10.08.2015);

Від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 26.06.2015 № 50).

Суть спору:

Мале підприємство „МирВ» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „ЧорноморськаВ» (далі - Відповідач) про стягнення 35 846,92 грн., з яких 33 940,07 грн. - сума інфляційних втрат, 1 906,85 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 14.08.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.09.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2015 подав Заяву про зменшення розміру позовних вимог від 20.08.2015 (вх. № 2-5147/15 від 21.09.2015) в якій остаточно просить суд стягнути з відповідача 33 507,37 грн., з яких 31 600,52 грн. - інфляційні втрати, 1 906,85 грн. - 3 % річних. Судом прийнято вказану заяву до розгляду.

В судовому засіданні 21.09.2015 оголошено перерву до 12.10.2015.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 12.10.2015 № 1537 справу № 916/3338/15 на підставі п. 4.2 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.06.2015 №17-9/2015) призначено на повторний автоматичний розподіл.

В порядку статті 2-1 ГПК України, для розгляду справи визначено суддю господарського суду Одеської області Шаратова Ю.А.

Ухвалою суду від 15.10.2015 справу № 916/3338/15 прийнято до свого провадження суддею Шаратовим Ю.А. та призначено її розгляд на 28.10.2015.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання Відповідачем за Договором поставки дизельного пального від 16.06.2014 № 15/6/14.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у позові в повному обсязі. Надав відзив на позовну заяву від 28.10.2015 (вх. № 26820/15 від 28.10.2015) в якому просив суд відмовити у позові МП „МирВ» у повному обсязі, оскільки є рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2015 у справі № 916/1544/15-г, яким стягнуто з Відповідача 3 % річних та індекс інфляції за Договором поставки від 16.06.2014 № 15/6/14, яке виконане Відповідачем 05.08.2015 в повному обсязі /а.с. 41/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, матеріали страви № 916/1544/15-г, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2015 у справі № 916/1544/15-г встановлено, що 16.06.2014 між Малим підприємством "МИР" (надалі - "Постачальник") та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Чорноморська" (надалі - "Покупець") був укладений договір № 15/6/14 поставки дизельного пального, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити Покупцю дизельне пальне в передбаченому договором асортименті, в подальшому іменоване Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, встановлених даним договором. Ціна, кількість товару та загальна сума договору передбачені розділом 2 договору. Товар вважається прийнятим коли він доставлений представником Постачальника або перевізником у місце фактичного знаходження Покупця або місце, яке вказане в заявці, і Покупцем підписані документи про прийняття Товару (п. 3.5 договору). Постачальник зобов'язаний передати разом з Товаром два екземпляри видаткових накладних, які підписані Постачальником. Покупець зобов'язаний негайно підписати вищевказані видаткові накладні і один екземпляр видаткової накладної негайно відіслати або передати представникові Постачальника (п. 3.6 договору). При отриманні Товару Покупець зобов'язаний надати (надіслати) Постачальнику довіреність на отримання його представником Товару (п. 3.7 договору). Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної (п. 3.8 договору). Сторони домовились, що оплата у безготівковій формі або товаром здійснюється після поставки Товару Постачальником в строк не пізніше 10 липня 2014р. включно на підставі рахунку-фактури Постачальника (п. 4.2 договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання своїх зобов'язань Сторонами. Якщо Сторони на момент закінчення дії договору не завершили розрахунки між собою, строк дії договору в частині розрахунків автоматично подовжується до повного розрахунку між Сторонами (п. 9.1 договору).

Постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 221 479,50 грн., проте покупець належним чином не виконав зобов'язань з повної оплати товару, у зв'язку із чим, заборгованість СТОВ „Агрофірма „ЧорноморськаВ» перед МП „МирВ» становила 200 000,45 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2015 у справі № 916/1544/15-г позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „ЧорноморськаВ» на користь Малого підприємства „МирВ» заборгованість у розмірі 200 000,45 грн., 70 147,00 грн. - інфляційних втрат, 4 605,96 грн. - 3 % річних та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5 495,07 грн.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14).

Рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2015 у справі № 916/1544/15-г було виконано в примусовому порядку, і Позивач отримав від Відповідача грошові кошти у розмірі 280 248,71 грн. лише 05.08.2015, що підтверджується банківської випискою по рахунку /а.с. 19/. Отже, Позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, а саме, по 11.08.2015 включно.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14).

Як випливає зі змісту рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2015 у справі № 916/1544/15-г та позовної заяви за позовом МП „МИРВ» до СТОВ „Агрофірма „ЧорноморськаВ» (вх. № 1626/15 від 10.04.2015), 3 % річних на суму боргу були нараховані по 09.04.2015, а інфляційні нарахування по березень 2015 року включно. Отже, в цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань за інший період ніж у справі № 916/1544/15-г.

Судом встановлено, що 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором поставки дизельного пального від 16.06.2014 № 15/6/14 за період з 10.04.2015 по 04.08.2015, становить суму у розмірі 1 923,29 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентв 200 000,45 10.04.2015-04.08.2015 117 3 % 1 923,29

Проте, оскільки Позивач заявив вимогу про стягнення суми 3 % річних у розмірі 1 906,85 грн., стягненню підлягає сума в межах заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором поставки дизельного пального від 16.06.2014 № 15/6/14 за період з 01.04.2015 по 11.08.2015 дату подання позовної заяви з урахуванням періодів дефляції, становить суму у розмірі 31 608,65 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу грн.Період простроченняСукупний індекс інфляції за періодСума боргу з урахуванням індексу інфляціїІнфляційне збільшення суми боргу 200 000,45 01.04.2015-11.08.2015 1.158 231 609,10 31 608,65

Проте, оскільки Позивач заявив вимогу про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 31 600,52 грн., стягненню підлягає сума в межах заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Відповідача 1 906,85 грн. - 3 % річних та 31 600,52 грн. - суми інфляційних втрат за Договором поставки дизельного пального від 16.06.2014 № 15/6/14.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, та враховує обставину сплати суми основного боргу вже після порушення провадження у справі.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 02 листопада 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 599, частиною першою статті 610, частинами першою другою статті 625 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, пунктами 1.9, 3.2, 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14, статтями 33, 34, 35, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „ЧорноморськаВ» (67624, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне, вул. Колхозна, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 05528898) на користь Малого підприємства „МирВ» (65074, м. Одеса, вул. Кондренка, буд. 58 А, код ЄДРПОУ 19218440) 1 906,85 грн. (одна тисяча дев'ятсот шість гривень 85 коп.) - 3 % річних, 31 600,52 грн. (тридцять одна тисяча шістсот гривень 52 коп.) - інфляційних втрат

3. Стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „ЧорноморськаВ» (67624, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне, вул. Колхозна, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 05528898) на користь Малого підприємства „МирВ» (65074, м. Одеса, вул. Кондренка, буд. 58 А, код ЄДРПОУ 19218440) витрати на сплату судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Шаратов