Рішення

від 27.10.2015 по справі 922/4637/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р.Справа № 922/4637/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків до Відділу культури і туризму Борівської РДА, смт. Борова про стягнення 109038,72 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (особисто);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 26.10.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

13.08.2015 року позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відділу культури і туризму Борівської РДА (відповідача) 109038,72 гривень, з яких 43803,00 грн. боргу, 3405,83 грн. 3% річних, 32767,50 грн. інфляційних, 29062,39 грн. пені, за договором №1 від 28.11.2012р. на поставку устаткування для автоматичного оброблення інформації. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08. 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року було відкладено розгляд справи на 29.09.2015 року.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. було оголошено перерву до 13.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2015 р. було продовжено строк розгляду спору по 28.10.2015 р. включно та відкладено розгляд справи на 27.10.2015 р.

27.10.2015 р. відповідач надав до суду заяву (вх.№43460) про долучення квитанції 13_14 від 12.10.2015 р. про часткову сплату боргу у сумі 7000,00 грн., яка судом була досліджена та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 27.10.2015 р. підтримав заявлені позовні вимоги, підтвердив зарахування 7000,00 грн. в якості часткової сплати боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2015 р. частково визнавав позов.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази та пояснення, встановив наступне.

28 листопада 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач, Постачальник), та Відділом культури і туризму Борівської районної державної адміністрації (далі - відповідач, змовник) було укладено Договір №1 на поставку устаткування для автоматичної оброблення інформації (код за ДЮЗО.02.1) (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Замовникові обладнання та здійснити його монтаж і налагоджування, а Замовник прийняти і оплатити таке обладнання, монтаж і налагоджування.

Сума договору становить 153992,00 грн. (п. 3.2. Договору).

Перший платіж 46197,00 грн. (аванс у розмірі 30% від загальної вартості за договором) був сплачений відповідачем 05.12.2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

20.12.2012 року позивачем було поставлено, змонтовано та налагоджено обладнання на загальну вартість 90000,00 грн., що підтверджується актом №1 від 20.12.2012 року про приймання-передавання устаткування для автоматичного оброблення інформації, монтаж налагоджування згідно Договору № 1 від 28.11.2012 року, який узгоджений та підписаний сторонами.

У 2014 році сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору №1 від 28.11.2012 року, відповідно до якої Розділ 3 Договору викладено у наступній редакції: В« 3.2. Вартість робіт і оплата у 2014 році складає 43803,00 грн., ПДВ не передбачено, разом 90 000,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору остаточний платіж здійснюється протягом 10 робочих днів після отримання для оплати Замовником акта про приймання-передавання обладнання та виконання монтажу і налагоджування у повному обсязі, підписаного уповноваженими особами Сторін.

У зв'язку із відсутністю станом на дату подання позову оплати за поставлене обладнання у повному обсязі, відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання у сумі 43803,00 грн. з 09.01.2013 року, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 03.01.2013 року, від 01.04.2013 року, від 01.07.2013 року, від 07.10.2013 року, від 08.01.2014 року.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідачем згідно квитанції 13_14 від 12.10.2015 р. було сплачено 7000,00грн. основного боргу та те, що, відповідно до п.1.1. ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, суд припиняє провадження у справі в частині заявлених до стягнення 7000,00 грн. основного боргу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач надав суду докази лише про часткове погашення боргу, позовні вимоги позивача в частині стягнення 36803,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги позивача по стягненню 3405,83 грн. 3 % річних та 32767,50 грн. інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, п. 7.3 Договору передбачено, що у разі затримки платежів, строки яких визначено в договорі, Замовник виплачує постачальнику на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд перевіряючи нараховану позивачем суму пені, керується Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та п.6 ст. 231, ч.6 ст.232 ГК України.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст.1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами п.6 ст.232 ГК України, нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто за умовами договору, від дня початку розрахунку пені.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 3240,22 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову в іншій частині стягнення пені слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, тягар сплати судового збору несе винна особа.

Частину суми основного боргу відповідачем було сплачено після звернення позивачем із позовом до суду, судові витрати пропорційно задоволених вимог у сумі 1664,33 гривень покладаються на відповідача.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткову відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, то судовий збір в цій частині покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 ГК України, ст.ст. ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Відділу культури і туризму Борівської районної державної адміністрації (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Миру 19, код ЄДРПОУ 02230626) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (61044, м.Харків, вул.Танкова, 20, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) основний борг за Договором № 1 на поставку устаткування для автоматичного оброблення інформації (код за ДК:30.02.1) від 28.11.2012 в сумі 36803,00 гривень, 3% річних в сумі 3405,83 гривень, інфляційні витрати в сумі 32767,50 гривень, пеню в сумі 3240,22 гривент, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1664,33 гривень.

Припинити провадження у справі в частині заявлених до стягнення 7000,00 гривень боргу, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3