Рішення

від 27.10.2015 по справі 923/1569/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 р. Справа № 923/1569/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-АГРО", с. Новокам'янка Каховського району Херсонської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські лани", м. Каховка Херсонської

області

про стягнення 264868,46 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність №1 від 22.09.2015р.;

від відповідача - представник ОСОБА_2, довіреність №38 від 13.12.2014р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-АГРО" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські лани" (відповідач) заборгованість у розмірі 264868,46 грн., з якої: 251076,26 грн. - інфляційні втрати за період з грудня 2014р. по червень 2015р., та 13792,20 грн. - сума 3% річних за період з 30.12.2014р. по 31.08.2015р. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями положення ст.ст. 525, 526, 530, 625, 655 ЦК України.

17 вересня 2015 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні 27.10.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2015р. позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 06.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-АГРО" (надалі - позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійські лани" (надалі - відповідач) був укладений договір купівлі - продажу № 06/10/14 (надалі - договір).

05 грудня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Агро" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські лани" про стягнення грошових коштів у сумі 682.171 грн. 44 коп.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. у справі № 923/1792/14 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 660727,00 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 18257,44 грн. та суму 3% річних у розмірі 3187,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. рішення господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. у справі № 923/1792/14 частково скасовано. Пункт 2 резолютивної частини викладено в новій редакції: "2.Стягнути відповідача на користь позивача 660727,00 грн. - боргу, 30791,25 грн. - інфляційних витрат за період з жовтня 2014 р. по листопад 2014 р., 4870,50 грн. - 3% річних за період з 07.10.2014 р. по 29.12.2014 р. та 13927,76 грн. - понесених судових витрат по справі на сплату судового збору за подання позову". В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 у справі №923/1792/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2015р. у справі № 923/1792/14 касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. у справі № 923/1792/14 - без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що станом на 31.08.2015 р. відповідачем не сплачено позивачу суму боргу у розмірі 660727,00 грн., що підтверджується довідкою позивача від 31.08.2015р. № 76/8.

Внаслідок невиконання виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач на суму основного боргу у розмірі 660727,00 грн. нарахував відповідачу за період з грудня 2014р. по червень 2015р. інфляційні втрати, які становлять 251076,26 грн., та за період з 30.12.2014 р. по 31.08.2015р.3% річних, які становлять 13792,20 грн.

Таким чином виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 статті 35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання інфляційних втрат та 3% річних, додатково нарахованих за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Факт невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати суми боргу у розмірі 660727,00 грн. доведено судовим рішенням у справі № 923/1792/14, а тому в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

Позивач у даній справі звернувся з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 660727,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, при дослідженні наданого позивачем розрахунку суми 3% річних за період з 30.12.2014р. по 31.08.2015р., встановив наявність у ньому помилок, що призвело до надмірного нарахування суми 3% річних.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 30.12.2014р. по 31.08.2015р., який має наступний вигляд:

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 660727 30.12.2014 - 31.08.2015 245 3 % 13305.05

Отже, з вищезазначеного розрахунку слідує, що загальна сума 3% річних за період з 30.12.2014р. по 31.08.2015р. становить 13305,05 грн..

Таким чином, вимога в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, лише у розмірі 13305,05 грн., оскільки дана сума підтверджена судовим розрахунком.

3% річних у розмірі 487,15 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку суми інфляційних втрат, за наслідками якого визнав його обґрунтованим.

Таким чином, вимога в частині стягнення суми інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, тобто у розмірі 251076,26 грн., який і був заявлений позивачем.

Доказів сплати сум інфляційних втрат у розмірі 251076,26 грн. та 3% річних у розмірі 13305,05 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах та спростовуються вищезазначеним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські лани" (74800, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 31289433) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-АГРО" (74836, Херсонська область, Каховський район, с. Новокам'янка, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ - 37316048) суму інфляційних втрат у розмірі 251076,26 грн., суму 3% річних у розмірі 13305,05 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5287,63 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.11.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко