Рішення

від 29.10.2015 по справі 925/2116/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа № 925/2116/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від ІІІ особи (ПАТ "Ічнянський молочноконсервний комбінат") - ОСОБА_3 за довіреністю;

від ІІІ особи (СТОВ «Чигиринська аграрна компанія») - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Хімелектробуд" до малого підприємства "Елетон" про стягнення 91 212,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 62 563,94 грн., з яких: 44 486,00 грн. основного боргу, 3 457,11 грн. пені, 4 873,95 грн. 3% річних та 9 746,88 грн. інфляційних нарахувань на підставі договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. укладеного між сторонами та заборгованості в сумі 28 648,16 грн., з яких: 22 890,12 грн., 2 443,26 грн. пені, 389,44 грн. 3% річних та 2 925,34 грн. інфляційних нарахувань на підставі договору підряду № 20/13 від 10.04.2013 р. укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує повністю та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, ПАТ "Ічнянський молочноконсервний комбінат", проти задоволення позову в частині стягнення боргу на підставі договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. заперечує повністю.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та третьої особи і дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково, з наступних підстав:

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

27 жовтня 2010 року між приватним підприємством "Хімелектробуд" (позивачем по справі, далі - Підрядник) в особі ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту та малим підприємством "Елетон" (відповідач по справі, далі - Замовник) в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту було укладено договір підряду № 27-10 (а.с. 13-16, 1-й том), у відповідності до якого Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, під власний ризик виконати і здати Замовникові силове електрообладнання та освітлення в котельні ВАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат" по вул. Вишневій, 4 в м. Ічня Чернігівської області. Відповідно до кошторисної документації і в обумовлений цим договором строк, Замовник зобов'язується надати Підрядникові доступ до приміщень, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів (п. 1. Договору).

Даний договір набирає законної сили з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань згідно умов даного Договору (п. 10.1). Оплату виконаних робіт за договором слід провести протягом 5 банківських днів після підписання актів виконаних робіт КБ-2 та КБ-3. Ціна договору складає 65 407,20 грн. (розділ 3).

Сторонами у справі на виконання умов даного договору складено та підписано акти приймання-виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року та за лютий 2010 року на загальну суму 69 486,00 грн. (а.с. 17-26 том 1), що відповідає довідкам про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ( а.с. 27-28 том 1).

За доводами позивача, відповідач за договором підряду № 27-10 від 27.10.2010 року розрахувався частково, сплативши за виконані роботи лише 25 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі виписками по рахунку.

В зв'язку із цим позивач просить стягнути з відповідача залишок основного боргу в сумі 44 486,00 грн., 3 457,11 грн. пені, 4 873,95 грн. як 3% річних та 9 746,88 грн. інфляційних нарахувань за прострочення розрахунків.

З метою захисту своїх майнових прав, 29 жовтня 2015 року третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат", надав суду додатковий відзив на позовну заяву в якому вказав, що 26.03.2015 року комбінат подав до господарського суду Черкаської області позовну заяву про визнання недійсним договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. Укладенням цього договору вказана третя особа вважає свої права порушеними, оскільки ставить під сумнів достовірність укладення даного договору між сторонами та виконання за ним підрядних робіт. Факт виконання цих робіт позивачем на території котельні у ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат" представник третьої особи категорично заперечує і вказує, що роботи насправді проводилися зовсім іншим підприємством, однак первинні документи про це не надає. Третя особа ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат" заперечує існування будь-яких договірних стосунків комбінату із позивачем та відповідачем у справі та вважає, що задоволення позову судом на підставі договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. дасть можливість у майбутньому сторонам по справі зловживати їх правами та вимагати у ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат" відшкодувати вартість установки силового електрообладнання та освітлення в котельні комбінату (ймовірно, як безпідставно отриманого майна).

Згідно ухвали суду від 03.04.2015 року суд зупинив провадження у справі до часу остаточного вирішення питання іншим судом про недійсність договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 р. у задоволенні позову про визнання недійсним договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду було скасовано рішення господарського суду Черкаської області від 22.06.2015р. та визнано недійсним договір підряду № 27/10 від 27.10.2010 р., укладений між малим підприємством "Елетон" та приватним підприємством "Хімелектробуд".

З позовної заяви вбачається, що позивач свої позовні вимоги про стягнення 62 563,94 грн. обґрунтовував лише положеннями укладеного між сторонами договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р.

За умови визнання судом цього договору недійсним з моменту його укладення, слід вважати, що доводи позивача про існування правомірних договірних підстав для стягнення з відповідача заборгованості на підставі вказаного договору, є неспроможними. Іншу підставу позову для стягнення 62 563,94 грн., ніж існування укладеного між сторонами договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р., позивач в ході розгляду справи не вказував і не доводив.

Враховуючи вищевикладене, позивачу слід відмовити в позові про стягнення 44 486,00 грн. основного боргу, 3 457,11 грн. пені, 4 873,95 грн. 3% річних та 9 746,88 грн. інфляційних нарахувань на підставі договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. через недоведеність правомірності підстав позовних вимог в цій частині позову.

Клопотання відповідача про застосування до позовних вимог в частині стягнення 62 563,94 грн. на підставі договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. строку позовної давності (а.с. 35 том 2) суд відхиляє, виходячи з наступного:

За змістом ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, якщо суд встановить, що у позивача є порушене право і строк позовної давності пропущено з поважних причин, таке право підлягає захисту. Якщо порушеного права немає, то суд відмовляє у позові саме з цієї причини, а не через пропуск строку позовної давності.

Внаслідок визнання судом недійсним укладеного між сторонами договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р., яким обґрунтовано позовні вимоги, не можна вважати, що позивач довів наявність у нього порушеного права, на захист якого подано позов.

З цих підстав у позові в частині стягнення 62 563,94 грн. на підставі договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 р. позивачу слід відмовити через недоведеність правомірності позовних вимог.

В частині стягнення решти боргу позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2013 року між приватним підприємством "Хімелектробуд" (позивачем - Підрядник) в особі ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту та малим підприємством "Елетон" (відповідач - Замовник) в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту було укладено договір підряду № 20-13 ( а.с. 30-35, 1-й том), у відповідності до якого Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати Замовникові технічне переоснащення котельні з встановленням технологічних парогенераторів потужністю 2,6 т/год. на комбікормовому заводі СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" в с. Рацеве Чигиринського району, Черкаської області. Котельня. Електропостачання, КІП та електровимірювальні роботи, відповідно до кошторисної документації й обумовлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується надати Підрядникові фронт робіт, забезпечити своєчасне їх фінансування, прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і використаних матеріалів. (п. 1.1.).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2013 року (п. 10.1).

За доводами відповідача, договір підряду між сторонами від 10.04.2013 року був укладений між сторонами у справі на підставі попереднього укладення договору підряду № 00009/04-13 від 08.04.2013 року ( а.с. 132 том 1) між ОСОБА_3 підприємством "Елетон" та СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" (третя особа) на виконання робіт по реконструкції котельні, встановлення технологічних парогенераторів на комбікормовому заводі СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" в с. Рацеве Чигиринського району Черкаської області.

Таким чином, за своєю правовою природою даний договір підряду № 20/13 від 10.04.2013 року є договором субпідряду. Субпідрядний договір, як і основний договір, є договором підряду та відповідає ст. 837 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника та з передачею її результату замовнику.

Факт укладення договору підряду № 00009/04-13 від 08.04.2013 року підтверджує і третя особа у справі - СТОВ "Чигиринська аграрна компанія", яка у відзиві на позов від 19.12.201 року ( а.с. 131 том 1) повідомляє про цей договір та виконання його відповідачем у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт від 23.09.2013 року, 30.09.2013 року, 01.10.2013 року.

Відповідно до вимог п. 3.2. Договору підряду від 10.04.2013 року відповідач-Замовник має остаточно сплатити позивачу-Підряднику вартість виконаних робіт протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3.

За твердженням позивача за договором підряду № 20/13 від 10.04.2013 р. було виконано робіт на загальну суму 92 890,12 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-виконання робіт:

- від 30.04.2013 р. на суму 27542,64 грн. (а.с. 43-46);

- від 30.04.2013 р. на суму 50 779,49 грн. (а.с. 36-42);

- від 28.02.2014 р. на суму 5 894,10 грн. (а.с. 51-53);

- від 28.02.2014 р. на суму 3 528,24 грн. (а.с. 47-50);

- від 21.03.2014 р. на суму 5 145,65 грн. (а.с. 54-57),

та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 58-62).

З доводів представника позивача вбачається, що зобов'язання по вищевказаному договору виконані в повному об'ємі та передані відповідачу, претензій щодо якості виконаних робіт від відповідача не було.

За виконані роботи відповідач розрахувався частково в розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 159 від 10.04.2013 р. на суму 35 000,00 грн. (а.с. 63);

- № 215 від 04.06.2013 р. на суму 35 000,00 грн. (а.с. 64).

Доказів про проведення між сторонами у справі розрахунку у більшій сумі сторонами не надано.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, у відповідності до умов договору.

Відповідач повинен сплатити позивачу залишок боргу в сумі 22 890,12 грн. (92 890,12 - 70 000,00), що відповідачем визнається.

Таким чином, судом встановлено, що строк проведення повного розрахунку за договором підряду № 20/13 від 10.04.2013 року для відповідача вже є таким, що настав. Доказів проведення повного розрахунку за виконані роботи відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 22 890,12 грн. боргу.

У відповідності до ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином та у відповідності до умов договору. Виконання зобов'язання повинно бути здійснено сторонами договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти позову в цій частині про те, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідач не має грошових коштів для оплати боргу.

Згідно ст. 617 ЦК України - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до роз'яснення п. 1.10. постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи ст. 218 Господарського кодексу України).

Позивач також просить стягнути із відповідача 2 443, грн. пені за прострочення проведення відповідачем розрахунків за виконані роботи. Дана вимога підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного :

У відповідності до п. 8.3 Договору підряду № 20/13, у випадку порушення Замовником строку оплати виконаних Підрядником робіт, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки оплати, але не більше 0,1% від суми Договору (в розрахунку за кожний день, як тлумачать сторони).

За змістом даної умови договору та ч. 4 ст. 549 Цивільного кодексу України сторони дійшли до згоди про встановлення відповідальності у вигляді пені за прострочення проведення оплати робіт за договором. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках до суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Така умова договору відповідає ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що розмір пені встановлюється договором сторін та при її сплаті не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.

У відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій (штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені за договором за період з 07.04.2014 року по 06.10.2014 року позивачем зроблено невірно, оскільки пеню слід розраховувати з 11 дня після підписання останнього акту виконаних робіт, як тлумачать умови договору обидві сторони (21.03.2014), тобто з 01.04.2014 року по 01.10.2014 року.

Згідно перерахунку здійсненого судом, пеня становить лише 2 380,57грн. за період з 07.04.2014 року (як визначив позивач) по 01.10.2014 року (як обмежив суд).

Відповідач не надав суду доказів проведення розрахунків за пенею, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 2 380,57 грн. пені, право на стягнення якої позивачем доведено.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 2 925,34 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 389,44 грн. по оплаті виконаних за договором підряду № 20/13 робіт.

Розрахунок інфляційних та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором позивачем також зроблено невірно.

Дані вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавством не обмежується період нарахування інфляційних та 3% річних, також договір між сторонами не містить умови про обмеження цих платежів певною нарахованою сумою.

Право на нарахування інфляційних та 3% річних виникає у позивача незалежно від того, чи встановлено такі умови договором, оскільки таку відповідальність для боржника встановлено законом.

Строк позовної давності для стягнення цих платежів встановлено загальний, у три роки.

За належним розрахунком, перевіреним судом за програмою Ліга-Закон, за обраний період з 07.04.2014 р. по 31.10.2014 р. позивач має право нарахувати лише 391,32 грн. як 3% річних та 2 925,14 грн. інфляційних за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті виконаних за договором підряду ремонтних робіт.

Відповідач не надав суду доказів проведення розрахунків 3% річних та інфляційних витрат, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 391,32 грн. як 3% річних та 2 925,14 грн. інфляційних за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті виконаних за договором підряду ремонтних робіт.

В решті вимог за цими платежами слід відмовити через безпідставність їх нарахування.

Відповідач заперечень проти доводів позивача та правильності розрахунків позовних вимог не має.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 22 890,12 грн. залишку основного боргу, 2 380,57 грн. пені, 391,32 грн. як 3% річних, 2 925,14 грн. інфляційних на підставі умов договору підряду № 20/13 від 10.04.2013 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача в якості судових витрат - витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн. ОСОБА_2 вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України

від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зі змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За доводами позивача, що підтверджено ним наданими у справу документами, 03.11.2014 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов'язання представляти у встановленому порядку інтереси позивача в господарському суді Черкаської області в справі за позовом приватного підприємства "Хімелектробуд" до малого підприємства "Елетон" про стягнення заборгованості за договорами № 27/10 від 27.10.2010 р. та № 20/13 від 10.04.2013 р. Вартість послуг оцінено у 8000,00 грн., кошти адвокату сплачено повністю (квитанція від 07.11.2014 р.).

Згідно акту № ОУ-00000 здачі-прийняття робіт (надання послуг), адвокат ОСОБА_1 надав правову допомогу на суму 8 000,00 грн. (а.с. 75 том 1).

З урахуванням того, що розгляд справи було повністю проведено за участі адвоката, як представника позивача, ним готувалися документи у справі, заперечення проти позиції третьої особи у справі, справа розглядається з листопада 2014 року у різному складі суду, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача на користь позивача також і адвокатські витрати на суму 8 000,00 грн. Суд вважає, що сплачена сума є розумно необхідною для розгляду даного спору, який є складним, бо містить два господарські договори з різними обставинами та запереченнями третьої особи, яка зініціювала окремий позов про визнання недійсним одного з договорів, яким обґрунтовано позов. Крім того, суд враховує, що з часу сплати адвокатських витрат у сумі 8000,00 грн. (07.11.2014 року) вказані кошти знецінилися майже в три рази з урахуванням росту курсу долара, інфляційними процесами та ростом цін на товари і послуги.

Відповідач проти обґрунтованості адвокатських витрат позивача не заперечує.

Також на підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача, як з особи, яка винна у виникненні спору, слід стягнути 1827,00 грн. сплачених за розгляд спору судових витрат повністю.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК україни, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства "Елетон" (ідентифікаційний код 21363333, АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства "Хімелектробуд" (ідентифікаційний код 31701269, м. Черкаси, пр-кт Хіміків, 91) -- 22 890,12 грн. залишку основного боргу, 2 380,57 грн. пені, 391,32 грн. як 3% річних, 2 925,14 грн. інфляційних на підставі умов договору підряду № 20/13 від 10.04.2013 року, 1827,00 грн. на відшкодування сплачених судових витрат та 8000,00 грн. на відшкодування вартості адвокатських послуг

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 02 листопада 2015 року

Суддя Н.М. Спаських